Гулий Максим Федотович
(03.03.1905 – 23.05.2007)
 

Гулий Максим Федотович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 408/2005 від 03.03.2005)

орден Держава

      Народився 3 березня 1905 року у селі Нова Басань Бобровицького району Чернігівської області. У 1915-1925 роках навчався в середній школі, у 1925-1929 роках – у Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті; у 1929-1932 роках – аспірантурі Київської сільськогосподарської академії; у 1936-1940 роках – докторанті Інституту біохімії АНУ.
      З січня 1929 року – доцент Київської сільськогосподарської академії. З березня 1932 року – працював в Інституті біохімії АН УРСР. Впродовж майже 40 років керував відділом біосинтезу й біологічних властивостей білка. У 1950-1988 роках – завідуючий відділу, у 1971-1978 роках – директор, потім – радник при дирекції, керівник групи науковців Інституту біохімії НАНУ. У 1941-1943 роках брав участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни.
      М.Ф. Гулий безпосередньо причетний до зародження вітчизняної молекулярної біології та імунохімії. Його наукові інтереси охоплюють надзвичайно широке коло проблем. У 1930-ті роки – це питання харчування й вуглеводний обмін у м'язах, у літа повоєнні – дослідження тканинних та мікробних білків, установлення зв'язку між обміном пуринів і злоякісним ростом, питання регуляції біосинтезу білків і ліпідів. У останні роки вчений працював над розв'язанням актуальних проблем медицини. За його участю розроблено принципово новий антиалкогольний засіб "Медихронал", який забезпечує профілактику алкоголізму. Препарат "Коректин", появі якого ми теж зобов'язані зусиллям М. Гулого, призначений для терапії уражень опорно-рухового апарату при гострому лейкозі у дітей.
      Під його керівництвом виконано понад 80 кандидатських та 10 докторських дисертацій, серед учнів Максима Федотовича видатні вчені – академіки НАН України С. Комісаренко, Г. Мацука, Д. Мельничук.
      У 1944-1976 роках одночасно з роботою в Інституті біохімії працював завідуючим катедри органічної та біологічної хімії ветеринарного інституту Української сільськогосподарської академії. У 1957-1963 роках – віце-президент АН УРСР. У 1955–1978 роках – член Центральної ради Всесоюзного та Українського біохімічних товариств; у 1965–1975 роках – голова Наукової ради з проблеми "Молекулярна біологія" при Президії АН УРСР і член такої Ради при Президії АН СРСР. Впродовж багатьох років був президентом Українського біохімічного товариства та головним редактором "Українського біохімічного журналу".

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 408/2005 від 3 березня 2005 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вітчизняної науки, багаторічну плідну наукову і громадську діяльність та з нагоди 100-річчя від дня народження раднику при дирекції Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України, доктору біологічних наук, академіку НАН України Максиму Федотовичу Гулому присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Помер 23 травня 2007 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (дільниця № 33).
      Кандидат біологічних наук (1932), доктор біологічних наук (1940), професор (1945), член-кореспондент Академії наук УРСР (1948), академік НАНУ (Відділ біохімії, фізіології і молекулярної біології, біохімія тварин, 01.1957).
      Заслужений діяч науки УРСР (1956). Лауреат Державної премії СРСР (1952). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1978; 02.12.1985, за розробку методів регуляції біосинтетичних процесів у організмі та впровадження створених на їх основі способів підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин). Лауреат премії імені О.Палладіна АНУ (1974). Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора; орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (11.02.2000, за значний особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України).
      Автор та співавтор понад 600 наукових праць, зокрема 10 монографій: "Биохимия жирового обмена" (1961), "Основные метаболические циклы" (1968), "Природа и биологическое значение некоторых приспособительных реакций организма" (1977), "О некоторых проблемах биохимии" (1997), книги "Спогади" (2005, 2006) тощо.

Гулий Максим Федотович. Байкове кладовище (дільниця № 33).


Гулий Максим Федотович. Схема розташування могили на Байковому кладовищі (дільниця № 33)