Кудревич Олександр Андрійович
(04.06.1952)
 

Кудревич Олександр Андрійович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1413/2004 від 16.11.2004)

орден Держава

      Народився 4 червня 1952 року в селі Кирилівка Красноградського району Харківської області в родині колгоспників. У 1967 році закінчив школу. З 1967 по 1971 рік навчався у технікумі в селі Липковатівці. Після закінчення отримав фах зоотехніка. У 1981 році заочно закінчив Харківський зооветеринарний інститут за фахом зооінженер. У 2000 році заочно закінчив Харківську юридичну академію імені Ярослава Мудрого за фахом юрист.
      З 1971 по 1973 рік проходив службу у лавах Радянської армії. У1973-1975 роках працював у радгоспі "Степок" Барвінківського району зоотехніком відділення. У 1975-1981 роках – в селі Кобзівка в колгоспі "ХХ Партз'їзд" Красноградського району головним зоотехніком. У 1981-1985 роках – в селі Миколо-Комишувата в колгоспі "Зоря комунізму" головним зоотехніком. У 1985-1993 роках – на посаді голови колгоспу "Зоря комунізму". У 1994-1999 роках – на посаді голови колективного сільгосппідприємства "Зоря".
      У 1994 році обраний депутатом Верховної Ради України ІІ скликання від Красноградського виборчого округу № 392 (Харківська область). 11 травня 1994 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член Комітету Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів і соціального розвитку села. Член депутатської групи "Відродження та розвиток агропромислового комплексу України" (до цього – член депутатської групи "Аграрники України"). Склав свої депутатські повноваження 12 травня 1998 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІІ скликання.
      З 2000 року – генеральний директор Приватного аграрно орендного підприємства (ПАОП) "Зоря".
      ПАОП "Зоря" з центральною садибою в села Миколо-Комишувата знаходиться на відстані 35 кілометрів від райцентру міста Краснограда та 100 кілометрів від міста Харкова в зоні Лісостепу України. Під сільськогосподарськими угіддями тут зайнято 7087,5 гектар або 97,5% загальної земельної площі. В їх структурі рілля становить 88,4%, сінокоси і пасовища – 11%, зрошувальних та осушених земель немає. В рослинництві господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і зернофуражних культур, цукрових буряків, соняшнику і кормовиробництві, в тваринництві – племінне молочне скотарство та товарне свинарство. Щорічно (2000-2002 роки) господарство виробляє в середньому більше 5,5 тисяч тонн зернових (без кукурудзи), близько 19 тисяч тонн цукрових буряків, близько 1200 тонн насіння соняшнику, більше 7,0 тисяч тонн молока та 417 тонн м'яса всіх видів, в тому числі 335 тонн яловичини.
      Господарство з року в рік досягає високих показників високоефективного ведення молочного скотарства. За період з 1997 по 2001 рік включно (5 років) молочна продуктивність дійного стада корів зросла на 1844 кілограмів, або 43%. Середньорічний приріст надоїв молока від корови за цей період становить 369 кілограмів. За 2002 рік молочна продуктивність кожної з 1210 голів корів становила в середньому 5800 кілограмів. Рентабельність молока з 8,6% в 1997 році зросла до 108,2% у 2002 році, а середньорічна рентабельність молока за три (2000-2002) роки становить 94,5%. За 2002 рік від реалізації молока отримано 2599,5 тисяч гривень прибутку, питома вага якого становить 100% прибутку, одержаного від реалізації всієї продукції тваринництва.
