Бойків Володимир Васильович
(05.02.1955 – 19.02.2014)
 

Бойків Володимир Васильович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

орден Золота Зірка

      Народився 5 лютого 1955 року у Львові. Його батько, колишній боєць дивізії "Галичина", вижив у часи Другої світової війни та сталінських репресій і постійно перебував під наглядом КДБ; він виховував сина на засадах того, що Україна повинна бути незалежною та самостійною. Закінчив Львівський політехнічний інститут (нині – Національний університет "Львівська політехніка"). Усе життя працював будівельником, згодом став керівником будівельної фірми. З 2000 року разом з родиною мешкав у Києві, проте зі Львовом тримав тісний зв'язок, адже тут залишилися родичі, друзі, шкільні товариші.
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      18 лютого 2014 року вирушив на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. 19 лютого 2014 року загинув внаслідок трьох вогнепальних поранень, кулі снайпера поцілили у печінку й селезінку, хребет та голову. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі (поле 67).

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Володимиру Васильовичу Бойківу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській.

Бойків Володимир Васильович. Львів. Личаківський цвинтар. Поле 67