Філіпчук Володимир Станіславович
(03.08.1940)
 

Філіпчук Володимир Станіславович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 955/2000 від 03.08. 2000)

орден Держава

      Народився 3 серпня 1940 року у місті Одеса. Його батько був залізничником, і необхідність повоєнного відновлення транспортної інфраструктури кидала родину з одного району в інший, то ж доводилося хлопцеві ходити до школи за 3-5 кілометрів від дому, доки у 1953 році він не повернувся до рідного міста. У 1958-1963 роках навчався на хіміко-технологічному факультеті Одеського політехнічного інституту за фахом інженер-хімік, спеціальність "Технологія основного органічного синтезу та синтетичного каучуку". У 2000 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Особливості управління діяльністю великих організацій в умовах ринкової діяльності, що склалася (на прикладі нафтогазової галузі)". Захоплювався спортом. У 1958 році став чемпіоном СРСР у бігу на 400 і 800 метрів. Причому на вісімсотметрівці встановив новий рекорд країни.
      З грудня 1963 року – начальник змін Горлівського азотно-тукового заводу імені С.Орджонікідзе. З січня 1967 року – старший інженер лабораторії наукової організації праці Одеського заводу "Продмаш". З листопада 1967 року – інспектор Одеського округу Держтехнагляду нафтопереробної промисловості. З квітня 1974 року – головний інженер Одеського заводу кольорової гуми. З жовтня 1976 року – інспектор ЦК профспілки при Одеському обкомі партії. З жовтня 1981 року – начальник Управління автозаправних станцій. З січня 1982 року – директор Одеського лакофарбового заводу. З вересня 1984 року – головний інженер Одеського територіального управління забезпечення нафтопродуктами.
      На всіх посадах, які обіймав В.С. Філіпчук, він виявляв неабиякий хист цілеспрямованого, високоосвіченого, технічно грамотного та широко обізнаного керівника, то ж вище керівництво, помічаючи це, призначало його саме на ті ділянки трудового фронту, де як ніде, потрібні були виваженість у прийнятті рішень, наполегливість і цілеспрямованість у досягненні поставленої мети. На кожній своїй посаді В.С. Філіпчук виводив підприємство на якісно новий рівень виробництва.
      З жовтня 1990 року – генеральний директор, голова правління Одеського підприємства з експорту та імпорту нафтопродуктів (з 1994 року – Одеське ВАТ з експорту та імпорту нафтопродуктів "Ексімнафтопродукт").
      Підприємство надає комплекс послуг замовникам, здійснюючи експортно-імпортні операції з нафтою та нафтопродуктами: розвантаження, навантаження та перевантаження їх з одного виду транспорту на інший. Великий практичний досвід та правильне визначення пріоритетів новим директором дозволили за короткий час перетворити технічно застаріле підприємство на сучасне. В.С. Філіпчук одним із перших сприйняв нову ідеологію виробництва, щодо необхідності переоснащення підприємства. Вміння по-державному підходити до вирішення актуальних проблем розвитку при найбільш повній інтеграції фінансових, економічних та виробничих можливостей для забезпечення перевалки, поставки нафтопродуктів на експорт-імпорт, відповідало потребам народного господарства України.
      Під його керівництвом збудовані: автоматизований причал №1 нафтогавані, магістральна насосна №6, технологічна бункеровочна насосна НС-5, залізничні тензометричні терези для зважування залізничних цистерн у русі, автомобільні тензометричні терези, очисні споруди потужністю 70 метрів кубічних за годину (аналогів нема в Україні). Побудована та введена в експлуатацію котельня, що дозволяє збільшити обсяги перевалки мазуту з меншими енерговитратами. Завершена реконструкція технологічних трубопроводів, резервуарів, естакад. Проведено оновлення резервуарного парку, збудовані ємності для прийому мазуту тощо.
