Байсаров Леонід Володимирович
(19.06.1947)
 

Байсаров Леонід Володимирович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1007/2004 від 27.08.2004)

орден Держава

      Народився 19 червня 1947 року у селі Микитівка, тепер район міста Горлівка, Донецької області. У 1972 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за фахом гірничий інженер; у 1999 році – Донецький державний університет за фахом фінансист; кандидатська дисертація "Обгрунтування параметрів і розробка технології комбінованого способу підтримки виробок, що використовуються повторно" (Національний гірничий університет, 2004).
      У 1972-1975 роках – гірничий майстер, заступник начальника дільниці, начальник дільниці шахтоуправління 39 комбінату "Шахтарськантрацит" міста Шахтарськ. У 1975-1990 роках – гірничий майстер, заступник начальника дільниці, начальник дільниці, заступник директора з виробництва шахта імені О.Г.Стаханова ВО "Красноармійськвугілля" міста Димитров. У 1990-1996 роках – директор шахти "Красноармійська-Західна № 1" міста Красноармійськ. У 1996-2002 роках – директор шахти, голова правління – директор шахти ВАТ "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна № 1" міста Красноармійськ. З 2002 року – голова наглядової ради ВАТ Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна № 1".
      Шахта "Красноармійська-Західна № 1" розташована в Донецькому кам'яновугільному басейні, в 13 кілометрах від міста Красноармійська Донецької області. Промислові запаси вугілля більше 200 мільйонів тонн. Перший пусковий комплекс був введений в експлуатацію в грудні 1990 року. У березні 1992 року був виданий на-гора перший мільйон тонн вугілля, а в грудні 1993 року була освоєна проектна потужність – 1,5 мільйони тонн вугілля на рік.
      Розміри шахтного поля по простяганню 16 кілометрів, по падінню до 7 кілометрів. У його межах один пласт d4 потужністю 0,9-2,15 метра з промисловими запасами близько 90 мільйонів тонн, кут падіння пласта 2-80, марка вугілля К (коксівне). Шахтне поле розкрите центрально-здвоєними головним і допоміжним стовбурами, а також стовбурами для подавання повітря та вентиляційними стовбурами. Система розробки – довгими стовпами по простяганню і повстанню, схема провітрювання комбінована. Пласт небезпечний щодо раптових викидів вугілля, породи і газу, за вибухами вугільного пилу.
      Видобувні дільниці оснащені комплексами 3КД-90, ДМ, МВПО (Чехія), до складу яких входять комбайни РКУ-13, 1К-101УД, МВ-12, конвеєри СЗК 228/732, СП-251-13КЗ, СПЦ-230. Роботи ведуться у п'яти лавах і чотирнадцяти прохідницьких вибоях. Прохідницькі вибої оснащені комбайнами КСП-32, КСП-42, П-110/01, і породонавантажувальними машинами 2ПНБ-2Б. Перетини підготовчих виробок 15,5-18,3 квадратних метра. Кріплення підготовчих вибоїв здійснюється металевим рамним піддатливим кріпленням КМП, анкерними системами. Підготовка та відпрацювання виїмкових полів проводиться з повним комплексом заходів провітрювання, дегазації та утилізації шахтного газу метану. Для транспортування гірничої маси по магістральних виробках застосовуються стрічкові конвеєри 1Л-120, 2ЛТ-100У, за дільничним очисним – 2ЛТ-100У, по підготовчим – 1Л-100У-01, ЛТП-800. Доставка матеріалів, устаткування по магістральних виробках проводиться акумуляторними електровозами АМ-8Д, 7АРВ в вагонетках ВГ-2,5, і на спецмайданчиках ПТК-3,3. Для доставки людей і матеріалів по похилих виробках використовуються монорейкові дороги типу ДМКЛ. Гірська маса видається на поверхню скіповим підйомом, транспортується на дозатор скіпового комплексу та відвантажується у залізничні вагони.
      Починаючи з 1997 року для підтримки і розвитку шахти "Красноармійська-Західна № 1" залучалися недержавні інвестиції. У розвиток гірського господарства, технічне переозброєння, вирішення питань безпеки виробництва та охорони праці, соціальну сферу шахти було вкладено понад 100 мільйонів гривень. Інвестувалася і модернізація Центральної збагачувальної фабрики "Чумаківська", на якій збагачувалося до 50% вугілля шахти. І шахта, і ЦЗФ "Чумаківська", при цьому, мали статус державних відкритих акціонерних товариств.
      В існуючих на той момент умовах правової невизначеності Мінпаливенерго, як орган уповноважений управляти державними корпоративними правами державних відкритих акціонерних товариств, за підтримки трудових колективів ДВАТ "Шахта" Красноармійська-Західна № 1" та ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська", а також Донецької обласної державної адміністрації, звернувся до Кабінету Міністрів України з ініціативою реорганізації зазначених підприємств і залучення інвестицій шляхом додаткової емісії акцій. Була розроблена економіко-правова схема інвестування видобутку вугілля і збагачення. Її суть полягала у реорганізації шахти і збагачувальної фабрики шляхом їх злиття в нову юридичну особу – Вугільну компанію з подальшим залученням інвестицій у новостворений технологічний ланцюжок: видобуток вугілля – збагачення.
