Капінос Олександр Анатолійович
(10.03.1984 – 19.02.2014)
 

Капінос Олександр Анатолійович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

орден Золота Зірка

      Народився 10 березня 1984 року у селі Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. У 2001 році закінчив із золотою медаллю дунаївську середню загальноосвітню школу та поступив на навчання в Український державний лісотехнічний університет (нині – Національний лісотехнічний університет України) у Львові. У 2005 році отримав диплом бакалавра з відзнакою, а у 2006 році – диплом спеціаліста з відзнакою за спеціальністю "Технологія деревообробки". Після здобуття диплому деякий час працював у Вінниці, але залишив місто та хорошу роботу і повернувся додому. Займався фермерством та відродженням рідного села. Умів добре грати на бандурі і знав безліч українських пісень.
      Активно займався громадською діяльністю. Був активістом всеукраїнського об'єднання "Свобода". Щороку приїздив до Києва на Покрову та брав участь у маршах УПА. Очолював громадську організацію "Патріот Волині". У 2008-2009 роках, під час проживання у Вінниці, був керівником громадської організації патріотичного спрямування "Сколоти". На початку 2012 року відстояв права громади і не дозволив побудувати в рідному Дунаєві завод, який би зруйнував екологію Кременецьких гір. З 4 липня 2012 року брав участь у акції спрямованої на захист української мови, що відбувалася у Києві біля Українського Дому, витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти прийняття "мовного закону". Організатор вечорниць та культурно-мистецьких заходів для молоді. Ініціював створення пам'ятника Шевченку в рідному селі, був першим, хто виступив за зняття радянської символіки у своєму селі; створив спортивний клуб і власним коштом та силами облаштовував його. Був волонтером літніх таборів для дітей-сиріт зі всієї України, що проходили за ініціативою міжнародного благодійного фонду "Нове покоління".
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      З листопада 2013 року перебував на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. Належав до сотні Самооборони Майдану "Волинська Січ". Додому приїжджав ненадовго за чистими речами та відпочити. 18 лютого 2014 року був важко поранений у голову осколками гранати під час сутичок з бійцями "Беркуту" біля барикади поблизу Будинку профспілок та шпиталізований до однієї з київських лікарень, де і помер від отриманих травм 19 лютого 2014 року. Похований у селі Дунаїв Кременецького району Тернопільської області.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Олександру Анатолійовичу Капіносу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 24 серпня 2014 року у селі Дунаїв було відкрито пам'ятник Герою, він зображений у повен зріст зі стягом у руках, а біля його ніг лежить бандура.