Дерюгіна Альбіна Миколаївна
(16.03.1932)
 

Дерюгіна Альбіна Миколаївна

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 256/2002 від 15.03.2002)

орден Держава

      Народилася 16 березня 1932 року у місті Макіївка Донецької області. Закінчила Дніпропетровський технікум фізичної культури; Київський інститут фізичної культури.
      З 1956 року працювала за направленням тренером у Київському політехнічному інституті, в ДСС "Спартак". Наполеглива, з прагненням втілювати у вихованках свої задуми, принесла Альбіна своє спрямування до голови товариства "Спартак". Той, подивившись на молоду дівчину, почав читати їй довгі настанови: що слід робити, а чого треба уникати, майже похвилинно розписав усі заняття. Проте Альбіна мріяла про свою гімнастику: непорозуміння з чиновником не призвело до пошуку нової роботи. Важко сказати, що саме змусило начальника капітулювати перед дівчиною без досвіду роботи, єдиним козирем якої були диплом та бажання працювати. Лишень цим бажанням та здатністю працювати на межі своїх можливостей можна пояснити стрімкі темпи розвитку гімнастичної секції, в якій працювала Дерюгіна. Маленькі дівчатка, які приходили до зали Альбіни, виростали у дивовижних грацій, якими не переставали милуватись, дивуватись, схилятись перед ними.
      У перші роки роботи А.М. Дерюгіній довелося одночасно поєднувати обов'язки тренера, хореографа, акробата, адміністратора. Але зусилля і старання, наполегливість і терпіння, працьовитість і віра у свої сили швидко дали плоди. Вже на початку 1970-х років вона примусила з повагою ставитися до Київської школи художньої гімнастики. Зоя Розинко стала її першою вихованкою, запрошеною до складу збірної СРСР. А незабаром на гімнастичних аренах нашої планети засвітилися зірки чемпіонок світу в групових вправах – Жанни Васюри, Ольги Плохової, Ольги Щоголєвої та Вікторії Сєрих. У другій половині 1970-х років гімнастичний світ затьмарили незрівняний талант і майстерність дочки Альбіни Миколаївни Ірини Дерюгіної – дворазової абсолютної чемпіонки світу (в той час це був найвищий титул у художній гімнастиці), чотириразової переможниці кубку Інтербачення, що збирав тоді всіх зірок світового килима, багаторазової переможниці інших міжнародних змагань.
      Зміна поколінь – дуже важкий процес. На підготовку нових зірок, як правило, іде кілька років. На початку 1980-х років, коли А.М. Дерюгіна займалася вихованням нових прим грації і пластики, цим скористалися болгарки, царювання яких на гімнастичному Олімпі затяглося на тривалий час. Але в Київському центрі художньої гімнастики вже готувався черговий "зоряний сплеск". Талановиті Богдана Тарасова та Еліна Хозлу поклали початок завершенню чемпіонської гегемонії спортсменок Болгарії. А незабаром А.М. Дерюгіна представила світові незрівняних Олександру Тимошенко та Оксану Скалдіну, які зібрали у 1988-1992 роках усе золото світу.
      З 1986 року – президент Федерації художньої гімнастики. До 1992 року – старший тренер збірної СРСР з художньої гімнастики. З 1992 року – головний тренер збірної команди України з художньої гімнастики. Член виконкому Національного олімпійського комітету України. Старший тренер, директор спортивної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з художньої гімнастики.
      "Кубок Дерюгіної", що з'явився у 1992 році у спортивному календарі та одержав з 1997 року статус Гран-при – одне із найпомітніших подій у календарі всіх провідних спортсменок.
      За роки роботи як тренера (спочатку збірної СРСР, потім збірної України) Альбіна Миколаївна виховала 7 заслужених майстрів спорту, понад 150 майстрів спорту міжнародного класу. Її учениці неодноразово піднімалися на олімпійські п'єдестали пошани, вигравали чемпіонати та кубки СРСР та України, Європи і світу, турнірів Інтербачення та Гран-при. Серед її учениць можна також пригадати таких спортсменок, як Людмила Євтушенко, Тамара Єрофеєва, Ганна Бессонова, Наталія Годунько, Олена Дзюбчук, Єлизавета Карабаш тощо.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 256/2002 від 15 березня 2002 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку спорту, створення національної школи художньої гімнастики старшому тренеру, директору спортивної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з художньої гімнастики Альбіні Миколаївні Дерюгіній присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Заслужений тренер СРСР. Заслужений працівник культури УРСР. Заслужений тренер України. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (07.09.2001, за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Україні, вагомі спортивні і трудові досягнення). Суддя міжнародної категорії.
      Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, орденом "Знак Пошани", медалями "За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна" (1970), "В пам'ять 1500-річчя Києва" (1982), "За підготовку майстрів спорту", Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР; орденом "За заслуги" ІІ ступеня (16.03.2012, за значні особисті заслуги у розвитку вітчизняної художньої гімнастики, утвердження міжнародного спортивного авторитету Української держави, вагомі професійні здобутки), Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" ІІІ ступеня, 12.09.1995, за видатні спортивні здобутки, особистий внесок в утвердження авторитету і світового визнання українського спорту); орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (25.07.2013, за значний особистий внесок у розвиток студентського спорту, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХVІІ Всесвітній літній Універсіаді в Казані), Знаком пошани Київської міської державної адміністрації, Почесною відзнакою НОК України, Золотим дипломом президента НОК Росії.
      Автор книги "Півтори хвилини Олімпу" (1984).