Китастий Григорій Трохимович
(17.01.1907 – 06.04.1984)
 

Китастий Григорій Трохимович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1077/2008 від 25.11.2008)

орден Держава

      Народився 17 січня 1907 року в місті Кобеляки Полтавської області у селянській родині. Ще з молодих років він цікавився мистецтвом і був учасником різних гуртків: музичного, драматичного та співочого. У 1926 році Г.Т. Китастий вступив до Полтавського музичного технікуму на вокально-хоровий відділ. Нелегко було вчитися і заробляти собі на хліб. У своїй "Автобіографії" він з вдячністю згадує директора технікуму, керівника Полтавської хорової капели Федора Попадича, котрий, очевидно, помітивши неабиякий хист свого учня, приділяв йому особливу увагу, піклувався й про поліпшення умов його життя.
      У 1930 році по закінченні музичного технікуму Г.Т. Китастий вступив до Київського музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка. Навчаючись на диригентсько-капельмейстерському факультеті, він оволодівав технікою гри на скрипці і корнеті, та найбільше часу присвячував бандурі. Після закінчення курсу навчання на хормейстерському факультеті, у 1933 році Г.Т. Китастий за порадою теоретика Г.Любомирського переходить на композиторський факультет. Під час навчання Г.Т. Китастий доволі часто виступав як бандурист у складі агіткультбригад. Тоді ж він познайомився з бандуристами Київської капели, з якою спочатку час від часу виступав у концертах, а пізніше, у 1934 році, став дійсним її членом. У 1935 році Полтавська і Київська Капели об'єдналися в одну – державну Зразкову Капелу бандуристів України. В ній Г.Т. Китастий спершу був концертмейстером, а пізніше – заступником мистецького керівника.
      З початком Другої світової війни Капелу не включили до списку художніх колективів, які підлягали негайній евакуації, натомість вона була розформована. Молодших за віком призвали до діючих бойових з'єднань, а старших – на копання протитанкових ровів навколо Києва. З тих, що пішли на фронт, багато загинуло, дехто потрапив у полон, серед них був і Григорій Китастий. З полону йому пощастило втекти і повернутися у Київ. В окупованому німцями місті він розшукав 16 артистів і з ними утворив нову Капелу, давши їй ім'я Тараса Шевченка. Після довгого чекання на початку 1942 року німецька влада дозволила двотижневі гастролі Капели по селах Київщини. Концерти мали шалений успіх, і це окриляло артистів. Весною Капела виїхала у концертну подорож по Волині і Галичині, з якої колектив було відізвано до Києва і невдовзі, у вересні 1942 року, під виглядом гастролей вивезено до Райху. Два місяці артисти провели у таборі остарбайтерів (робітників зі сходу) Шупен 43 в Гамбурзі. Працювали у клепальному цеху, виготовляючи якісь деталі для підводних човнів. У святкові дні давали концерти для робітників табору. Завдяки втручанню редактора газети для остарбайтерів "Українець" Андрієві Лицеву, Капелу вдалося вирвати з табору. Наприкінці листопаду надійшло повідомлення з Берліну про переведення колективу на концертну роботу. Залишаючись в статусі остарбайтерів протягом усієї війни, капеляни постійно роз'їжджали по німецьких містах, де було найбільше українських робітників, доводилося виступати і перед інтернаціональними аудиторіями. І скрізь їх виступи проходили з тріумфом.
      У 1943-1944 роках Капела дев'ять місяців перебувала на гастролях в Галичині. Спершу зупинилася у Львові, а пізніше, в 1944 році, переїхала до маленького гірського міста Турка, що було розташоване поблизу залізниці Львів-Ужгород. Там капеляни зустріли поета Івана Багряного. Г.Т. Китастий подружив з ним, і ця дружба й творча співпраця тривали до останніх днів життя Івана Багряного. В Турці поет написав кілька патріотичних бойових віршів, які окрилив Г.Т. Китастий. Вони одразу увійшли до репертуару Капели, з яким вона виступала в селах, містах Західної України та в лісах перед вояками Української Повстанської Армії (УПА).
      Після закінчення війни музиканти Капели опинилися в таборі переміщених осіб. Г.Т. Китастий невтомно працював над концертними програмами Капели, виступи якої користувалися непересічним успіхом у таборах у Західній Європі. З 1949 року Г.Т. Китастий жив у Детройті, пізніше короткий час у Каліфорнії, в 1964 році переїхав до Чикаго, де очолив перший ансамбль бандуристів Об'єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ). Наприкінці 1967 року він переїхав до Клівленду і звідти автомобілем їздив у Детройт на проби (репетиції) Капели Бандуристів.
      Г.Т. Китастий зробив сотні обробок народних пісень для бандури та фортепіано. Композитор поклав на музику твори Т.Шевченка ("Гомоніла Україна", "Грай, кобзарю" тощо), І.Багряного ("Вперед, сини народу!" тощо), О.Олеся, М.Ситника, А.Малишка, Яра Славутича, П.Карпенка-Криниці тощо. Власні музичні твори Г.Т. Китастого: "Гомін степів", "Горлиця", "Турбаївське повстання", "Дума про Сагайдачного" тощо. Крім того, мав потяг до літератури, писав короткі оповідання. Він був активним у суспільному та політичному житті української громади в діаспорі, з задоволенням грав у шахи. На честь 70-річчя Григорія Китастого осередок Української Революційної Демократичної Партії (УРДП), членом якої він був, привітав його виданням "Збірника на пошану Григорія Китастого". Книга вийшла у 1980 році коштом Фундації імені Івана Багряного й містить розвідки, статті, рецензії, спогади, а також вірші, присвячені ювілярові, та деякі його твори.
      У 1984 році Григорій Трохимович Китастий несподівано захворів і невдовзі, 6 квітня, помер від раку. Похований на українському православному кладовищі, побіч церкви-пам'ятника в Баунд-Бруці, в штаті Нью-Джерсі (США).

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 1077/2008 від 25 листопада 2008 року за визначний особистий внесок у справу національного і духовного відродження України, поширення української культури і кобзарського мистецтва у світі колишньому диригенту і керівнику Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США Григорію Трохимовичу Китастому посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

      В 1996 році в Києві вийшла перша в Україні збірка музичних творів Г.Т. Китастого "Вставай, народе!" перша в Україні публікація його творів, написаних у різні роки.

Китастий Григорій Трохимович. Українське православне кладовище міста Баунд Брук штат Нью-Джерсі США