      Реорганізація шахти і збагачувальної фабрики шляхом злиття в одну юридичну особу – Вугільну компанію та залучення інвестицій шляхом додаткової емісії акцій розглядалися як послідовно взаємопов'язані процеси. Керуючись необхідністю будівництва другого пускового комплексу шахти та реконструкції збагачувальної фабрики, засновник цих акціонерних товариств з боку держави – Мінпаливенерго, виступило з ініціативою залучення інвестицій шляхом додаткової емісії та збільшення статутного фонду на суму залучених інвестицій.
      Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади, прийняв відповідну постанову "Про створення державного відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта" Красноармійська-Західна № 1", яка стала нормативним актом, що дозволив залучити в державне відкрите акціонерне товариство "Вугільна компанія "Шахта" Красноармійська-Західна № 1" недержавні інвестиції. У липні 1999 року, відповідно до Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області", у Вугільній компанії була прийнята програма інвестування.
      З урахуванням рекомендацій галузевих інститутів були обрані вітчизняні інвестори, які мають досвід роботи з підприємствами технологічного видобутку: "видобуток вугілля – збагачення – коксохімія – металургія". Основоположним принципом співпраці інвесторів і шахти є цілеспрямована системна робота на перспективу при суворому дотриманні взаємних зобов'язань і високого ступеня відповідальності за прийняті рішення. Спільна з інвесторами робота сконцентрувала в єдину систему технічне переозброєння шахти, матеріально-технічне забезпечення, збут вугільної продукції, забезпечення безпеки виробництва, вирішення соціальних проблем та вдосконалення системи оплати праці. При цьому не просто здійснюється інвестування, що виражається в матеріально-фінансових показниках, але і впроваджуються нові технології розвитку і підйому виробництва, підвищується продуктивність праці та мінімізуються виробничі витрати, тобто створюються необхідні умови підтримки конкурентоспроможності вугільної продукції.
      Залучення інвестицій шляхом додаткової емісії акцій дозволило направити на підприємство 115 мільйонів гривень неоподатковуваних грошових коштів для технічного переозброєння виробництва, будівництва другого пускового комплексу стовбура для подавання повітря, розвитку і вдосконалення шахтного фонду, модернізації основних виробничих фондів збагачувальної фабрики тощо. У перший же рік використання інвестицій приріст фактично сплачених податків склав 24,2 мільйони гривень.
      Початок співпраці шахти з інвестором було покладено в 1997 році. Через відсутність у шахти оборотних коштів на закупівлю обладнання, для ведення гірничих робіт у блоці № 5 виникла загроза консервації виробок цього блоку. Для прийняття оптимального рішення фахівцями Інституту економіки промисловості (ІЕП) НАН України було проаналізовано два варіанти розвитку подій: отримання банківського кредиту та корпоративне відпрацювання родовища. Більш привабливим з економічної точки зору виявився другий варіант, і вперше в галузі при відпрацюванні запасів блоку № 5 була впроваджена корпоративна форма розробки пласта. Інвестор оснастив високопродуктивним гірничошахтним обладнанням, вітчизняного та імпортного виробництва, очисні та підготовчі вибої блоку № 5 і на підставі отриманої ліцензії почав відпрацювання запасів. Для відпрацювання пласта потужністю 0,8-1,4 метра в похилому полі блоку № 5 у 1997 році було закуплене механізоване кріплення "ГЛІНІК"-0,55/1,5. Оснащення першої південної лави блоку № 5 механізованим кріпленням "ГЛІНІК" у комплексі з вітчизняним комбайном ГШ-200В і конвеєром СП-202В1 дозволило відпрацювати виїмкове поле з запасами 1120 тисяч тонн з середньодобовим навантаженням 1105 тонн і продуктивністю праці робітника по ділянці 220-240 тонн/місяць. Досягнуті результати (навантаження на очисний забій тут перевищило середньогалузевий показник більш, ніж у 3 рази), а також відповідні висновки ДонВУГІ і ІЕП НАН України підтвердили ефективність цієї співпраці.
      Інвестування коштів для здійснення простого і розширеного відтворення дозволило шахті: без залучення централізованих капітальних вкладень отримати додатковий видобуток обсягом понад 500 тисяч тонн на рік; виключити витрати на консервацію і підтримку виробок, пройдених в блоці № 5, в сумі 10 мільйонів гривень; своєчасно ввести в експлуатацію першу південну лаву блоку № 5 замість відпрацьованої сьомої північної лави блоку № 6 і тим самим запобігти звільненню 450 працівників; уникнути вкрай невигідного банківського кредиту на суму 12 мільйонів гривень для оснащення та пуску в експлуатацію першої південної лави блоку № 5. При відпрацюванні запасів першої південної лави блоку № 5 у 1998 році було видобуто 519 тисяч тонн вугілля при максимальному місячному видобутку 52 тисячі тонн та добовому – 1796 тонн. Середньомісячне посування очисного вибою склало 97 метрів/місяць, а максимальне – 132 метри/місяць. Ці показники є рекордними для шахт всього колишнього СРСР при розробці пластів потужністю до 1,2 метра.
