Мельничук Дмитро Олексійович
(05.11.1943)
 

Мельничук Дмитро Олексійович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1266/2003 від 05.11.2003)

орден Держава

      Народився 5 листопада 1943 року в селі Марійка Жашківського району Черкаської області. У 1959-1964 роках навчався на ветеринарному факультеті Української сільськогосподарської академії за фахом ветеринарний лікар; у 1965-1968 роках – аспірант катедри біохімії Української сільськогосподарської академії; учень академіка М.Ф. Гулого; кандидатська дисертація "Вплив речовин, що активізують реакції карбоксилювання, на деякі обмінні процеси та продуктивність тварин" (Українська сільськогосподарська академія, 1968); докторська дисертація "Вуглекислота як фактор регуляції обміну речовин у тварин" (Інститут біохімії АНУ, 1978).
      У 1965 році працював ветеринарним лікарем насіннєвого радгоспу імені Жданова Вінницької області. У 1968-1969 роках – асистент катедри біологічної хімії Української сільськогосподарської академія. У 1969-1972 роках – молодший науковий працівник, у 1972-1982 роках – старший науковий працівник, у 1982-1984 роках – завідуючий лабораторії обміну речовин Інституту біохімії імені О.В. Палладіна Академії наук України. У 1979-1984 роках – завідуючий катедри біохімії, з 1984 року – ректор Української сільськогосподарської академії (з 1992 року – Український державний аграрний університет, з 1994 року – Національний аграрний університет).
      Академік Національної академії наук України (НАНУ, відділ молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології, біохімія, 12.1997), академік Української академії аграрних наук (УААН, відділ ветеринарної медицини, відгодівля, фізіологія та біохімія, 12.1990). Віце-президент УААН (1994-1996, з 2001). Член-кореспондент АНУ (1990). Академік Академії наук вищої школи України (АНВШУ).
      Основний напрям наукової роботи – вивчення молекулярних механізмів регуляції обміну речовин в організмі тварин і людей та пошук і розробка способів корекції їхніх порушень. Разом з колегами й учнями ним обгрунтовано біологічну роль реакції карбоксилювання і декарбоксилювання в обміні макромолекул та енергії у гетеротрофних організмів; установлено низку фізико-хімічних закономірностей карбаматів білків та отримано нові щодо їхньої ролі в регуляції активності ферментів; розкрито молекулярні механізми системи метаболічного гомеостазу в клітинах при порушенні кислотно-лужного стану організму: виявлено специфічні білки мембран епітелію тонкого кишечнику новонароджених тварин; зроблено вагомий внесок у розкриття механізмів впливу змін концентрації бікарбонатів і СО2 у крові на інтенсивність енергетичного, мінерального та азотного обмінів.
      Президент Українського біохімічного товариства (з 1994). Член Kолегії з питань науково-технічної політики Державної думи України (04-10.1992). Президент Всесвітнього консорціуму установ вищої освіти і досліджень для сільського господарства (з 2001). Був членом Комісії з розробки Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва на 1996-2005 рр. (з 09.1995). Член Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (11.1997-02.1999); член Комісії з питань аграрної політики при Президентові України (02.1999-11.2001). Позаштатний радник Голови Верховної Ради України (з 09.1998). Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997); член Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті міністрів України; член Державної акредитаційної комісії України. Член Народної партії. Член Політради Народної партії. У 1998 році балотувався до Верховної Ради України від Аграрної партії України (№ 6 у виборчому списку), але до парламенту не пройшов.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 1266/2003 від 5 листопада 2003 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у підготовці висококваліфікованих фахівців для агропромислового комплексу, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність ректору Національного аграрного університету, доктору біологічних наук, академіку Національної академії наук України та Української академії аграрних наук Дмитру Олексійовичу Мельничуку присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      У 2006 році балотувався до Верховної Ради України від Народного блоку Литвина (№ 106 у виборчому списку), але до парламенту не пройшов. Депутат Київської обласної ради (з 04.2006).
      Доктор біологічних наук (1978), професор (1984). Генерал-лейтенант Служби державної ветеринарної медицини (1998).
      Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (02.12.1985, за розробку методів регуляції біосинтетичних процесів у організмі та впровадження створених на їх основі способів підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин). Нагороджений медаллю "За трудову доблесть" (1973); орденом "За заслуги" II (24.09.1998, за вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців для сільського господарства, плідну наукову і педагогічну діяльність) та ІІІ (14.11.1996, за значний особистий внесок у розвиток аграрної науки, плідну науково-педагогічну діяльність) ступеня; "Знаком пошани" Міністерства аграрної політики України (2001). Почесний президент Всесвітнього консорціуму установ вищої освіти і досліджень для сільських господарств (2003). Почесний професор коледжу сільського господарства Університету штату Айова (США, 1996), почесний доктор Берлінського університету імені Гумбольдта (2001), почесний радник президента Міжнародної асоціації парламентаріїв, які представляють сільське, лісове і рибне господарство (2000), почесний сенатор сенату штату Луїзіана (США, 1999). Лауреат Міжнародної премії "Дружба" (1995).
      Автор понад 370 наукових праць, у тому числі 2 монографій, 17 наукових оглядів, 3 підручників та двох брошур, зокрема: "Значение углекислоты в обмене веществ у животных" (1973, співавтор), "Біохімічні основи підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин" (1974, співавтор), "Влияние повышенного уровня углекислоты тканей на процессы утилизации аммонийного азота в организме крупного рогатого скота" (1977, співавтор), "Роль углекислоты в регуляции обмена у гетеротрофных организмов" (1978, співавтор), "Метаболическое значение углекислоты у гетеротрофных организмов" (1980, співавтор), "О механизмах изменений обмена веществ у человека и животных при нарушении кислотно-щелочного равновесия в организме" (1983), "Механизмы образования и биологическое значение карбаматов белков" (1985), "Забрудненість грунтів та води важкими металами – одна із причин виникнення патології обміну речовин у тварин" (1995, співавтор), "Особливості кислотно-лужної рівноваги та азотового обміну в організмі щурів за умов штучного гіпобіозу" (1995, співавтор), "Про деякі проблеми біохімії" (1995, співавтор), "Біохімія анабіозу" (1996, співавтор), "Вивчення можливості використання явища штучного гіпобіозу тварин як способу отримання загального знеболювання організму та використання його в хірургічній практиці" (1998, співавтор). Має 30 авторських свідоцтв та патентів. Підготував 16 кандидатів та 5 докторів наук.