Брановицький Ігор Євгенович
(25.04.1976 – 21.01.2015)
 

Брановицький Ігор Євгенович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 349/2016 від 23.08.2016)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 25 квітня 1976 року у місті Києві у родині військовослужбовця. З дитинства любив грати у військові ігри. Закінчив київську середню загальноосвітню школу № 171, нині Києво-Печерський ліцей "Лідер", у 1995 році – Київський технікум електронних приладів. Строкову службу проходив у саперному батальйоні, на основі якого згодом було створено роту для участі у складі українського миротворчого контингенту ООН в Анголі, де він разом з товаришами допомагав місцевим жителям, робив понтонні переправи в горах Маланже й супроводжував гуманітарні конвої. Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності.
      Наприкінці літа 2014 року вирушив захищати державний суверенітет та територіальну цілісність України. Солдат І.Є. Брановицький (позивний "Натрій") з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня 2014 року приймав активну участь в антитерористичній операції на сході України. Служив навідником 90-го окремого аеромобільного батальйону "Житомир" 81-ї окремої аеромобільної бригади, яка була створена восени 2014 року на базі 95-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України.
      Безпосередньо приймав участь в обороні Донецького аеропорту. 20 січня 2015 року, після підриву російськими бойовиками другого поверху нового терміналу Донецького аеропорту, витягав поранених. Під час допомоги пораненим товаришам був захоплений російськими бойовиками у полон. Його і ще півтора десятка українських бійців відвезли до Донецька, де завели у підвал якогось приміщення і почали допитувати. Російські бойовики шукали серед полонених кулеметника. Бійці сказали, що кулеметника вже немає в живих, але їм не повірили і пригрозили вбити усіх. Тоді Ігор Брановицький, рятуючи інших хлопців, сказав, що це він кулеметник. 21 січня 2015 року після численних тортур і знущань він був вбитий двома пострілами у голову. Похований у Києві на Міському кладовищі "Берковець" (дільниця № 86).

      Указом Президента України Петра Порошенко № 349/2016 від 23 серпня 2016 року за виняткову особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдату Ігорю Євгеновичу Брановицькому посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Солдат.
      Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (23.05.2015, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі).
      9 лютого 2016 року у Києві на фасаді будівлі технікуму електронних приладів (вулиця Патриса Лумумби № 17), де навчався Герой, йому встановлено меморіальну дошку.

Брановицький Ігор Євгенович. Міське кладовище Берковець (дільниця № 86). Вид 1


Брановицький Ігор Євгенович. Міське кладовище Берковець (дільниця № 86). Вид 2


Брановицький Ігор Євгенович. Схема розташування могили на Міському кладовищі Берковець (дільниця № 86)