      Запорукою цих успіхів є щорічне зміцнення кормової бази. В структурі площ кормові культури в середньому за три (2000-2002) роки становлять 42%. У структурі посіву кормових культур під багаторічні трави за цей період відводилось в середньому 30%, під кукурудзу на зелений корм і силос – 49,3%, однорічні трави – 19,6% та кормові коренеплоди – 1,1%. У господарстві щорічно одержують непогані врожаї більшості кормових культур, що дає можливість постійно забезпечувати все тваринництво високоякісними кормами. Так, середня врожайність зернових з 1 гектару за три (2000-2002) роки становить 35,6 центнерів, щодо сіна багаторічних трав – близько 23 та зеленої маси з них 274 центнери, зеленої маси однорічних трав – 101, кукурудзи на зелений корм і силос – 192 та кормових коренеплодів – 549 центнерів. Підвищення рівня кормовиробництва дає змогу збільшити витрати на корову з 56,4 центнерів кормових одиниць у 1999 році до 77,0 центнерів у 2002 році та на середньорічну телицю, відповідно, 18 і 21 центнери кормових одиниць. За три (2000-2002) роки на середньорічну корову тут заготовляли по 7,1 центнери сіна, 123 – силосу та 10,9 центнерів коренеплодів, а згодовували, відповідно, в середньому 3 центнери сіна, 55-60 силосу, 7-8 кормових коренеплодів, 25-26 центнерів концентрованих кормів, із них високобілкових (соняшникова макуха) – 7,9 центнерів. Крім того, на корову тут згодовують ще в середньому до 8 центнерів гички цукрових буряків, близько 29 жому та 1,5 центнери кормової патоки.
      Важливе значення надається в господарстві зеленому конвеєру. Його схема передбачає не тільки повне забезпечення тваринництва зеленими кормами, поповнення їх запасів у сховищах, а і продовження строків використання. Зелені корми розпочинають використовувати в господарстві з ІІІ декади квітня – випасу озимого жита та його косовиці на зелений корм. З ІІ декади травня починається косіння люцерни на зелений корм, яку згодовують 50% х 50% із зеленою масою жита. В другій декаді червня проводиться укіс однорічних трав 1 строку посіву і згодовування проводиться із зеленою масою люцерни 50% х 50%. Пізніше ведеться укіс однорічних трав 2-3 строків посіву. З інших площ багаторічних і однорічних трав проводиться закладка сінажу, а з багаторічних трав 2 укосу ще і сіна. З 20 липня починають підкошувати кукурудзу на зелений корм. Згодовування її проводиться 50% х 50% із зеленою масою багаторічних трав до 10 вересня. Потім в раціони тварин включають гичку цукрових буряків та зелену масу багаторічних трав 3 укосу, це продовжується до 20 жовтня – 1 листопада. Створення міцної і стабільної кормової бази (в середньому одержують 38-40 центнерів кормових одиниць з 1 гектару сіяних кормових культур) стало основним і вирішальним фактором досягнення господарством високих показників розвитку молочного скотарства. В 2002 році було посіяно 60 гектарів сої на зелений корм і для силосування. Творчий пошук керівництва і спеціалістів господарства в останні досить складні роки, націлювався на здійснення практичних заходів щодо інтенсифікації цієї галузі, темпи якої характеризуються такими показниками.
      Високорентабельне виробництво молока пояснюється, насамперед, низькою собівартістю молока та відносно високою реалізаційною ціною його. Так, у 2002 році собівартість 1 центнера реалізованого молока становила 38,3 гривень, а середня реалізаційна ціна його становила 79,7 гривень (з дотацією), відповідно, у попередньому 2001 році – 46,4 і 82,2 гривні. Велике значення у низькій собівартості молока має те, що у господарстві за мінімальних затрат вирощують непогані врожаї більшості кормових культур. Так, у 1999 році собівартість 1 центнера силосу становила 2,69 гривень, сіна багаторічних трав – 6,53 і зеленої маси з них – 1,93 гривень, зеленої маси однорічних трав – 1,66 гривень, зернофуражу власного виробництва – 10,94 гривень; у 2000 році, відповідно, 2,69; 3,93; 1,00; 9,24 і 13,92 гривень і у 2001 році – 2,70; 6,21; 1,55; 3,59 і 10,82 гривень.
