Божок Василь Миколайович
(16.09.1986)
 

Божок Василь Миколайович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 583/2015 від 14.10.2015)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 16 вересня 1986 року у селі Велика Хайча Овруцького району Житомирської області. У 2013 році закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю "управління діями підрозділів танкових військ".
      З січня 2015 року командир танкового взводу 1-ї танкової роти 92-ї окремої механізованої бригади механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України лейтенант В.М. Божок (позивний "Кулак") приймав участь в антитерористичній операції на сході України.
      25 січня 2015 року, відповідно до рішення Вищого штабу командування Збройних Сил України, особовий склад 1-ї танкової роти був відряджений для виконання визначених завдань у сектор "С". 26 січня 2015 року танкісти прибули до міста Артемівськ Донецької області, де отримали наказ здійснити марш до селища Луганського по трасі Артемівськ – Дебальцеве, зайняти опорний пункт та охороняти трасу від російських бойовиків.
      Зранку 12 лютого 2015 року екіпажу танка Т-64 № 302, до складу якого входив лейтенант В.М. Божок, було поставлено бойове завдання: висунутися до селища Логвинове Артемівського району Донецької області, де вони повинні були надати вогневу підтримку військовослужбовцям 79-ї бригади при зачистці селища. Тож під прикриттям броні та влучного вогню екіпаж танку Т-64 вибивав російських бойовиків, які засіли в навколишніх будинках, внаслідок чого останні понесли важкі втрати.
      Закінчивши цю справу, воїни-танкісти, які, навіть, і відпочити не встигли, приблизно о 14 годині, отримали від командування наказ: висунутися по трасі Артемівськ – Дебальцеве за селище Логвинове, замаскуватися у лісосмузі та не допустити пересування по ній ворожої техніки. Отримавши цей наказ, лейтенант В.М. Божок вирішив помінятися з навідником гармати місцями в танку та вирушив виконувати поставлене завдання. Але, виїхавши з грунтової дороги на вказану трасу, лейтенант помітив, що з боку міста Вуглегірськ Артемівського району Донецької області виїхало три танки противника. Від прийняття рішення до пострілу промайнули лічені секунди. Будучі майстром своєї справи, лейтенант В.М. Божок зробив постріл. Від прямого влучання ворожий танк Т-72 спалахнув, наче коробка з сірниками.
      Лейтенант В.М. Божок дав команду своєму механіку-водію, увімкнути задній хід. Його танк почав нешвидко рухатися назад, при цьому офіцер продовжував вести вогонь. Противник не побачив звідки вів вогонь танковий екіпаж лейтенанта В.М. Божка та зосередив свій вогонь по підбитому українському танку, який стояв по інший бік траси. А лейтенант В.М. Божок, сховавшись за двома підбитими бойовими машинами піхоти, які стояли поруч друг з другом продовжував вести прицільний вогонь по ворогу. Від послідуючих його влучних пострілів був підбитий інший танк противника. Лейтенант В.М. Божок влучив останньому у боєкомплект, у результаті вибуху якого башта ворожого танку відлетіла у сторону.
      Офіцер, користуючись усіма знаннями, які йому були надані ще під час навчання, завдяки науці виживання у екстремальних умовах та решті хитрощів військового мистецтва, продовжував вести нерівний бій з російськими бойовиками, діючи за схемою "виїхав, вистрелив, сховався". В цей час до російських бойовиків на підмогу підійшло ще три танки Т-72. Але жодний з них не зумів побачити відважний український екіпаж. Один ворожий танк, намагаючись знайти звідки ведеться вогонь, виїхав з грунтової дороги на трасу та почав рухатися у бік танкового екіпажу лейтенанта В.М. Божка. Переїжджаючи через міст невеличкої річки, він повернувся кормою до екіпажу українського танку. Лейтенант В.М. Божок зробив ще один влучний постріл у бік ворога. Танк противника загорівся, втратив керування та звалився з мосту у річку.
      Побачивши, що боєкомплект майже весь витрачений та механізм заряджання вийшов із ладу, офіцер повернув машину у бік селища Луганське Артемівського району Донецької області. По дорозі екіпаж підхопив собі на броню ще трьох бійців 79-ї бригади та продовжив рух до базового табору, який був під контролем українських військ.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 583/2015 від 14 жовтня 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові старшому лейтенанту Василю Миколайовичу Божку присвоєно звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".

      Старший лейтенант.
      Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (27.06.2015, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі).
      У Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський № 28) встановлено стелу з іменем Героя.