      Особлива увага приділяється вирішенню соціальних проблем: забезпеченню квартирами, розвитку відомчого медичного обслуговування і усьому тому, що дозволяє підготувати і зберегти злагоджену команду високопрофесійних фахівців, підвищити продуктивність праці в цілому. В.С. Філіпчук був ініціатором проведення благодійних заходів: допомога дитячим будинкам, лікарням, школам-інтернатам. Постійно надається допомога малозабезпеченим, соціально незахищеним, знедоленим городянам Одеси, ветеранам Великої Вітчизняної війни, чорнобильцям, сім'ям загиблих в Афганістані, багатодітним матерям та іншим верствам населення.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 955/2000 від 3 серпня 2000 року за визначні трудові досягнення, заслуги в розвитку паливно-енергетичного комплексу України голові правління акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт" Володимиру Станіславовичу Філіпчуку присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      У 2004 році – довірена особа кандидата на пост Президента України В.Ф. Януковича в територіальному виборчому окрузі №138. У 2006 році балотувався до Верховної Ради України від Народного блоку Литвина (№ 301 у виборчому списку), але до парламенту не пройшов. Депутат Одеської міської ради (з 2006); голова Одеської обласної ради миру.
      З 2005 року – почесний голова правління Одеського ВАТ з експорту та імпорту нафтопродуктів "Ексімнафтопродукт". Саме з того часу В.С. Філіпчук повністю присвячує себе благочинній діяльності. Ще в 2002 році родиною Філіпчуків був заснований Благодійний фонд "Медичний Центр Надія, Добро і Добробут", який являє собою недержавну, некомерційну, неприбуткову благодійну організацію. Діяльність Фонду здійснюється за рахунок внесків засновників та добровільних пожертв, наданих юридичними та фізичними особами. Мета Фонду – надання благочинної допомоги соціально незахищеним і малозабезпеченим верствам населення, які проживають в Одеському регіоні в ім'я ствердження в суспільстві Добра, Милосердя та Гуманізму. Фонд працює за програмами: "Здоров'я дітей – здоров'я нації", "Щасливе дитинство – кожній дитині", "Творчість талановитих дітей та молоді – запорука процвітання України", "Творити добро на благо громадянського суспільства". За період діяльності Фонд надав благодійну допомогу на суму більш як 1 мільйон гривень.
      В рамках програми "Здоров'я дітей – здоров'я нації" 1 червня 2009 року Фонд відкрив в місті Одесі дитячий медичний заклад "Медичний Центр Надія, Добро і Добробут", з метою надання на самому високому рівні медично-реабілітаційної допомоги дітям від 1 до 18 років. В центрі ведуть прийом лікарі восьми спеціальностей, проводять консультації професори і доценти Одеського державного медичного університету, працюють діагностичні, фізіотерапевтичні та інші спеціалізовані кабінети. Тут отримують висококваліфіковану медичну допомогу діти з захворюваннями органів дихання, шлунково-кишкового тракту, нирок, ендокринної системи, алергійними захворюваннями тощо. Подбали засновники Фонду на чолі з В.С. Філіпчуком і про соціально-побутові умови маленьких пацієнтів. Центр розташований в одному із найбільш живописних куточків Одеси – на Французькому бульварі, в просторій будівлі лікувального корпусу, з просторими кабінетами, коридорами, зимовим садом під скляним дахом. У приміщенні зимового саду розташована арт-галерея, в якій виставлено твори місцевих художників, фотохудожників, скульпторів. В арт-галереї проводяться благочинні акції, присвячені святкуванню Різдва Христового, Великодня і Міжнародного Дню захисту дітей, з організацією театральних вистав та врученням подарунків. Для дітей обладнано також ігрову кімнату. На території Центру створена мальовнича паркова зона з малими архітектурними формами, в якій розташоване дитяче містечко з ігровими майданчиками і фруктовим садом. Доставка дітей із шкіл-інтернатів, дитячих будинків і притулків до Центру і назад здійснюються автотранспортом Фонду у супроводі медичного персоналу закладу. За перший рік роботи допомогу у Центрі отримало понад 11 тисяч дітей.