      З 1998 року на шахті розпочався плановий перехід очисних вибоїв з кріплень 2КМТ на механізовані кріплення нового технічного рівня вітчизняного виробництва – 3КД-90Т, а також на закордонне очисне обладнання. Дослідний зразок очисного комплексу 3МКД-90Т в складі механізованого кріплення 3КД-90Т, комбайна 2РКУ-13 і скребкового конвеєра СП-301М90 вперше в галузі пройшов випробування в 1998-1999 роках в 2-ій південній лаві блоку № 6. При цьому комплексом було видобуто 896 тисяч тонн вугілля з середньодобовим навантаженням 2153 тонни. У 1999 році на шахту були поставлені і впроваджені ще два механізованих комплекси 3МКД-90Т. Для збільшення навантаження на очисні забої та підвищення надійності роботи очисного обладнання на замовлення інвесторів на ВАТ "Харківський машзавод "Світло шахтаря" був розроблений і виготовлений скребковий конвеєр нового покоління СПЦ-230 довжиною 250 метрів з навісним обладнанням під умови експлуатації шахти. Впровадження конвеєра СПЦ-230 в четвертій південній лаві блоку № 6 дозволило знизити аварійність транспортування вугілля по лаві і збільшити навантаження до 4-4,5 тисяч тонн/добу.
      У 1998 році інвесторами був поставлений і впроваджений у 2-ій північній лаві блоку № 2 новий високопродуктивний комплекс чеського виробництва DK-1 UKR (механізоване кріплення MVPO 2800-0,9/2,4, комбайн МВ 12-2V2Р і забійний конвеєр НВ 227/732), що дозволило досягти найвищого для шахти навантаження на очисний забій – 110 тисяч тонн/місяць. При цьому інвестор не тільки набував обладнання, а й забезпечував ефективність його роботи. Так, із залученням висококваліфікованих фахівців галузевих інститутів і заводів була здійснена прив'язка вітчизняного обладнання до польського механізованого кріплення "ГЛІНІК", модернізація вузлів забійного конвеєра СП-202В1 (вдосконалена конструкція рештаків і встановлений ланцюг 18х64 виробництва фірми "TIELE"), внесено зміни в конструкцію вузлів і деталей комбайна ГШ-200В. За рахунок підвищення технологічного рівня забійного устаткування (комбайна і скребкового конвеєра) середньодобове навантаження на забій зросла на 7%, посування – на 13%, знижена аварійність на забійному конвеєрі в 6 разів, коефіцієнт машинного часу збільшився з 0,4 до 0,8.
      Українськими машинобудівниками освоєно у виробництві всі базові види очисного, прохідницького та транспортного устаткування, що відповідають сучасним вимогам з продуктивності, безпеки, ергономіки, надійності, розрахунковий ресурс якого в три рази вище, ніж у випущених раніше аналогів. Одним із прикладів такого виробництва є двухстійкове однорядне щитове кріплення ДМ виробництва Дружківського машзаводу, яким обладнана четверта південна лава блоку №5, і яке вже при монтажі показало свої переваги. Застосування комплексу ДМ дозволяє мати на лаві подвійний прохід між забійним конвеєром і гідростійками, збільшену швидкість кріплення при поліпшеній несучій здатності і поперечній стійкості. Важливим напрямком програми технічного переозброєння шахти є випробування та впровадження сучасної прохідницької гірничої техніки. Інвестор надає шахті всебічне сприяння як у питаннях пошуку і придбання обладнання, так і вдосконалення технології проведення виробок, забезпечуючи конструктивне доопрацювання використовуваної техніки, її прив'язку до конкретних умов і вимог шахти, здійснюючи тим самим непряме інвестування у вітчизняне вугільне машинобудування.
      У 1998-1999 роках на шахті був випробуваний дослідний зразок комбайна КСП-32 виробництва ВАТ "Ясинуватський машзавод". З 2000 року на шахті проходив випробування дослідний зразок комбайна КСП-42 цього ж заводу. В даний час 50% підготовчих виробок оснащені цим типом комбайнів, що дозволяють досягати темпів проведення до 200 метрів/місяць. У 1999 році на шахті проходив промислові випробування комбайн П-110-01 Новокраматорського машзаводу, забезпечуючи середні темпи проходження гірничих виробок 220 метрів/місяць. З урахуванням виявлених конструктивних недоробок машини комбайн поставлений на серійне виробництво. Впровадження комбайнів нового покоління дозволило шахті збільшити темпи проведення гірничих виробок у 2004 році порівняно з 1996 роком з 70 до 220 погонних метрів/місяць.
