Гордійчук Ігор Володимирович
(12.11.1972)
 

Гордійчук Ігор Володимирович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 816/2014 від 21.10.2014)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 12 листопада 1972 року у селі Залізниця Корецького району Рівненської області. У 1989 році, після закінчення корецької загальноосвітньої середньої школи № 1, вступив до Омського вищого танкового інженерного училища, але згодом перевівся до Київського інституту Сухопутних військ Національної академії оборони України, де з відзнакою закінчив факультет підготовки офіцерів оперативно-тактичного рівня. Згодом закінчив коледж сухопутних військ США у Карлайлі (штат Пенсільванія) за фахом "управління військовими частинами і з'єднаннями". Вільно володіє іноземними мовами: англійською, німецькою, польською. Закінчив курс англійської мови для військовослужбовців у збройних силах Канади за стандартом STANAG 6001.
      Пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира танкового полку. Але його справжнім покликанням стали війська спецназу, куди він добився переведення на посаду заступника командира бригади спеціального призначення міста Ізяслав Хмельницької області. Згодом став командиром створеного на базі бригади 8-го полку спеціального призначення – однієї з найкращих частин збройних сил України.
      З травня по грудень 2010 року І.В. Гордійчук був у службовому відрядженні у складі міжнародного контингенту в Республіці Афганістан. Після повернення – перший заступник начальника Національної академії оборони України, начальник управління військової співпраці і миротворчих операцій Генерального штабу.
      У квітні 2014 року отримав призначення у Головний командний центр Міністерства оборони України. Приймав участь у багатьох операціях під час антитерористичної операції на сході України. Особисто очолював загін спецназу під час виконання завдання глибинної розвідки далеко за лінією фронту у тилу противника.
      12 серпня 2014 року група розвідників у складі 14 чоловік з групи спеціального призначення "Крим" під командуванням полковника І.В. Гордійчука прорвалася на висоту Савур-Могила, яка мала стратегічне значення для усієї обстановки на прикордонній ділянці фронту, перебрала контроль над спостережним пунктом на її вершині та розпочала коригування артилерійського вогню.
      Противник миттєво оцінив виниклу загрозу. Для знищення українського загону були притягнені великі сили російської артилерії і загони російських бойовиків з бронетехнікою. Постійними артилерійськими нальотами противника була виведена з ладу система зв'язку, але полковник І.В. Гордійчук продовжував коригувати вогонь по телефону. Зв'язок працював дуже погано, але в деяких точках гори можна було передавати дані по звичайному мобільному телефону.
      Група полковника І.В. Гордійчука знаходилося під постійним вогнем важкої артилерії противника, і майже щодня піхота російських бойовиків штурмувала вершину Савур-Могили. Укриття рятували життя, але від близьких розривів бійці отримували поранення і особливо сильні контузії, які виводили людей з ладу. Полковник І.В. Гордійчук також неодноразово був контужений, але позицію не кидав, тільки іноді він відключався у бліндажі, але потім знову приступав до виконання обов'язків. Денні штурми іноді відбивалися за допомогою артилерійської підтримки, але нерідко тільки за допомогою стрілецької зброї і гранатометів. Російські бойовики зробили також шість спроб захопити Савур-Могилу вночі. Захисники вершини витримали безліч боїв на ближній дистанції. Завдяки грамотно організованій обороні і рівню індивідуальної підготовки захисники несли мінімальні втрати.
      18 серпня 2014 року стало очевидно, що межа людських можливостей є навіть у цих людей. Бійцям на Савур-Могилі було потрібне підкріплення – хоч би щоб трохи поспати і відпочити. Їх змінили 8 вояків 25-ї повітряно-десантної бригади та 17 добровольців-розвідників 4-ї роти 42-го батальйону територіальної оборони. До них також приєдналася група артилерійських коригувальників. Після ротації групи "Крим" полковник І.В. Гордійчук лишився на Савур-Могилі та продовжував коригування вогню.
      З 20 серпня 2014 року прикордонний район практично був зайнятий російськими військами. Захисники Савур-Могили знаходилися в повній ізоляції – до найближчого українського підрозділу було 40 кілометрів. Проте загін українських спецназівців під командуванням полковника І.В. Гордійчука продовжував триматися. Вдень 23 серпня 2014 року російські війська почали наступ на Південному фронті в секторі "Д".
