Бугаєць Анатолій Олександрович
(02.11.1940 – 31.12.2011)
 

Бугаєць Анатолій Олександрович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 735/2002 від 22.08.2002)

орден Держава

      Народився 2 листопада 1940 року в селі Битакове Озеро Глобинського району Полтавської області. У 1959 році закінчив факультет зварювального виробництва Крюковського машинобудівного технікуму у місті Кременчук. У 1968 році закінчив факультет "Енергомашин" Харківського політехнічного інституту, у 1971 році – механіко-технологічний факультет Українського заочного політехнічного інституту за фахом інженер-механік.
      У 1959 році розпочав трудову діяльність електрозварювальником на Харківському електромеханічному заводі. У 1959-1962 роках проходив службу в лавах Радянської Армії. У 1962-1976 роках – старший технік, інженер, старший інженер, начальник бюро, заступник головного зварювальника; у 1976-1979 роках – головний зварювальник; у 1979-1983 роках – заступник головного інженера з підготовки виробництва; у 1983-1986 роках – секретар партійного комітету виробничого об'єднання "Харківський турбінний завод імені С.М. Кірова". З грудня 1986 по травень 2006 року – генеральний директор НВО "Турбоатом" (з 1997 року – ВАТ "Турбоатом"). У січні-липні 1997 року – голова правління ВАТ "Турбоатом".
      ВАТ "Турбоатом" – головна наукова організація Міністерства промислової політики України з енергетичного машинобудування, належить до ряду провідних турбобудівних фірм світу. Підприємство спеціалізується на створенні та виробництві парових турбін для теплових електростанцій (ТЕС), атомних станцій (АЕС), гідравлічних турбін для гідроелектростанцій (ГЕС) і гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС), газових турбін для ТЕС і парогазових установок (ПГУ) та іншого енергетичного устаткування. Введені виробничі потужності – 8 мільйонів кВт парових турбін і 2,0 мільйони кВт гідравлічних турбін на рік. Виробництво турбін здійснюється по замкненому циклу: від проектно-конструкторських і науково-дослідних робіт до виготовлення, складання, випробування турбін перед відвантаженням та сервісного обслуговування у замовників.
      До основної номенклатурної продукції підприємства належать: парові турбіни конденсаційні і теплофікаційні для ТЕС, ТЕЦ потужністю від 1 МВт до 550 МВт; парові турбіни для АЕС потужністю від 50 МВт до 1 100 МВт; газові турбіни енергетичні автономні та для ПГУ потужністю 45 МВт і 115 МВт; гідравлічні турбіни різноманітних типів потужністю від 5 МВт до 800 МВт для ГЕС і ГАЕС; гідравлічні затвори дискові та кульові; гідравлічні турбіни для мікро-ГЕС, міні-ГЕС та малих ГЕС потужністю від 5 кВт до 25 МВт; теплообмінне устаткування (конденсатори турбін, підігрівники низького тиску, підігрівники мережної води); допоміжне обладнання машзалу, регенеративні газо- і повітронагрівники, ежектори, маслоохолоджувачі, тягодуттьові машини, димососи, ексгаустери, млини кульові та інші.
      Головними замовниками продукції ВАТ "Турбоатом" є електричні станції України, Росії, країн СНД, Європи, Латинської Америки, Азії, Африки. Турбіни виробництва "Турбоатом" успішно працюють більш ніж у 40 країнах світу. 283 парові турбіни сумарною потужністю біля 50 млн. кВт виготовлені для теплових електростанцій, серед них 55 турбін для 16 ТЕС далекого зарубіжжя. Для 24-х АЕС виготовлено 110 турбін загальною потужністю 49,8 млн. кВт, серед них 40 турбін для 7-и АЕС далекого зарубіжжя. "Турбоатом" поставив 13% турбін для АЕС від загальних обсягів поставок на світовому ринку турбін АЕС і займає за цим показником 4-е місце серед турбобудівних фірм світу. В Україні 3 діючих АЕС (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська) укомплектовані 12 турбінами ВАТ "Турбоатом" потужністю 220, 1000 та 1100 МВт. На 100 ГЕС чотирьох континентів поставлені 415 гідротурбін загальною потужністю біля 31 млн. кВт і 445 гідрозатворів для ГЕС та насосних станцій. Виготовлені ВАТ "Турбоатом" турбіни надійно працюють: на АЕС: "Ловііса" (Фінляндія), "Пакш" (Угорщина), "Козлодуй" (Болгарія); на ТЕС: "Нанкін" та "Інкоу" (Китай), "Маріцо-Восток" (Болгарія); на ГЕС: "Кростерфосс" і "Вігеландс Бруг" (Норвегія), "Сігалда" (Ісландія), "Пурнарі" (Греція), "Сальто Гранде" та "П'єдра дель Агіла" (Аргентина), "Агуамільпа" (Мексика), ГЕС Тері (Індія) тощо.