      Крім того, в рамках програми технічного переозброєння шахти у 1997-2004 роках виконано наступні заходи:
      в рамках галузевої програми "Анкер" впроваджено анкерне кріплення при проведенні підготовчих виробок. Ця технологія дозволила в 2 рази скоротити металоємність кріплення, зменшити частку ручної праці прохідника, збільшити корисний перетин вироблення, скоротити до мінімуму присічку бічних порід, що в свою чергу сприяє зменшенню аварійності гірничопрохідницький техніки. Анкерне кріплення в комплексі з жорсткими литими смугами дозволило щорічно до 5 кілометрів виробок використовувати повторно, а резерв, що вивільнився, направити на розширення гірничого виробництва;
      розроблені і впроваджені технічні рішення щодо збільшення пропускної здатності вугільного підйому головного стовбура шляхом підвищення ємності скіпа до 25 тонн, збільшення швидкості підйому судини, устаткування підйомної установки ваговим дозуючим пристроєм, що дозволило збільшити продуктивність підйому до 15 тисяч тонн гірничої маси на добу;
      модернізований процес сортування та вибірки породи шляхом установки на ДСК шахти грохотів ГПШ 750/1500 і 500/1000, що дозволило знизити зольність відвантаженого вугілля на 2%;
      переобладнаний породний скіповий підйом для видачі гірської маси з горизонту 593 метри на поверхню, що дозволило додатково видавати на-гора до 1,5 мільйони тонн гірничої маси на рік;
      розроблена і впроваджена технологія спорудження литих жорстких смуг для підтримки підготовчих виробок з метою їх повторного використання та забезпечення відпрацювання лави з прямоточною схемою провітрювання і навантаженням 4-5 тисяч тонн вугілля на добу;
      проведена реконструкція вентиляторної установки головного провітрювання ВЦД-31.5 зі збільшенням на 10-15% кількості повітря, що подається в шахту. Проведено реконструкцію вентиляційної свердловини на ВПС № 1 з розширенням її в діаметрі до 4 метрів і оснащенням вентиляторною установкою ВЦД-31.5УМ, а також реконструкцію вакуумнасосної станції з введенням в роботу другого вакуумнасоса, що забезпечує одночасну роботу насосів на різні горизонти;
      вдосконалено технологію приготування і контролю якості емульсії для підвищення надійності роботи гідросистеми механізованих кріплень;
      для забезпечення перспективного розвитку шахти впроваджені комбайни важкого типу КСП-42 і П110/01;
      впроваджена система автоматизованого контролю викидонебезпечності на ділянках, небезпечних за раптовими викидами (апаратура АПСС);
      зроблено переоснащення конвеєрного ухилу № 2 і ходка для подавання повітря блоку № 6-8. Замість конвеєрів типу 2ЛУ-100 встановлені конвеєра 2ЛУ-120, продуктивність яких в 1,5 рази вище, а також впроваджена система плавного запуску УКТВ-400 на даному конвеєрі. У підготовчих виробках впроваджені тихохідні стрічкові конвеєри 1Л1000 Краснолуцького машинобудівного заводу, які забезпечують безупинну видачу гірської маси з тупикових вибоїв протяжністю до 2 кілометрів;
      спільно з Луганським заводом "Гормаш" проведена модернізація і переоснащення монорейкових доріг ДМКЛ на ДКМУ1, що забезпечують своєчасну доставку матеріалів у довгі тупикові вибої.
      Всі роботи з обгрунтування та реалізації програм технічного переозброєння (технічні рішення, рекомендації, пропозиції) виконуються інвесторами із залученням висококваліфікованих фахівців Науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, проектних і конструкторських організацій.
      Центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська", яка входить до складу ВАТ Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна № 1", призначена для переробки рядового вугілля коксівних марок з глибиною збагачення до 0 міліметрів і наступними методами збагачення: важкосередовищних сепарація (клас +13 міліметрів), відсадження (клас 1-13 міліметрів) і флотація (клас 0-1 міліметрів). Проектна потужність фабрики 2 мільйони тонн рядового вугілля на рік, максимальна потужність (3150 тисяч тонн/рік) досягнута у 1991 році. У 1996 році ЦЗФ "Чумаківська" опинилася у важкому технічному і фінансово-економічному стані, основною причиною якого був знос основного технологічного устаткування, будівель і споруд фабрики на 60-70%. Крім того, висока частка умовно-постійних витрат і недостатній обсяг переробки (910 тисяч тонн/рік) зумовили високу собівартість збагачення рядового вугілля (до 11 гривень/тонну з ПДВ) і низьку рентабельність роботи фабрики.
      Для виходу з кризового стану необхідно було провести реконструкцію та модернізацію фабрики. Однак, для її реалізації у фабрики не було власних оборотних коштів. Починаючи з 1997 року інвестори забезпечують повне завантаження виробничої потужності фабрики рядовим вугіллям і постійно кредитують її шляхом поставки матеріально-технічних ресурсів та організації капітальних ремонтів обладнання. Для вирішення проблеми забезпечення та підвищення ефективності збагачення вугілля шахти "Красноармійська-Західна № 1" спільно з лабораторією контролю якості вугілля і технологій Господарського Багатопрофільного Об'єднання "Укркокс" була розроблена програма оптимізації сировинної бази ЦЗФ "Чумаківська" та відповідні програми технічного переозброєння і організаційно-технологічних заходів.
      Протягом 1997-2001 років в рамках реалізації програми технічного переозброєння фабрики інвесторами виконаний наступний комплекс організаційних і технічних заходів:
      збереження виробничої потужності фабрики (заміна зношеного обладнання): відремонтовано сушильні агрегати № 2,3,4 з установкою золоуловлювачів ВЦ512-2; проведена заміна центрифуг ФВВ-1121 і ЦФІВ для зневоднення дрібного концентрату; виконаний ремонт ротора і заміна футеровки вагоноперекидача ВРС-125 для забезпечення безперебійного вивантаження вугілля, що надходить на збагачення;
      відновлення технологічних ділянок і усунення вузьких місць: відремонтовані вакуум-фільтри і флотомашина МФУ-12, що дозволило збільшити пропускну здатність збагачення вугілля класу 0-0,5 міліметрів (флотація); проведена заміна вакуумнасоса КВН-50 для забезпечення розрядження на вакуум-фільтрах; змонтований фільтрпрес ФЗМ-500, що дозволило збільшити продуктивність фільтрпресового відділення на 500 кубічних метрів/годину флотовідходів; відремонтована контрольна відсадочна машина для перезбагачення промпродукту, що дозволило знизити зольність концентрату; проведена заміна става стрічкового конвеєра № 4 і елеватора, що дозволило відновити промпродуктовий тракт;
      впровадження комплексу по збагаченню шламів. З метою збагачення шламів на ЦЗФ "Чумаківська" було закуплено і впроваджено (вперше в Україні) комплекс високоякісного імпортного обладнання, що включає в себе батарею з 4-х гідроциклонів типу 500 НСС фірми "Мозлі", гідросепаратори ("гідросайзер") фірми "Стокс", 4-х дугових сит фірми "Панабі" і 2-х центрифуг типу EBW-36 фірми "CMI". Загальна вартість впровадження проекту склала 2227 тисяч гривень. Економічний ефект від впровадження комплексу по збагаченню шламів на ЦЗФ "Чумаківська" у 1998 році тільки за рахунок економії електроенергії та допоміжних матеріалів склав 188 тисяч гривень.
