Максимов Дмитро Вячеславович
(17.11.1994 – 19.02.2014)
 

Максимов Дмитро Вячеславович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 17 листопада 1994 року у Києві. Закінчив київську середню загальноосвітню школу № 118. З 2011 року навчався у Київському фінансово-економічному коледжі Національного університету державної податкової служби України у місті Ірпінь.
      Коли йому виповнилося чотири роки, у нього виявили проблеми зі слухом. Лікарі сказали, що це вроджене. Поставили слуховий апарат, оформили інвалідність. До 15 років займався дзюдо зі звичайними дітьми, брав участь у змаганнях і майже завжди перемагав. З 2011 року займався дзюдо в Київському міському центрі "Інваспорт". Був бронзовим (в особистому заліку) та срібним (у командному заліку) призером Чемпіонату світу зі східних єдиноборств серед глухих 2012 року, що проходив на острові Маргарита (Венесуела); бронзовим (в особистому заліку) та срібним (у командному заліку) призером з дзюдо Дефлімпійських ігор 2013 року, що проходили у місті Софії (Болгарія).
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      Взимку 2013-2014 років, не розповідаючи про це своїм рідним, перебував на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. Завжди був на передовій, вночі чергував на барикадах. 18 лютого 2014 року бійці спецпідрозділу "Беркут" кинули у натовп мирних активістів Майдану бойову протипіхотну осколкову гранату, котра потрапила Дмитру Максимову в плече і в той момент вибухнула. Своїм тілом він стримав вибухову хвилю, прийнявши на себе більшість осколків гранати і врятувавши усіх, хто був навколо нього. Від вибуху гранати, що, практично вся, розірвалась на ньому, йому відірвало руку і сильно понівечило тіло, внаслідок чого він помер 19 лютого 2014 року від великої втрати крові. Похований у місті Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Дмитру Вячеславовичу Максимову посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Майстер спорту міжнародного класу.
      Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня (03.12.2013, за досягнення високих спортивних результатів на XXII літніх Дефлімпійських іграх у м. Софії, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України).
      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 22 травня 2014 року у Києві у приміщенні середньої загальноосвітньої школи № 118 (вулиця Тульчинська № 5), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
      За рішенням Спортивної федерації глухих України, Національного комітету спорту інвалідів України на честь Героя щороку проводитиметься Відкритий всеукраїнський турнір з дзюдо серед спортсменів з вадами слуху пам'яті Дмитра Максимова. Перший такий турнір пройшов 21 червня 2014 року в спортивному комплексі "Сокіл".

Максимов Дмитро Вячеславович. Кладовище у місті Вишневе Києво-Святошинського району Київської області. Вид 1


Максимов Дмитро Вячеславович. Кладовище у місті Вишневе Києво-Святошинського району Київської області. Вид 2