Голубенко Олександр Леонідович
(18.02.1942)
 

Голубенко Олександр Леонідович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 488/2012 від 24.08.2012)

орден Держава

      Народився 18 лютого 1942 року у місті Ворошиловград (з 1990 року – Луганськ). У 1956-1960 роках навчався у Ворошиловградському машинобудівному технікумі. У 1961-1964 роках проходив службу у лавах Радянської Армії.
      У 1960-1961 та 1964-1970 роках працював техніком, конструктором, інженером-дослідником, керівником групи Ворошиловградського тепловозобудівного заводу, в цей час починає активну інженерну й наукову діяльність. Основні інженерні розробки цього часу – галузеві методики проведення аеродинамічних та теплотехнічних випробувань тепловозних охолоджуючих конструкцій, устаткування для регулювання мікроклімату у кабінах машиністів тепловозів на основі фреонових і термоелектричних та теплотехнічних кондиціонерів, стенди для аеродинамічних та теплотехнічних випробувань охолоджуючих конструкцій тепловозних дизелів.
      Одночасно навчався у Ворошиловградському машинобудівному інституті (нині – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля), який закінчив на відмінно у 1969 році за спеціальністю "Локомотивобудування". Закінчив також інститут патентознавства. У 1970 році вступив до аспірантури Ворошиловградського машинобудівного інституту, яку достроково закінчив у 1973 році, захистивши кандидатську дисертацію на тему "Розробка та дослідження пружинячою підгумованої колісної пари" у Харківському політехнічному інституті. З 1973 року – на викладацькій роботі у Ворошиловградському машинобудівному інституті в якості старшого викладача, доцента. У 1975 році обраний на посаду завідувача кафедри локомотивобудування. У 1987 році захистив докторську дисертацію на тему "Поліпшення тягових якостей тепловозів шляхом удосконалення механічних вузлів екіпажу, що впливають на зчеплення коліс з рейками" у Московському інституті інженерів залізничного транспорту. З 1991 року – проректор з навчальної роботи, перший проректор Луганського машинобудівного інституту.
      Основні наукові результати О.Л. Голубенко пов'язані з розробкою теоретичного апарата й обґрунтування наукових принципів удосконалення механічних вузлів ходової частини залізничного екіпажу з метою поліпшення тягових якостей локомотивів. Головний редактор "Вісника Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля". Керує науковими школами "Педагогіка і управління вищими навчальними закладами", "Теорія зчеплення коліс рухомого складу з рейками і наукові принципи удосконалення ходової частини залізничного екіпажу з метою поліпшення тягових якостей локомотивів" та "Створення перспективних конструкцій транспорту з поліпшеними енергетичними і екологічними характеристиками".
      З 1997 року – ректор Східноукраїнського державного університету. Під його керівництвом він перетворився у потужний університет світового рівня. О.Л. Голубенко вперше в Україні використав у модернізації університету відому в Європі "Аахенську модель". Завдяки цьому досягнуті чудові результати: в університеті сьогодні працюють 200 професорів і 700 доцентів. 11 вересня 2000 року університету надано статус національного. 13 листопада 2001 року університету було присвоєне ім'я відомого російського лексикографа Володимира Даля, який народився у Луганську. У 2004 році О.Л. Голубенко одним з перших з українських ректорів підписав "Велику хартію університетів" в Болоньї. 24 березня 2010 року Східноукраїнському національному університету імені Володимира Даля присвоєно найвищий статус самоврядного (автономного) дослідницького вищого навчального закладу. Таких університетів в Україні тільки чотирнадцять.

      Указом Президента України Віктора Януковича № 488/2012 від 24 серпня 2012 року за визначний особистий внесок у зміцнення освітнього потенціалу України, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність ректору Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Олександру Леонідовичу Голубенку присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      У 2010 році був обраний депутатом Луганської міської ради за списком Партії Регіонів (№ 2 у виборчому списку). Член постійної комісії міськради з питань місцевого самоврядування, забезпечення законності і правопорядку, охорони прав, свобод мешканців територіальної громади міста і депутатської етики.
      Член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України (2003). Доктор технічних наук (1987), професор кафедри залізничного транспорту (1989). Академік Транспортної академії України. Академік Інженерної академії України. Академік Академії транспорту Російської Федерації. Академік Міжнародної інженерної академії. Член Національної спілки журналістів України.
      Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990). Лауреат премії Міністерства освіти УРСР (1988). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2004 року (09.12.2004, за створення, освоєння виробництва і впровадження вітчизняного моторвагонного рухомого складу соціального призначення для пасажирських перевезень приміського сполучення). Нагороджений медаллю "За трудову доблесть" (1981); орденом "За заслуги" I (16.05.2007, за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, підготовку наукових кадрів, багаторічну плідну наукову діяльність), II (2004) та III (15.11.2001, за вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність) ступеня, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (15.02.2002, за вагомий особистий внесок у розвиток освіти, високий професіоналізм, багаторічну сумлінну працю); орденом Польської республіки (2005). Відзначений медаллю "Григорій Сковорода" Академії педагогічних наук України (2012), орденом "Інженерна слава" Інженерної академії України (2012). Почесний залізничник Російської Федерації (1992). Почесний залізничник України (1997). Почесний громадянин міста Луганська (2000).
      Автор 10 книг, близько 400 наукових праць з питань локомотивобудування, 74 авторських свідоцтв, 14 зарубіжних патентів.