Івасюк Володимир Михайлович
(04.03.1949 – 24.04.1979)
 

Івасюк Володимир Михайлович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 110/2009 від 01.03.2009)

Пам'ятники
Марки та монети

орден Держава

      Народився 4 березня 1949 року у місті Кіцмані Чернівецької області в родині учителів Михайла і Софії Івасюків. Вже у три роки він проявив величезну увагу до музики, з цікавістю спостерігаючи за репетиціями учительського хору, на які його часто брали батьки. У 1954 році батько композитора разом з іншими жителями Кіцмані добився, аби в містечку відкрили музичну школу. У 1955-1963 роках навчався у філії Чернівецької дитячої музичної школи №1, у 1956-1966 роках – у Кіцманській середній школі. У 1962 році взяв участь у заключному концерті обласного огляду музичних шкіл Буковини. У 1963 році вступив до Київської музичної десятирічки імені М.В. Лисенка за спеціальністю альт. Навчався першу чверть. Але навчання і виснажлива робота над собою, проживання в гуртожитку далеко від батьків позначились на здоров'ї підлітка і він, відмінник, з другої чверті через хворобу повернувся до Кіцманя та навчався у середній школі та музичній школі за класом фортепіано. У 1964 році склав першу пісню "Колискова" на вірші батька. У рідній школі створив вокально-інструментальний ансамбль "Буковинка". У 1965 році ансамбль "Буковинка" за перемогу в республіканському конкурсі був нагороджений поїздкою по Дніпру.
      У 1966 році родина Івасюків переїхала до Чернівців. Тут він вступив до медичного інституту, але виключений із нього за участь у "політичному інциденті". Під час прогулянки парком разом із друзями, хтось з хлопців вирішив закинути картуз на гіпсовий бюст Леніна, що й було зроблено. Усвідомивши крамольність такого вчинку, друзі взялися знімати картуза. Але бюст не був закріплений. "Вождь" впав, а хлопці потрапили в міліцію на 15 діб. 31 серпня 1966 року в інституті при всіх зачитують наказ про його виключення. В.М. Івасюк влаштувався працювати на завод "Легмаш", де керував заводським хором. Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні "Відлітали журавлі" на вірш В. Миколайчука та "Колискова для Оксаночки" на власний вірш. За пісню "Відлітали журавлі" удостоєний першої премії. У 1967 році за рекомендацією "Легмашу" знову вступив в Чернівецький медичний інститут.
      У 1970 році склав пісні "Червона рута" й "Водограй", які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою у програмі Українського телебачення "Камертон доброго настрою". У 1971 році режисер Роман Олексів зняв у селищі Яремча перший український музичний фільм "Червона рута", в якому головні ролі виконали Софія Ротару й Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. "Червона рута" перемогла на першому всесоюзному фестивалі "Пісня-71". На заключному концерті в Останкіно її виконали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. Текст і ноти "Червоної рути" опублікував тижневик "Україна". У 1972 році на Чернівецькому телебаченні відбулася прем'єра пісні "Балада про дві скрипки", яку виконала Софія Ротару. Пісня "Водограй" перемогла в телевізійному конкурсі "Алло, ми шукаємо таланти!" та на фестивалі "Пісня-72".
      Навесні 1972 року почався львівський період у житті Володимира Івасюка: він переїхав до Львова, де став студентом підготовчого композиторського факультету Львівської консерваторії та перевівся на IV курс Львівського медичного інституту. У листопаді 1972 року на запрошення Володимира Івасюка у Львівському театрі імені Марії Заньковецької його пісні виконав ансамбль "Смерічка". У 1973 році закінчив Львівський медичний інститут, вступив у аспірантуру до професора Т.Митіної. У серпні 1974 року у складі радянської делегації взяв участь у міжнародному пісенному конкурсі "Сопот-74", на якому Софія Ротару перемогла з його пісню "Водограй". Із сестрою Галиною здійснив коротку подорож Польщею. У вересні 1974 року розпочав навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі А.Кос-Анатольського. Тоді ж його обрали делегатом ХХІІ з'їзду комсомолу від Львівської області.
      У 1974-1975 роках він пише музику до вистави за романом Олеся Гончара "Прапороносці", прем'єра якої відбулася 19 березня 1975 року. Музику В.М. Івасюка високо оцінила критики, однак, коли справа торкнулася висунення кандидатури Івасюка на присудження Шевченківської премії за спектакль, хтось викреслив його прізвище. У серпні-вересні 1975 року у селі Розтоки на Буковині був знятий фільм "Пісня завжди з нами", у якому прозвучало шість пісень Івасюка. Він проводив дуже багато часу на зйомках, тому пропустив чимало занять. Це стало причиною його виключення з консерваторії у липні 1976 року. Про цю прикрість Володя не говорив нікому, навіть батькам. Тоді ж створив музику до вистави "Мезозойська історія" у Дрогобицькому обласному музично-драматичному театрі.
      У 1977 році ціною великих зусиль В.М. Івасюк поновився у консерваторії в класі Лєшека Мазепи. Тоді ж Софія Ротару з піснею Володимира Івасюка "У долі своя весна" перемогла на фестивалі "Сопот-77". Вийшли платівка-гігант "Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару" і збірка його пісень "Моя пісня" (видавництво "Музична Україна"). У квітні 1978 року брав участь у Всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Єревані. Піаністка Л. Десяткіна виконала на конкурсі "Сюїту-варіації на тему народної пісні "Сухая верба" В.Івасюка. У жовтні 1978 року в Чернівцях бере участь у Всеукраїнському зльоті творчої молоді. Було виконано "Сюїту-варіації для камерного оркестру" та відбулася прем'єра пісень "Літо пізніх жоржин" на вірші Р.Братуня, "Нам спокій, друже, тільки сниться" на вірші Р.Кудлика (у виконанні соліста Львівської опери Ігоря Кушплера). У листопаді 1978 року здобув перемогу на всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві – дипломи II ступеня за "Сюїту-варіації для камерного оркестру" та "Баладу про Віктора Хара". На початку квітня 1979 року був членом журі I Республіканського конкурсу артистів естради. Він дає інтерв’ю, про нього пише преса, його пісні звучать на радіо.
      24 квітня 1979 року Володимир Івасюк за телефонним викликом пішов із дому й більше не повернувся. 18 травня 1979 року його тіло випадково було знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія – самогубство – підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. 22 травня 1979 року відбувся похорон Володимира Івасюка у Львові на Личаківському цвинтарі (поле 22), який вилився у масову акцію протесту.

