Бойко Володимир Семенович
(20.09.1938 – 10.06.2015)
 

Бойко Володимир Семенович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 703/2003 від 18.07.2003)

орден Держава

      Народився 20 вересня 1938 року у місті Маріуполь Донецької області. У 1970 році закінчив Маріупольський (Ждановський) металургійний інститут за фахом інженер-металург.
      З 1955 року – трубопровідник цеху водопостачання Ждановського металургійного заводу імені Ілліча. У 1956-1957 роках – слюсар-сантехнік, шляховий, підземний відкатник БУ № 13 "Сталіншахтобуд"; вугільник РТ-142 тралфлоту "Головмурманрибпром". У 1957-1960 роках – служба в армії. У 1960-1971 роках пройшов шлях від різьбяра холодного металу до бригадира відробки листопрокатного цеху № 6, у 1971-1973 роках – старший майстер листопрокатного цеху № 6, у 1974-1976 роках – заступник начальника виробничо-розпорядного відділу із спецвиробництва, у 1976-1983 роках – начальник листопрокатного цеху № 6, у 1983-1985 роках – заступник начальника виробничо-розпорядного відділу з прокатного виробництва, виконуючий обов'язки начальника виробничо-розпорядного відділу, у 1985-1987 роках – начальник виробничо-розпорядного відділу, у 1987-1990 роках – заступник директора з виробництва та постачання продукції – начальник виробничо-розпорядного відділу.
      З квітня 1990 року – генеральний директор Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. З січня 1997 року – голова правління – генеральний директор ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". За ініціативи В.С. Бойка до складу комбінату ввійшла хіміко-металургійна фабрика в селищі Донське, створено агропромисловий комплекс комбінату, до якого входять 65 сільських господарств-агроцехів, розташованих у Донецькій, Запорізькій областях і АР Крим. Знаходяться в управлінні та успішно працюють ВАТ "Комсомольське рудоуправління" і ВАТ "Уманьферммаш", "Укрмеханобр". Узятий в оренду, капітально відремонтований та введений в експлуатацію міжнародний аеропорт "Маріуполь". Налагоджено сполучення як на внутрішніх, так і на міжнародних авіалініях. Включені до складу комбінату такі підприємства, як Маріупольський морський рибний порт, рибоконсервний комбінат, швейна фабрика "Фея", на яких виконано реконструкцію і ремонт, налагоджено виробництво продукції, створюються нові робочі місця для мешканців міста.
      Розширення виробничої бази комбінату, впровадження нових технологій, уміння враховувати потреби ринку згідно з інтересами держави сприяли подоланню спаду виробництва, створили умови його постійного нарощування. Протягом усього часу комбінатом повністю виконуються зобов'язання перед Держбюджетом. Під керівництвом В.С. Бойка розроблені та здійснюються програми щодо створення тисяч робочих місць для молоді, забезпечення соціального захисту ветеранів – пенсіонерів підприємства.
      Основними видами діяльності комбінату є виробництво чорних металів, труб, сільське господарство, торгівля і громадське харчування. Серед основної виробленої товарної продукції залізорудний агломерат для виплавки чавуну, передільний чушковий чавун, гранульований шлак і фракціонований щебінь, литі й катані сляби, сталь листова з моно- і біметалу, прокат гарячекатаний, у т.ч. травлений, у листах і рулонах, сталь холоднокатана (у т.ч. оцинкована) в листах і рулонах, сталева стрічка, безшовні й зварні труби, балони для зберігання стиснутих і зріджених газів. Комбінат є монополістом з виробництва оцинкованого холоднокатаного листа. Підприємство є постачальником для суднобудування сталевого листа, сертифікованого авторитетними світовими центрами. Корпуси багатьох кораблів торговельного, криголамного та військового флоту України й Росії виготовлено з іллічівського металу. Конкурентноздатність та якість Іллічівської продукції, яку комбінат з успіхом експортує у понад 50 країн світу, підтверджені престижними міжнародними призами й сертифікатами. На сьогодні поряд із "Азовсталь" і "Криворіжсталь" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" входить у трійку найбільших металургійних підприємств.
      З 1990 року на комбінаті за особистої участі В.С. Бойка здійснюється докорінна технічна реконструкція прокатних цехів, уведені нові потужності – машини безперервного лиття заготовок у конвертерному цеху, трубоелектрозварювальний цех, створений великий агропромисловий комплекс із об'єктами м'ясо–молочного та іншого видів сільськогосподарської переробки, в якому працюють понад 20000 осіб. На рубежі століть побудовано вапняно-випалювальний цех і сучасний енергокорпус конвертерного. Здійснено масштабні заходи щодо структурної перебудови виробництва, створено солідну ремонтну базу за рахунок організації десятків нових цехів, впроваджено нові елементи управління виробничо-господарською діяльності підприємства. Це забезпечило стабільну роботу всіх підрозділів комбінату, його фінансову стабільність.
      Наприкінці 1996 року орендне підприємство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" реорганізовано у відкрите акціонерне товариство зі статутним фондом у розмірі 774 мільйонів гривень. У листопаді 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про особливості приватизації ВАТ ММК імені Ілліча", і вже через три місяці іллічівські металурги викупили в держави контрольний пакет акцій (50% плюс 1 акція) вартістю близько півмільярда гривень. На сьогодні трудовий колектив є повноправним хазяїном металургійного комбінату (в його власності перебуває понад 90% акцій ВАТ) і робить все необхідне для його успішної роботи на рівні найсучасніших світових стандартів.
      На комбінаті проведено масштабний капремонт доменної печі №4 з модернізацією й збільшенням обсягу, здійснено всі заплановані ремонти обладнання – від аглофабрики до прокатних цехів. Капітально відремонтовано мартенівську піч №6, комплекс конвертеру №3, завершено капремонт із реконструкцією (вартістю понад 100 мільйонів гривень) доменної печі №2, що перетворилася в новий, сучасний чавуноплавильний агрегат.