      Програма технічного переозброєння та реконструкції ЦЗФ "Чумаківська" на 2000-2004 роки освоїла наступні напрями вкладення інвестицій: стабілізація роботи сушильного і флот-фільтрувального відділень шляхом заміни фізично і морально зношеного обладнання на однотипне нове; підвищення ефективності роботи процесу гравітаційного відсадження вугілля шляхом установки сучасного обладнання, що дозволяє зменшити втрати концентрату і промпродукту в породу на 0,2% (при обсязі переробки 210 тисяч тонн рядового вугілля на місяць додатковий випуск продуктів збагачення становитиме 420 тонн продуктів збагачення); забезпечення роботи комплексу по збагаченню шламів. Постійна робота комплексу дозволяє знизити витрату палива на сушку вугільного концентрату в середньому на 24%, що складає від 400 до 450 тонн концентрату на місяць, збільшити вихід концентрату в цілому по фабриці на 1%, що складає в середньому 1300 тонн концентрату на місяць.
      На шахті розроблена і реалізована система контролю якості вугілля, що передбачає: встановлення для кожного очисного вибою норми експлуатаційної зольності видобутого вугілля з урахуванням його засмічення породою в залежності від гірничо-геологічних умов; щодобовий контроль службою ВТК шахти дотримання технології виїмки вугілля, паспорта кріплення та якості вугілля на видобувних дільницях; матеріальне стимулювання трудящих видобувних дільниць і ділянки прийому, сортування, технічного контролю і відвантаження вугілля за поліпшення якості вугілля. На шахті в єдиний технологічний комплекс об'єднані всі служби, що займаються прийомом рядового вугілля, контролем його якості та відвантаженням на збагачення. Це організаційно-технічна складова системи управління якістю.
      Для зниження зольності відвантаженого вугілля з 1997 року здійснюється модернізація обладнання та вдосконалення процесу вибірки породи на ділянці прийому, сортування, технічного контролю і відвантаження вугілля шахти. У 1997 році була проведена заміна колосникових решіток з щілинами 150 міліметрів на 75-100 міліметрів на грохоті ГЦЛ-3, що дозволило за рахунок збільшення обсягу вибірки породи крупністю більше 75 міліметрів знизити зольність відвантаженого вугілля на 1%. Підвищення ефективності роботи дільниці прийому, сортування, технічного контролю і відвантаження вугілля проводилося на основі застосування шнекових грохотів-живильників ГПШ. У 2000 році була проведена заміна грохоту ГЦЛ-3 на двосекційний грохот-живильник ГПШ 750/1500 з кордоном поділу гірської маси +75 міліметрів, що дозволило виключити простої, що відбуваються при роботі ГЦЛ-3, підвищити ефективність грохочення вологої гірської маси і практично виключити втрати вугілля в породу. Одним з основних напрямків зниження зольності відвантаженого вугілля є розширення діапазону вибірки породи на клас +50-75 міліметрів. У 2001 році був розроблений, виготовлений і встановлений модернізований двосекційний грохот-живильник ГПШ 500/1000 з кордоном поділу +55 міліметрів. Це дозволило збільшити обсяг гірничої маси при вибірці породи на 5-7%. Таким чином, в результаті вдосконалення процесу грохочення і вибірки породи на ділянці прийому, сортування, технічного контролю і відвантаження вугілля шахти досягається зниження зольності відвантаженого вугілля на 5-7% і тим самим забезпечується скорочення витрат на транспортування та збагачення рядового вугілля на 1,3-1,5 гривень/тонну.
      Розроблена і впроваджена система управління якістю охоплює весь процес виробництва від забоїв до цехів вуглепідготовки коксохімзаводів і відповідає "концепції загального управління якістю" TQM (Total Quality Management) для досягнення довгострокового успіху шляхом максимального задоволення запитів споживачів і вигод для власне самої Вугільної компанії. Усі аспекти управління якістю реалізуються за допомогою планування якості, оперативного управління якістю, поліпшення якості, виходячи з економіки процесів видобутку, збагачення та ринкових критеріїв.
      Протягом всього періоду свого існування шахта не тільки нарощувала рівень видобутку вугілля, а й виконувала заходи щодо вдосконалення гірничого господарства, підготовці нових блоків і виїмкових дільниць, ведення капітального будівництва. У 1999 році було завершено будівництво нової будівлі адміністративно-побутового комбінату. У гірників шахти є просторі лазневі відділення з сауною, сучасний медпункт з комплексом комп'ютерної діагностики. У 2000 році капітальні вкладення були спрямовані на будівництво Дитячого Методичного Центру Християнського Православного Просвітництва; 80-квартирного житлового будинку; торгового комплексу в мікрорайоні "Лазурний", реконструкцію Палацу культури Вугільної компанії і об'єктів виробничого призначення. У серпні 2003 року Вугільна компанія стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу на кращу споруду житлово-комунального і промислового будівництва за реконструкцію Палацу культури. Витрати на його реконструкцію склали 8,1 мільйона гривень. Місткість великого залу складає 680 місць, малого – 200 місць.