      24 серпня 2014 року уранці полковник І.В. Гордійчук продовжував передавати відомості про численні колони російських військ, що наводнили район Савур-Могили. Але по переданих координатах наша артилерія вже не могла завдавати ударів – їй довелося відійти від Савур-Могили під ударами регулярних російських військ. Того ж дня відбувся черговий штурм висоти – танки стріляли прямим наведенням, російські бойовики атакували оборонців Савур-могили. І знову штурм був відбитий з великими втратами для противника. Постійні масовані артилерійські бомбардування Савур-Могили тривали, російські війська засипали висоту снарядами і ракетами. Бійці говорили полковнику І.В. Гордійчуку, що утримувати висоту у такому глибокому тилу противника, без артилерійської підтримки, недоцільно. Але він не мав наміру відходити без наказу. І спецназівці продовжували виконувати бойове завдання. Наказ про відхід з Савур-Могили надійшов пізно ввечері 24 серпня, але на той час Савур-Могила вже була в щільному кільці.
      Полковник І.В. Гордійчук віддав наказ про відступ вночі 25 серпня 2014 року після 12 діб оборони Савур-Могили. Увесь цей час під постійним вогнем противника полковник І.В. Гордійчук не кидав зайняту позицію, незважаючи на поранення в руку і контузію. Група з оточення виходила ночами, рухалися до найближчих українських підрозділів. На той час це було вже оточене російськими військами угрупування сектору "Б" під Іловайськом. Група пройшла по ворожих тилах близько 60 кілометрів та приєдналася до українських військ під селом Многопілля Амвросіївського району Донецької області.
      29 серпня 2014 року група полковника І.В. Гордійчука разом з рештою оточених українських сил пішла на прорив. Під час руху по вантажівці, де знаходився полковник І.В. Гордійчук, несподівано було відкрито артилерійський та мінометний вогонь, у кузові стався вибух, машина спалахнула. Через надто щільний вогонь противника до полковника супроводжуючі підійти не могли, але він зміг вибратися сам. Йому зробили перев'язку – великий осколок потрапив у потилицю, незахищену каскою. Полковник І.В. Гордійчук намагався керувати боєм, зривав пов'язку, але незабаром від втрати крові лишився безсилим. Російські десантники узяли полковника І.В. Гордійчука і ще декількох бійців у полон. Полковник був без свідомості. Російські десантники зібрали полонених на полі, а полковника І.В. Гордійчука кинули осторонь і не дозволили надати йому допомогу.
      Лише 1 вересня 2014 року машина "Червоного Хреста" доставила його у дніпропетровську обласну клінічну лікарню імені Мечникова, де полковник І.В. Гордійчук знаходився у реанімації нейрохірургічного відділення. Згодом був переведений до Центрального військового клінічного шпиталю у місті Києві, де кращі українські нейрохірурги зробили усе можливе, щоб поставити його на ноги.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 816/2014 від 21 жовтня 2014 року за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі полковнику Ігорю Володимировичу Гордійчуку присвоєно звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".

      На початку лютого 2015 року полковник І.В. Гордійчук був відправлений на подальше лікування і реабілітацію до Військово-медичного центру Збройних сил США імені В. Ріда у Вашингтоні. Ще під час перебування у США міністром оборони України був призначений на посаду начальника Київського військового ліцею імені І. Богуна; 26 квітня 2016 року, повернувшись в Україну, приступив до виконання своїх посадових обов'язків.
      Полковник. Генерал-майор (23.08.2016).
      Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ (29.09.2014, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України) та ІІІ (08.09.2014, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України) ступеня. Відзначений відомчими заохочувальними відзнаками Міністерства оборони України, у тому числі відзнакою "Доблесть і честь", медаллю "10 років Збройним Силам України", медаллю "15 років Збройним Силам України", пам'ятним нагрудним знаком "Воїн-миротворець".
      У Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський № 28) встановлено стелу з іменем Героя.

Президент України Петро Порошенко вручає Ігорю Гордійчуку нагородні атрибути звання Герой України


Президент України Петро Порошенко вручає Ігорю Гордійчуку нагородні атрибути звання Герой України.