Костюк Платон Григорович
(20.08.1924 – 10.05.2010)
 

Костюк Платон Григорович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 409/2007 від 16.05.2007)
ГЕРОЙ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПРАЦІ
(Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17.08.1984)

Пам'ятники

орден Держава

медаль Серп і Молот

      Народився 20 серпня 1924 року у Києві. У 1946 році закінчив Київський університет імені Т.Г. Шевченка за фахом біолог-фізіолог; у 1949 році – Київський медичний інститут за фахом лікар; кандидатська дисертація "Адаптація нерва до електричного струму, що постійно наростає"; докторська дисертація "Центральні процеси в найпростішій рефлекторній дузі" (1956).
      У 1941-1942 роках – студент лікувального факультету Сталінградського медичного інститут; у 1941-1943 роках – студент біологічного факультету Об'єднаного Українського університету міста Кизил-Орда; у 1943-1945 роках – курсант Харківського військово-медичного училища; у 1945 році – фельдшер окремого резервного батальйону медичного складу. У 1945-1946 роках – студент біологічно-грунтознавчого факультету Київського університету імені Т.Г. Шевченка; у 1946-1949 роках – студент лікувального факультету Київського медичного інституту. У 1946-1958 роках – молодший науковий працівник, старший науковий працівник, завідуючий відділу загальної фізіології Інституту фізіології Київського університету імені Т.Г. Шевченка. У 1946-1971 роках – асистент, старший викладач, професор катедри фізіології тварин та людини біологічного факультету Київського університету імені Т.Г. Шевченка. У 1958-1960 роках – завідуючий лабораторією загальної фізіології нервової системи, з 1960 року – завідуючий відділу загальної фізіології нервової системи, з 1966 року – директор Інституту фізіології АНУ.
      Напрям наукових досліджень П.Г. Костюка – нейрофізіологія, молекулярна біологія та клітинна біофізика. Він створив школу дослідників у галузях нейрофізіології, клітинної та молекулярної фізіології, біофізики. Вперше в світовій науці розробив методику внутріклітинного діалізу соми нервової клітини та застосував її для дослідження мембранних і молекулярних механізмів цієї клітини. Вперше в СРСР застосував мікроелектродну техніку для дослідження структурно-функціональної організації нервових центрів, біофізичних та молекулярних механізмів збудження та гальмування в нервових клітинах. Зробив вагомий внесок у розкриття гомеостазу іонів кальцію в нервових клітинах та його порушень при деяких специфічних формах мозкової патології: гіпоксії, цукровому діабеті, фенілкетонурії.
      У 1975-1988 роках – академік-секретар Відділення фізіології АН СРСР. З 1982 року – завідуючий катедри мембранної біофізики Київської філії Московського фізико-технічного інституту. З 1992 року – директор Міжнародного центру молекулярної фізіології НАНУ. У 1993-1998 роках – віце-президент НАНУ. З 1964 року – член-кореспондент АНУ, з 1966 року – член-кореспондент АН СРСР, з 1974 року – академік АН СРСР. У 1965-1991 роках – член центральної ради Всесоюзного товариства фізіологів імені І.П. Павлова; з 1968 року – голова Українського фізіологічного товариства; у 1974-1979 роках – віце-президент Міжнародної організації з дослідження мозку (ІБРО); у 1974-1990 роках – голова Радянського національного комітету ІБРО; у 1975-1981 роках – віце-президент Міжнародної спілки теоретичної і прикладної біофізики; у 1980-1994 роках – член центральної ради і віце-президент Міжнародної спілки фізіологічних наук; у 1991-1995 роках – віце-президент Федерації Європейських спілок фізіологічних наук; у 1969-1988 роках – головний редактор, з 1993 року – співредактор журналу "Нейрофизиология" (Київ); у 1976-2000 роках – співредактор журналу "Neuroscіence" (Велика Британія, місто Оксфорд). У 1975-1985 роках – член Комісії з охорони здоров'я Верховної Ради УРСР 9-го і 10-го скликань. З 27 березня 1985 по 4 червня 1990 року – Голова Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
      Голова Національного комітету з програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера"; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з 11.1995); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997); голова ради Державного фонду фундаментальних досліджень (з 01.2004); голова Наукової ради при Президії АМНУ з теоретичної і профілактичної медицини; член Національнї ради зі сталого розвитку України (з 05.2003). Член президії Вищої атестаційної комісії України (07.2002-12.2005).