      Під керівництвом Л.В. Байсарова обсяги видобутку вугілля зросли з 709,3 тисяч тонн у 1991 році до 6111,2 тисяч тонн у 2004 році. Продуктивність робітників з видобутку зросла з 26,6 тонн/місяць у 1991 році до 100,3 тонн/місяць у 2004 році. Продуктивність праці гірників очисного вибою зросла з 153 тонн/місяць у 1991 році до 701,1 тонн/місяць у 2004 році. Продуктивність праці прохідника зросла з 1,402 метрів/місяць у 1991 році до 2,8 метрів/місяць у 2004 році. Середньодобовий видобуток зріс з 2480 тонн у 1991 році до 16903 тонн у 2004 році.
      Досягнення значних виробничих показників Вугільної компанії "Шахта" Красноармійська-Західна № 1" дозволяють гідно вирішувати соціальні питання колективу і всього регіону. Понад 7000 осіб, що працюють у Вугільній компанії, регулярно отримують гідну зарплату за свою нелегку працю, соціально захищені та впевнені у завтрашньому дні, а значить і захищені члени їх сімей. Бюджет міста Красноармійська на 40% формується з відрахувань Вугільної компанії. Враховуючи, що шахта розташована поза містом, для зручності трудящих в адміністративній будівлі на проммайданчику працюють ощадкаса, хімчистка, магазин, кафе, їдальня. Для гірників створені всі умови, що сприяють нормальному сімейному відпочинку. У санаторіях і пансіонатах Криму, Азовського узбережжя, Святогорська щорічно зміцнюють своє здоров'я трудящі разом зі своїми сім'ями. У дитячих дошкільних освітніх закладах виховуються діти, як працівників Вугільної компанії, так і інших мешканців міста, працівників різних відомств і підприємств. З ними займаються досвідчені педагоги: викладачі української та англійської мов, образотворчого мистецтва та художньої праці, фізкультури, хореографії, психології; працюють санаторні групи, де застосовуються фітотерапія і аромотерапія.
      У трудовому колективі Вугільної компанії гідно цінують заслуги людей, їхній досвід, професіоналізм. За підсумками роботи бригад, ділянок переможцям вручають нагороди, цінні подарунки. Стало доброю традицією найзаслуженіших працівників нагороджувати легковими автомобілями до Дня шахтаря та Дня народження шахти. Кращих трудівниць Вугільної компанії нагороджують цінними подарунками (в тому числі, і автомобілями) в День Святих дружин-мироносиць. Урочисто проводжають ветеранів, вручають пам'ятні знаки "Пошана і повага".
      Трудівники шахти – це одна велика родина, яка сповідує загальні морально-етичні принципи, які є складовими єдиної корпоративної культури. Дуже змістовно і красиво щорічно відзначаються у Вугільній компанії День Захисника вітчизни, День перемоги, Міжнародний день захисту дітей і День вчителя. Творчі колективи щорічно готують нові святкові програми. Працівники шахти завжди радують своїх дітей новорічними подарунками, а на Різдво і Великдень жоден працівник не залишається без подарунків. І звичайно трудовий колектив завжди пам'ятає про тих, хто не може разом з усіма відвідати святкові майданчики міста. Напередодні урочистостей профспілкові працівники особисто вітають усіх інвалідів праці, ветеранів, шахтарів, які перебувають на стаціонарному лікуванні.
      У мікрорайоні "Лазурний", де проживає більшість працівників шахти, у січні 2001 року був побудований торговий комплекс "Лазурит", до складу якого входять магазин і кафе. Поруч обладнана парковка для машин і майданчик для зупинки автобусів. Для працівників шахти розроблена система знижок, яка дозволяє отримати 5%-ву пільгу від суми покупки. У магазині встановлено банкомат. На території шахти відкрита філія "Лазуриту" – магазин "Шахтар". У жовтні 2001 року на території загальноосвітньої школи № 10 був зданий в експлуатацію фізкультурно-спортивний комплекс "Олімпійський", який обладнаний відповідно до найсучасніших стандартів, і включає в себе майданчики для футболу, волейболу, баскетболу, бігові доріжки і тенісний корт. Вугільна компанія ставить за мету підтримку та поповнення матеріальної бази комплексу "Олімпійський" для створення умов, що сприяють охопленню якомога більшої кількості людей спортивними та оздоровчими програмами, організацію здорового способу життя.
