Мельников Василь Олександрович
(27.04.1977 – 19.11.2002)
 

Мельников Василь Олександрович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 145/2003 від 20.02.2003)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 27 квітня 1977 року у місті Маріуполь Донецької області. Займався парашутним спортом у Харківському аероклубі Товариства сприяння обороні України, де 14 вересня 1997 року йому був присвоєний 1-й спортивний розряд. З 1998 року навчався на заочному відділенні Харківського інституту фізкультури (нині – Академія фізкультури і спорту). Проходив строкову службу в лавах Збройних сил України в аеромобільних військах у місті Болград. З 2000 року молодший сержант В.О. Мельников служив за контрактом радистом-парашутистом пошуково-рятувального взводу № 95 окремої аеромобільної бригади Житомирського гарнізону.
      19 листопада 2002 року близько 12 години за київським часом виконувався третій політ літака Л-410 з аеродрому "Бородянка" Чернігівського навчального тренувального центру, розташованого в 2,5 кілометрах на північ від селища міського типу Бородянка, для десантування парашутистів з висоти 4200 метрів. У складі групи парашутистів був Павло Олексійович Солоніцин, який в парі з інструктором Василем Олександровичем Мельниковим мав виконувати стрибок 4-го рівня за програмою AFF (“Робоча програма “Прискорене навчання вільному падінню AFF”). До початку проходження програми AFF Солоніцин виконав 49 стрибків з парашутом Д-1-5у, в тому числі 6 стрибків із затримкою розкриття 5 секунд, 8 стрибків із затримкою розкриття 10 секунд, 2 стрибки із затримкою розкриття 15 секунд, 6 стрибків із затримкою розкриття 20 секунд, тобто володів стійкими навичками розкриття парашуту лівою рукою. Навчання Солоніцина проводилось без урахування попередньо набутого досвіду, який негативно впливав на дії з підготовки та розкриття спеціальної "студентської" парашутної системи правою рукою. Більш того, Солоніцину для виконання парашутних стрибків був запропонований принципово новий для нього тип парашутної системи (парашут типу "Крило"). Василь Мельников виконував свій 851-й стрибок (241-й в 2002 році, та 2-й цього дня).
      Десантування всіх парашутистів пройшло за один захід, Солоніцин разом із Мельниковим відокремились в числі останніх. Мельников при відокремленні тримав Солоніцина за правий ножний обхват підвісної системи. Після стабілізації падіння кожен із парашутистів падав окремо, Солоніцин виконував завдання, Мельников контролював дії навчаємого, знаходячись перед ним зі сторони голови. На висоті 1800-2000 метрів інструктор Мельников подав команду Солоніцину припинити всі маневри та готуватись до розкриття парашуту. Спроби розкрити парашут Солоніцин почав виконувати на висоті 1600 метрів, при цьому він втрачав стабільне положення тіла, починався розворот вправо, що неодноразово мало місце на попередніх стрибках. Замість розкриття парашуту Солоніцин почав виконувати дії із відновлення положення стабільного падіння. Після другої невдалої спроби Солоніцина Мельников намагався відкрити основний парашут навчаємого з лівої сторони, де знаходиться дублюючий пристрій розкриття парашута, але це йому не вдалося. Для вводу в дію парашута Солоніцина основним пристроєм (ріпкордом), Мельников змушений був у вільному падінні переміститись до правого боку навчаємого. Ввід у дію основного парашута Солоніцина був виконаний Мельниковим на висоті приблизно 350 метрів від поверхні землі, в кінцевій фазі наповнення основного купола спрацював страхуючий прилад та ввів у дію запасний парашут. Приземлення відбувалось під двома куполами, ушкоджень Солоніцин не отримав. Після вводу у дію основного парашута Солоніцина, Мельников почав розкривати свій запасний парашут без спроби розкрити основний. Оскільки був втрачений час, наявної висоти не вистачило для наповнення купола запасного парашута, приземлення відбулось із великою вертикальною швидкістю. Внаслідок отриманих травм Василь Мельников загинув. Йому не вистачило всього 100 метрів, двох секунд. Похований у Харкові на кладовищі № 13 (дільниця 29, ряд 7, місце 15).

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 145/2003 від 20 лютого 2003 року за здійснення геройського вчинку ціною власного життя молодшому сержанту, радисту-парашутисту пошуково-рятувального взводу № 95 окремої аеромобільної бригади Василю Олександровичу Мельникову посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Бюст Героя встановлено у Житомирі на території військової частини А0281 – 95-ї окремої аеромобільної бригади (Проспект Миру, 37). У місті Харкові на аеродромі "Коротич", де він зробив він свій перший стрибок, щорічно проходить кубок пам'яті Героя України Василя Мельникова по парашутному спорту.

Мельников Василь Олександрович. Харків. Кладовище №13 (дільниця 29, ряд 7, місце 15)


Мельников Василь Олександрович. Схема розташування могили на кладовищі № 13 (дільниця 29, ряд 7, місце 15)