Хомяк Віктор Борисович
(20.02.1958 – 27.01.2014)
 

Хомяк Віктор Борисович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 20 лютого 1958 року у селі Голишів Луцького району Волинської області, де і прожив усе життя. Закінчив місцеву школу. Працював охоронцем у приватного підприємця та господарював. Був простою, непоказною людиною. Ніколи не гнався за статками. Любив природу, особливо рибалку.
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      Відразу після побиття 30 листопада 2013 року "Беркутом" мирних активістів приїхав на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. Допомагав будувати барикади, підтримував активістів Майдану. Приїздив додому лише на кілька днів. Перед Новим роком затримався тому, що прихворів, та щойно видужав, знову поїхав до Києва. 27 січня 2014 року його тіло знайшли повішеним на металевому каркасі ялинки на Майдані; на тілі були сліди численних катувань: рани на голові, численні садна на долонях, зірвані нігті, вивернуті пальці. Похований у селі Голишів Луцького району Волинської області.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Віктору Борисовичу Хомяку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській; на пам'ятнику Героям Небесної Сотні з Волині у Луцьку на Меморіалі Слави. 24 серпня 2015 року у селі Голишів на фасаді будівлі Голишівської середньої загальноосвітньої школи, де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.