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 409/2007 від 16 травня 2007 року за винятковий особистий внесок у зміцнення наукового потенціалу України, визначні досягнення в галузі нейрофізіології, що стали надбанням світової науки, багаторічну плідну наукову та громадсько-політичну діяльність раднику Президії Національної академії наук України, директору Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України, доктору біологічних наук, академіку НАН України Платону Григоровичу Костюку присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Помер 10 травня 2010 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (дільниця № 33).
      Доктор біологічних наук (1956), професор (1961), академік НАНУ (Відділ молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології, фізіологія людини і тварин, 12.1969), академік АМНУ (фізіологія, 03.1994). Член Президії НАНУ (1999-2004); член президії АМНУ. Член Германської академії природознавців "Леопольдіна" (1966); член Європейської академії ("Academіa Europaea" (1989); член АН Чехословаччини (1990); член Угорської АН (1990).
      Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 серпня 1984 року Платону Григоровичу Костюку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі "Серп і Молот".
      Заслужений діяч науки і техніки України (26.11.2003, за визначні особисті заслуги у розвитку вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу та з нагоди 85-річчя Національної академії наук України). Лауреат Державної премії СРСР (1983), Державної премії України в галузі науки і техніки (19.12.1992, за підручник "Биофизика" (Київ, "Вища школа", 1988), 23.12.2003, за роботу "Синоптична передача сигналів в нервовій системі: клітинні і молекулярні механізми та шляхи корекції їх порушень"). Нагороджений двома орденами Леніна (1981, 17.08.1984), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1967, 1974); орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (26.11.1998, за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку науки, створення вітчизняних наукових шкіл та з нагоди 80-річчя Національної академії наук України), почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" ІІІ ступеня, 19.08.1993, за значний особистий внесок у розвиток нейробіологічної науки та створення національної наукової школи з нейрофізіології); орденом Святого Святослава ІІІ ступеня (12.2000). Лауреат премії імені І.П. Павлова АН СРСР (1967), премії імені І.М. Сеченова АН СРСР (1977), премії імені О.О. Богомольця АНУ (1987), премії імені Луїджі Гальвані дослідницького фонду "Фідіа" (1992, США). Відзначений Золотою медаллю імені В.Вернадського НАНУ (2005).
      Автор понад 600 наукових статей, 12 книг: "Двухнейронная рефлекторная дуга" (1959); "Микроэлектродная техника" (1960); "Структура и функция нисходящих систем спинного мозга" (1973); "Кальций и клеточная возбудимость" (1986); "Calcіum іons іn nerve cell functіon" (1992); "Calcіum sіgnallіng іn the nervous system" (1995), "Plastіcіty іn nerve cell functіon" (1998) тощо. Співавтор 7 винаходів, що стосуються розробок приладів для електрофізіологічних досліджень. Співавтор відкриття: "Явище вибіркової саморегуляції кальцієвої провідності у сомі нервових клітин" (1986, №276). Підготував 20 докторів і 73 кандидати наук.
      4 червня 2014 року у Києві на фасаді будівлі Інституту фізіології імені О.О. Богомольця, де у 1958-2010 роках працював Герой (вулиця Академіка Богомольця, 4), йому відкрито меморіальну дошку.

Костюк Платон Григорович. Байкове кладовище (дільниця № 33).


Костюк Платон Григорович. Схема розташування могили на Байковому кладовищі (дільниця № 33)