Аксенин Василь Степанович
(04.02.1962 – 12.03.2014)
 

Аксенин Василь Степанович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 4 лютого 1962 року у селі Литячі Заліщицького району Тернопільської області. Мешкав у місті Чернівці. Працював інженером на заводі "Вимірювач", пізніше займався приватною підприємницькою діяльністю. Був дуже доброю людиною і понад усе на світі любив птахів. Коли йому на вулиці десь знаходилась поранена пташка, він не міг пройти мимо, не підібравши її, аби потім полікувати та виходити. Тому часто так траплялось, що його пернаті друзі жили у нього вдома. Про це добре знали всі навколишні сусіди, і коли комусь з них також випадало знайти поранену птаху, то вони приносили знедолених пташок в дім Аксенина з повною впевненістю, що там їм обов'язково допоможуть одужати.
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      Взимку 2013-2014 років періодично приїздив на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. 19 лютого 2014 року востаннє вирушив з Чернівців до Києва. Він був рішуче налаштований, що мусить бути там, де зараз найважче, де може знадобитись його допомога. 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській отримав важке вогнепальне поранення, куля снайпера, потрапивши в лівий бік та пройшовши через живіт, пошкодила тазостегнову кістку. Люди поряд підхопили пораненого та під кулями поклали на щит і винесли з під обстрілу.
      Василь Аксенин був шпиталізований до однієї з київських лікарень, а наприкінці лютого 2014 року його прийняли на лікування в клініку польського міста Жешова, куди його було доставлено літаком. Отримані травми були дуже важкими. Він переніс кількагодинну складну операцію. Тривалий час рана не хотіла загоюватись. Підживлювати організм можна було лише за допомогою крапельниць та годування через трубку. 12 березня 2014 року помер у польській лікарні внаслідок зупинки серця, виснаженого важкими травмами та перенесеними складними операціями. Похований у місті Чернівці на Центральному кладовищі.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Василю Степановичу Аксенину посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 27 березня 2014 року рішенням сесії Чернівецької міської ради Василю Аксенину присвоєно звання "Почесний громадян міста Чернівці" (посмертно), а вулицю Фрунзе перейменовано на вулицю Василя Аксенина. 7 квітня 2016 року у Чернівцях на фасаді будівлі музею воєнної історії Буковини Чернівецької гімназії № 5 (вулиця Василя Аксенина № 2-Б) йому було відкрито меморіальну дошку.