      Підвищенню ефективності ведення галузі молочного скотарства значною мірою сприяла селекційно-племінна робота з удосконалення породних і продуктивних якостей худоби. Для ремонту дійного стада вирощують власних телиць від високопродуктивних корів. Середньодобові прирости живої маси ремонтних телиць усіх вікових груп становлять 500-550 грамів. Введення первісток в основне дійне стадо корів становить в середньому 30 голів на 100 корів, середня жива маса ремонтних телиць при першому осіменінні – 350-360 кілограмів у віці 20-22 місяці. Нетелі 6-7 місячної тільності формуються в окремі групи і закріплюються за кращими працівниками. Більшість теличок, які народжуються, в зимовий період з першого дня утримуються в індивідуальних будиночках на свіжому повітрі (холодне утримання) до 20 діб, а потім передаються іншим телятницям, де тварини утримуються безприв'язно по 5-6 голів до 6-місячного віку, а з 6-місячного віку – прив'язне утримання. За весь період вирощування телиці одержують збалансований за поживністю раціон. За молочний період їм випоюють до 400 кілограмів незбираного молока, 300-350 кілограмів відвійок та до 400 кілограмів соєвого молока, яке виготовляється в господарстві. Телиці парувального віку, як і корови, щоденно в зимово-стійловий період випускаються на прогулянку. Починаючи з 2001 року, всі телички у віці до одного місяця обезрожуються.
      Початковим етапом формування високопродуктивного молочного стада корів слід рахувати період з 1991 року. Для підвищення молочної продуктивності та поліпшення технологічних якостей маточне поголів'я стали осіменяти сім'ям голштинізованих червоно-рябих бугаїв. Завдяки спрямованому добору бугаїв та відбору тварин бажаного типу за відзначений період в господарстві створено високопродуктивне стадо. Станом на 1 лютого 2003 року на фермах утримувалося 4392 голів великої рогатої худоби, в тому числі 1210 корів української червоно-рябої худоби молочного напрямку.
      Спільним наказом Мінагрополітики України та УААН від 22 лютого 2002 року №54/17 господарству присвоєно статус племінного заводу по розведенню української червоно-рябої худоби молочного напрямку. Значна робота на молочних фермах проводиться по груповому (в основному) та індивідуальному роздою корів. Так, у 2002 році до продуктивності 6001-7000 кілограмів роздоєно 134 голови або 12% до пробонітованих корів, до 7-8 тисяч кілограмів – 98 голів або 9% та 8 тисяч кілограмів і більше – 79 голів або 7%.
      У господарстві прийнята традиційна стійлово-табірна технологія прив'язного утримання худоби. Дійне стадо корів розміщується на двох молочних фермах по 605 голів в кожній. Доїння корів триразове у переносні доїльні відра. Навантаження – 30 голів на 1 доярку. Грубі і соковиті корми роздають кормороздавачами КТУ-10, а концкорми роздають вручну. Видалення гною з приміщень – гноєвими транспортерами ТСН-2Б. Зооветспеціалісти господарства постійно контролюють фізіологічний стан маточного поголів'я, лікують тварин від гінекологічних захворювань та проводять комплексні дослідження на субклінічні форми маститів та оперативне лікування.
      Основою досягнень у тваринництві, в тому числі і молочного скотарства, росту його рентабельності є кадри. В господарстві питання кадрів розв'язане повністю. Тут значна увага приділяється роботі з людьми, безпосередніми виконавцями технології виробництва (завфермами, операторами машинного доїння, скотарями, телятницями, слюсарями-наладчиками, лаборантами, трактористами). Тричі на місяць на кожній фермі проводять збори з усіма тваринниками по підведенню підсумків роботи за минулу декаду, доводять завдання дояркам по валовому надою молока на групу, враховуючи запуски і розтели корів або нетелей та рівень годівлі худоби.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 1413/2004 від 16 листопада 2004 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку агропромислового комплексу, досягнення найвищих у регіоні показників з виробництва сільськогосподарської продукції, багаторічну самовіддану працю генеральному директору аграрно-орендного підприємства "Зоря" Красноградського району Харківської області Олександру Андрійовичу Кудревичу присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      З квітня 2006 року депутат Харківської обласної ради. З 2005 року член партії ВО "Батьківщина". У 2010 році – довірена особа кандидата у Президенти України Ю.В. Тимошенко у територіальному виборчому окрузі № 182 (Харківська область).
      Заслужений працівник сільського господарства України (26.02.2002, за вагомі досягнення у праці, активну участь у прискоренні економічних реформ).