      Безперечним центром культурно-просвітницької роботи міста Красноармійська та регіону став реконструйований Палац культури Вугільної компанії. На його сцені регулярно відбуваються вистави Донецького театру опери та балету, драматичних театрів, кращих вітчизняних та зарубіжних творчих колективів. Сьогодні в Палаці культури працює понад двадцять студій і клубів за інтересами. У вокальній студії Палацу займаються справжні "зірочки", які своїми голосами змушують глядачів радіти і сумувати, а солісти фольклорної студії "Тріада" занурюють слухачів у чарівний світ народної пісні. Дуже цікаві творчі роботи членів зразкової студії образотворчого мистецтва "Веселка". Людей, захоплених декоративно-прикладною творчістю, з радістю зустрічають в школах "Орігамі" та "Оберіг". Любителям танців пропонують свої зусилля два колективи: зразковий ансамбль бального танцю "Едельвейс" та дитячий зразковий хореографічний ансамбль "Отрадушка". Юні спортсменки з фітнес-клубу "Альтаїр" регулярно беруть участь у багатьох змаганнях і першостях, привозячи звідти заслужені нагороди. Для маленьких дівчаток відкрита АРТ-студія "Міні Міс", в якій юних леді навчають основам риторики та етикету, знайомлять зі світовою художньою культурою і азбукою моди. А старші дівчатка знаходять можливість для самореалізації в АРТ-студії "Леді-клас". Підлітки, які люблять не тільки грати, але й дарувати ігри оточуючим, із задоволенням відвідують школу ігротехніків. З вересня 2004 року в Палаці культури працює школа гри на гітарі, відвідувати яку можуть не лише діти, а й дорослі. А ще для дорослих у Палаці культури працює сучасний тренажерний зал, відкритий хобі-клас з бальних танців, вокальний ансамбль та команда КВК. Самотні люди можуть знайти собі нових друзів у клубі "Для тих, кому за 30...". Найважливішою особливістю Палацу культури шахти "Красноармійська-Західна № 1" є те, що всі його діючі художні колективи працюють на професійному, а не аматорському рівні, що вони не раз доводили, стаючи призерами та лауреатами різних конкурсів та фестивалів. Мета, до досягнення якої прагнуть співробітники Палацу культури, полягає в тому, щоб в його стінах створити такі умови, де кожна людина, незалежно від віку й основної професії, мала можливість самореалізуватися в якомусь творчому напрямі, змістовно зайняти свій вільний час.
      30 серпня 2003 року широко відчинила двері назустріч дітлахам перша в Красноармійську економіко-гуманітарна гімназія. Ініціатором проекту виступив Л.В. Байсаров, співзасновники – благодійний фонд "Надія" та міський відділ освіти Красноармійської міської ради. Це нова освітня установа гуманістично-інноваційного типу. Його інноваційність визначають сучасні методи та форми навчання і виховання, які в підсумку повинні забезпечити реалізацію творчого й інтелектуального потенціалу вихованців. У 2004 році гімназія була перетворена в навчально-виховний комплекс, до складу якого увійшли Красноармійська гуманітарна гімназія та початкова школа. У навчально-виховному комплексі створені всі умови для гармонійного розвитку особистості, з дітьми займаються найкращі педагоги міста, працюють студії творчої спрямованості і спортивні секції.
      Колектив підприємства, де належним чином вирішуються не тільки виробничо-технічні, а й соціальні питання, налаштований на високопродуктивну працю, яка, у свою чергу, приносить достаток і благополуччя в сім'ї його співробітників. У вересні 2002 року за ініціативою Л.В. Байсарова була створена Регіональна художня рада, діяльність якої спрямована на відродження духовності та українських національних традицій, розвиток творчого потенціалу та формування активної громадянської позиції мешканців регіону, і здійснюється по різних напрямах: "З тобою світ зміниться на краще", "Здоровим жити – це здорово", "На шляху до духовності", покликаним відроджувати і розвивати національну українську культуру, об'єднувати і зміцнювати всі кращі творчі сили, створювати широкі можливості для задоволення культурних потреб населення вугільного регіону. За час дії цільових регіональних програм були налагоджені зв'язки між установами освіти та культури, громадськими організаціями регіону. Створені Регіональна асоціація жінок, Регіональна молодіжна організація, Союз ветеранів регіону і Союз інвалідів регіону. Завдяки успішній реалізації концептуальних ідей і задумів Регіональної художньої ради, об'єднанню творчих і інтелектуальних сил жителі регіону долучаються до світу культури, духовності, моральності і доброти.
      У березні 1998 року в місті Красноармійську, за ініціативою Л.В. Байсарова, був створений Благодійний фонд "Надія" для вирішення соціальних проблем мешканців регіону, насамперед, малозабезпечених верств населення, громадян похилого віку та інвалідів, для відродження духовних і культурних традицій, розвитку освіти, охорони здоров'я і спорту. Президентом фонду став Л.В. Байсаров.
      З початку роботи і по теперішній час Благодійний фонд тісно співпрацює з дитячими будинками, будинками престарілих, установами медицини, багатьма бюджетними і громадськими організаціями. Соціально-незахищені громадяни забезпечуються продуктами, паливом, медикаментами, оздоровчими путівками, оплатою за лікування та медичні операції, безкоштовними благодійними обідами, підпискою на періодичну пресу. Фонд організовує культурні та оздоровчі заходи.
      Однією з основних задач, що стоять перед Благодійним фондом "Надія", є турбота про дітей. Приділяючи увагу підростаючому поколінню, даючи дітям належне інтелектуальне та культурне виховання, закладається основа гідного майбутнього нашої країни. Фонд є ініціатором та організатором багатьох міських свят, фестивалів і концертів для дітей, він фінансує створення дитячих шкільних таборів, поїздки на змагання та екскурсії для огляду визначних пам'яток України та ближнього зарубіжжя, надає допомогу юнацьким та дитячим освітнім організаціям, підтримує рух скаутів, соціально-активну молодь. З метою інтелектуального, духовного і фізичного розвитку дітей та молоді, відкриття їх особистих здібностей в 1999 році під егідою Благодійного фонду "Надія" був створений Дитячо-юнацький центр "Надія". Студії центру відвідують понад 1000 дітей у віці від 3 до 18 років. Керівники різних груп дають уроки на дому дітям-інвалідам.
      У січні 1999 року Благодійний фонд "Надія" отримав статус обласного, а в травні 2000 року був нагороджений найпрестижнішою регіональної нагородою "Золотий скіф" у номінації "За благодійну діяльність". Сьогодні благодійні проекти фонду здійснюються за комплексною програмою, що має такі назви: "Надія, добробут, радість", "Діти і місто", "Духовність", "Освіта і життя", "Турбота", "Ліра", "Спорт", " Оздоровлення ".