      Дійсний член Міжнародної академії наук екології, безпеки людини та природи (1996). Член опікунської ради з будівництва будинку милосердя при Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі; член опікунської ради Благодійного фонду імені Надії та Добра; голова міської секції з тайського боксу "Муей Тай".
      Кандидат економічних наук (2000). Заслужений працівник промисловості України (27.09.1996, за значний особистий внесок у становлення національної економіки, розвиток нафтової промисловості та у зв'язку зі 100-річчям від дня заснування підприємства "Ексімнафтопродукт"). Нагороджений орденом "За заслуги" II (23.09.1999, за вагомі досягнення в професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю) та III (24.02.1998, за вагомі досягнення в праці, особистий внесок у становлення національної економіки, високий професіоналізм) ступеня, Почесною грамотою Кабінету міністрів України (02.06.2004, за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у виконання програм соціального захисту материнства та дитинства), ювілейною медаллю "20 років незалежності України" (19.08.2011, за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю); Грамотою Державного комітету нафтової та нафтопереробної промисловості України (09.1996), Почесною грамотою Одеської обласної державної адміністрації. (03.1997, 09.1999). Почесний громадянин міста Одеси (06.2000).
      За свою благодійну та громадську діяльність отримав низку недержавних нагород: орден Української Православної церкви Святого князя Володимира II (02.1999) та III (1996) ступеня, орден Миколи Чудотворця I ступеня (01.1999), Срібний орден "Золота фортуна" II ступеня (03.1999), орден "Слава на вірність Вітчизні" II (08.2000) та III (08.1999) ступеня, орден Преподобного Нестора Літописця (09.1999), золота медаль "За ефективне управління" (06.2000), орден "За патріотизм" II ступеня (07.2000), медаль "За заслуги в галузі екології" (08.2000, МАНЕБ), орден "Знак пошани" (11.2000), орден "За розбудову України" імені М.Грушевського IV ступеня (04.2001), золота Георгіївська медаль "Честь. Слава. Труд" I ступеня (05.2001), золота медаль "10 років незалежності України" (08.2001), Почесна нагорода "Золотий ягуар" (08.2001), орден Святого Станіслава (09.2001), Диплом номінанта альманаху "Золота книга української еліти" (12.2001), "Золотий знак" Української спілки промисловців та підприємців (02.2002), Золота зірка "Суспільне визнання і велич" I ступеня (02.2002), орден Святого Миколи Чудотворця ІІІ ступеня (12.2002, Всеукраїнська благодійна організація "Українське народне посольство"), орден Іоанна Кронштадського "За духовне відродження" (12.2002, МАНЕБ), Диплом "Керівник 21 сторіччя" (12.2002, Європейська спілка "лідер 21 віку"), орден "За розвиток науки та освіти" (02.2003), Диплом Всеукраїнського щорічного конкурсу ЗМІ "Золоте перо" і срібна медаль за підтримку всеукраїнських ЗМІ (03.2003), орден Преподобного Нестора Літописця I ступеня (04.2003), звання "Почесний громадянин СНД" (04.2003, Міжнародна палата особистості), Міжнародний орден Святого Георгія I ступеня (05.2003), медаль МВС України "10 років внутрішнім військам МВС України" (06.2003), Почесне звання професора управління і бізнесу (07.2003, Міжнародний слов'янський університет), орден Святого Апостола Андрія Первозванного (08.2003, Міжнародний академічний рейтинг "Золота фортуна"), Міжнародна нагорода "Золотий Меркурій" (08.2003), орден "Україна дітям" (2003), орден Петра Великого І ступеня (2003), орден "Різдво Христове" І ступеня (2004), Золотий міжнародний орден "Міжнародна слава" І ступеня (2004), Диплом лауреата та Золота медаль товариства заохочення національної промисловості (2004), орден Преподобного Іллі Муромця ІІ ступеня (2005), орден Святого Благовірного князя Даниїла Московського ІІ ступеня (2005), орден "За патріотизм" І ступеня (2005).