      На підприємстві проводиться цілеспрямована політика зі збереження кадрового потенціалу, створення додаткових робочих місць, забезпечення соціального захисту працівників і ветеранів. Динамічно розвиваються нові напрями діяльності: виробництво будматеріалів, сільськогосподарської продукції, товарів народного споживання і продукції хіміко-металургійної фабрики. Тому комбінат неодноразово визнавався переможцем міжнародних і всеукраїнських конкурсів: "Кращий роботодавець року", "Золота фортуна", "Золоті торговельні марки", "ТОП-100", "Сумлінний платник податків" тощо.
      Позаштатний радник Президента України (08.1993-1994). Депутат Донецької обласної ради (1994-2002). Член Ради експортерів при Кабінеті міністрів України (02.1999-01.2003); член Координаційної ради з питань внутрішньої політики (09.1998-12.1999). Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 04.2006).
      31 березня 2002 року обраний депутатом Верховної Ради України ІV скликання від блоку "За єдину Україну!" (№ 4 у виборчому списку). 14 травня 2002 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції "Єдина Україна" (05-10.2002), позафракційний (01-15.10.2002), член групи "Європейський вибір" (10.2002-11.2003), член фракції "Регіони України" (11.2003-09.2005), позафракційний (09-12.2005), член фракції СПУ (з 12.2005). Член Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва (з 06.2002). Склав свої депутатські повноваження 25 травня 2006 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІV скликання.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 703/2003 від 18 липня 2003 року за визначні заслуги перед Українською державою у зміцненні економічної могутності країни, багаторічну громадсько-політичну діяльність народному депутату України, члену Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва Володимиру Семеновичу Бойко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      26 березня 2006 року обраний депутатом Верховної Ради України V скликання від Соціалістичної партії України (СПУ, № 8 у виборчому списку). 25 травня 2006 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член Комітету Верховної Ради України з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва (з 07.2006). Член фракції СПУ (з 04.2006). Склав свої депутатські повноваження 23 листопада 2007 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України V скликання.
      У 2007 році балотувався до Верховної Ради від Соціалістичної партії України (№ 3 у виборчому списку), але партія до парламенту не пройшла.
      1 липня 2010 року акціонери ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на загальних зборах прийняли рішення про злиття з компанією Метінвест Холдинг. Після додаткової емісії акцій частка Метінвест Холдинг в цьому партнерстві після завершення процесу об'єднання склала 75%, а 25% залишилося під контролем комбінату імені Ілліча на чолі з В.С Бойко, який після об'єднання обійняв посаду генерального директора ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
      28 жовтня 2012 року обраний депутатом Верховної Ради України VІІ скликання від Партії регіонів (№ 7 у виборчому списку). 12 грудня 2012 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член депутатської фракції Партії регіонів (12.12.2012-27.11.2014). Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової та інвестиційної політики (25.12.2012-27.11.2014). Член групи з міжпарламентських зв'язків з Федеративною Республікою Німеччина, з Італійською Республікою, з Чеською Республікою, з Азербайджанською Республікою, з Республікою Польща, з Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії. Склав свої депутатські повноваження 27 листопада 2014 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України VІІ скликання.
      Помер 10 червня 2015 року. Похований у Маріуполі на Волонтерівському кладовищі.
      Заслужений металург України (17.07.1995, за заслуги в розвитку металургійної промисловості, вагомі трудові досягнення). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 1999 року (01.12.1999; за розробку теоретичних основ та широкомасштабне впровадження способу підвищення властивостей конструкційних сталей мікролегуванням порошковими дротами з високоактивними елементами).
      Нагороджений орденом "Знак Пошани" (1974); орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (24.08.2013, за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм), орденом "За заслуги" I (27.04.2001, за значний особистий внесок у реалізацію Програми соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998-2000 роки, багаторічну плідну працю), II (19.09.1998, за значний особистий внесок у підвищення ефективності металургійного виробництва, сприяння економічному розвиткові України) та III (07.02.1997, за вагомий особистий внесок у розвиток металургійного виробництва, випуск якісної металопродукції та в зв'язку зі 100-річчям заснування підприємства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча") ступеня, орденом Данила Галицького (19.08.2006, за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, досягнення високих спортивних результатів футбольними збірними командами України, підготовку спортсменів міжнародного класу). Відзначений орденом святого Володимира IV ступеня. Удостоєн золотої медалі Всесвітньої академії інтелектуальної власності. "Людина року-1997". У рамках загальнонаціонального проекту "Великі українці" за результатами голосування став одним з небагатьох сучасників, які увійшли до топ-100, зайнявши 50-е місце (2008). Почесний громадянин міста Маріуполь (1998). Почесний президент футбольного клубу "Іллічівець".