      У жовтні 2000 року в мікрорайоні "Лазурний" міста Красноармійська був споруджений Дитячий Методичний Центр Християнського Православного Просвітництва імені Святого рівноапостольного князя Володимира. До складу Методичного Центру входять православний храм, дитяча недільна школа, що працює за двома напрямками: духовно-православному та навчально-естетичному, різні гуртки (краєзнавчий, комп'ютерний, англійської мови, театр-студія та інші). Крім того, в Центрі працюють бібліотека духовної та художньої літератури з читальним залом, відеотека, фонотека. Свою просвітницьку і виховну діяльність центр будує відповідно до православних традицій українського народу, у тісному взаємозв'язку з Українською Православною Церквою. Відвідавши в травні 2001 року Дитячий Методичний Центр Митрополит Київський і Всієї України Володимир, дав високу оцінку його діяльності і підкреслив, що подібний комплекс сьогодні – єдиний в Україні, і повинен стати моделлю для відкриття таких центрів по всій країні. У травні 2001 року в номінації "За внесок у духовний розвиток регіону" Дитячий Методичний Центр Християнського Православного Просвітництва був удостоєний найвищої нагороди в регіональному конкурсі "Золотий скіф", а Благодійний фонд "Надія", підрозділом якого він є, став, відповідно, лауреатом цього конкурсу двічі.
      У грудні 2002 року відкрилося представництво фонду "Надія" в місті Добропілля. У березні 2003 року Благодійний фонд "Надія" відзначив п'ятиріччя свого існування. До цієї знаменної дати стартувала благодійна акція "Добра справа від доброго серця", метою якої був розвиток традицій благодійності на основі добровільності та милосердя. До участі в акції були запрошені всі небайдужі люди, працівники ВАТ "Вугільна компанія" Шахта "Красноармійська-Західна № 1" та Благодійного фонду "Надія".
      31 березня 2002 року обраний депутатом Верховної Ради України ІV скликання від виборчого округу № 49 (Донецька область). 14 травня 2002 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції "Єдина Україна" (05-06.2002), член фракції "Регіони України" (06.2002-09.2005), член фракції Партії регіонів "Регіони України" (з 09.2005). Голова підкомітету з питань стратегії розвитку галузі, інвестицій та приватизації Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з 06.2002). Склав свої депутатські повноваження 25 травня 2006 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІV скликання.
      Член Партії регіонів. У 2004 році – довірена особа кандидата на пост Президента України В.Ф. Януковича в територіальному виборчому окрузі № 49.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 1007/2004 від 27 серпня 2004 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вугільної промисловості, досягнення найвищих в галузі виробничих показників, багаторічну самовіддану працю президенту акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська – Західна № 1" Донецької області Леоніду Володимировичу Байсарову присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      З 2008 року – генеральний директор ВАТ "Шахтоуправління "Покровське". З 2010 року – генеральний директор ВАТ Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна № 1".
      Депутат Донецької обласної ради 6-го скликання (з 2010); член комісії з питань промисловості, паливно-енергетичного комплексу, транспорту та телекомунікацій.
      28 жовтня 2012 року обраний депутатом Верховної Ради України VІІ скликання від виборчого округу № 50 (Донецька область), набравши 72,71% голосів виборців і посівши 1-е місце серед 4-х претендентів. 12 грудня 2012 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член депутатської фракції Партії регіонів (12.12.2012-27.11.2014). Член Комітету Верховної Ради України з питань промислової та інвестиційної політики (25.12.2012-27.11.2014). Член групи з міжпарламентських зв'язків з Королівством Іспанія, з Чеською Республікою, з Японією, з Італійською Республікою, з Федеративною Республікою Німеччина, з Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з Французькою Республікою, з Сполученими Штатами Америки, з Російською Федерацією, з Швейцарською Конфедерацією, з Об'єднаними Арабськими Еміратами. Склав свої депутатські повноваження 27 листопада 2014 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України VІІ скликання.
      У 2014 році балотувався до Верховної Ради України від виборчого округу № 50 (Донецька область), але програв, набравши 32,87% голосів виборців і посівши 2-е місце серед 16-ти претендентів.
      Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2003 року (23.12.2003, за розробку і впровадження техніко-технологічних та організаційно-економічних рішень при активній інвестиційній політиці, що забезпечують найвищу продуктивність видобутку вугілля). Почесний член Міжнародної академії наук з екології, безпеки людини і природи. Почесний шахтар (1987). Заслужений шахтар України (27.08.1995, за досягнення високих показників у видобутку вугілля, значний особистий внесок у підвищення ефективності виробництва).
      Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (04.07.2012, за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурно-освітній розвиток Донецької області, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 80-річчя утворення області), орденом "За заслуги" I (27.08.2003, за високий професіоналізм, значний особистий внесок у формування та реалізацію пріоритетних напрямів інноваційної діяльності у вугільній промисловості), II (22.08.2000, за значний особистий внесок у розвиток вугільної промисловості, багаторічну сумлінну працю) та III (29.08.1997, за досягнення високих показників у видобутку вугілля, особистий внесок у підвищення ефективності виробництва) ступеня, медаллю "За трудову відзнаку" (1986); знаками "Шахтарська слава" I, II, III ступеня, знаками "Шахтарська доблесть" II, III ступеня.