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 110/2009 від 1 березня 2009 року за самовіддане служіння Україні на ниві національної музичної культури, створення вершинних зразків української пісенної творчості поету, композитору, співаку Володимиру Михайловичу Івасюку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

      Дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів (1978). Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М.Островського (1988, посмертно). Лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (02.03.1994, посмертно). У 2001 році на V Ювілейній Церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ "Золота Жар-птиця" Володимира Івасюка нагороджено у номінації "За внесок у розвиток музичної культури України XX століття".
      У 1989 році "Червона рута" стає назвою однойменного фестивалю.
      4 березня 1999 року у Чернівцях відкрито Меморіальний музей Володимира Івасюка, на фасаді якого йому встановлено меморіальну дошку. У Кіцмані йому встановлено пам'ятник. 3 березня 2011 року у Чернівцях на фасаді навчального корпусу Буковинського державного медичного університету (Театральна площа, 2) відкрито меморіальну дошку Герою. 3 березня 2017 року у Києві на фасаді Будинку звукозапису (вулиця Леоніда Первомайського № 5-Б), де Герой записував свої твори, йому було відкрито меморіальну дошку.

 Івасюк Володимир Михайлович. Львів. Личаківський цвинтар. Поле 22. Поряд з пам'ятником автор інтернет-проекту Ігор Сердюков