       ВАТ "Турбоатом" – підприємство, що має міжнародний сертифікат відповідності системи керування якістю вимогам стандарту ISO 9001:2000. "Турбоатом" накопичив позитивний досвід співробітництва з турбобудівними фірмами світу – АТ "Ленінградський металічний завод" (Росія), "Сіменс" (Німеччина), "Альстом-Пауер" (міжнародний концерн) та іншими щодо поставок енергетичного обладнання, у тому числі: ГЕС "Пурнарі" (Греція); ГЕС "Агуамільпа" (Мексика); модернізація блока №8 потужністю 300 МВт Зміївської ТЕС (Україна).
      У 1998 році балотувався до Верховної Ради України від виборчого округу № 171 (Харківська область), але програв, посівши 3 місце (23 претенденти). У 2002 році балотувався до Верховної Ради України від блоку "За єдину Україну!" (№ 49 у виборчому списку), але до парламенту не пройшов.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 735/2002 від 22 серпня 2002 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вітчизняного енергетичного машинобудування, вагомі трудові звершення генеральному директору акціонерного товариства "Турбоатом" Анатолію Олександровичу Бугайцю присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      26 березня 2006 року обраний депутатом Верховної Ради України V скликання від Соціалістичної партії України (СПУ, № 19 у виборчому списку). 25 травня 2006 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член Комітету Верховної Ради України з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва (з 07.2006). Член фракції СПУ (з 04.2006). Склав свої депутатські повноваження 23 листопада 2007 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України V скликання.
      З травня 2006 року – почесний генеральний директор ВАТ "Турбоатом".
      У 2007 році балотувався до Верховної Ради України від Соціалістичної партії України (№ 55 у виборчому списку), але партія до парламенту не пройшла.
      Помер 31 грудня 2011 року. Похований у Харкові на кладовищі № 2.
      Кандидат технічних наук. Академік Академії технологічних наук України. Дійсний член Східноукраїнської академії бізнесу.
      Лауреат Державної премії України (14.12.1991, за комплекс робіт по створенню та промисловому освоєнню високоефективного енергетичного устаткування для використання енергії водотоків гірських регіонів). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2005 року (19.12.2005, за розробку і впровадження наукоємних технологій і практичних методів реконструкції гідроелектростанцій України для підвищення їх техніко-екологічної безпеки та енергоефективності в об'єднаній енергосистемі). Заслужений машинобудівник України (15.01.1994, за значний особистий внесок у розробку та виробництво парових, газових і гідравлічних турбін, забезпечення виконання державних замовлень і договірних зобов'язань). Почесний турбобудівник. Нагороджений орденом "Знак Пошани" (1984); орденом "За заслуги" І (15.01.2009, за значні особисті заслуги у розвитку вітчизняного машинобудування, багаторічну сумлінну працю, вагомі трудові здобутки та з нагоди 75-річчя підприємства "Турбоатом"), ІІ (03.11.2000, за високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування) та III (21.01.1999, за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного енергетичного машинобудування, високий професіоналізм) ступеня. Нагороджений медаллю Міжнародної кадрової академії "За ефективне управління"; нагородами Асамблеї ділових кіл України "Золотий Ягуар", "Золотий Меркурій". Лауреат конкурсу "Ділова людина України" (1999). Лауреат конкурсу "Лідери ХХІ століття". Лауреат рейтинг-конкурсу "Харків'янин року" (2001). Почесний громадянин Харкова (2010) та Харківської області (14.04.2010, за вагомий внесок у розвиток Харківської області, піднесення її авторитету як на державному, так і на міжнародному рівнях та на знак великої поваги).

Бугаєць Анатолій Олександрович. Харків. Кладовище №2