Моргун Володимир Васильович
(10.03.1938)
 

Моргун Володимир Васильович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 201/2008 від 07.03.2008)

орден Держава

      Народився 10 березня 1938 року у селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області. У 1958 році закінчив Знам'янський сільськогосподарський технікум, "Агрономія"; у 1963 році агрономічний факультет Української сільськогосподарської академії за фахом вчений агроном. За відмінні успіхи в навчанні був удостоєний стипендії імені В.І. Леніна. У 1964-1967 роках навчався в аспірантурі катедри селекції і насінництва Української сільськогосподарської академії; кандидатська дисертація "Генетико-селекційні основи створення і використання самозапильних ліній кукурудзи в умовах Полісся і Лісостепу України" (1967); докторська дисертація "Експериментальний мутагенез і його використання в селекції кукурудзи" (1980).
      З березня по вересень 1958 року – бригадир-рільник радгоспу "III решающий" Кіровоградської області. З серпня 1963 по лютий 1964 року – головний агроном колгоспу імені Ілліча Київської області. З травня 1967 року – молодший науковий працівник відділу експериментального мутагенезу Інституту ботаніки АНУ. З квітня 1968 року – молодший науковий працівник сектору молекулярної біології та генетики, з жовтня 1968 року – старший науковий працівник Інституту мікробіології і вірусології АНУ. З червня 1973 року – старший науковий працівник, з серпня 1974 року – завідуючий відділу експериментального мутагенезу АНУ Інституту молекулярної біології і генетики АНУ. З квітня 1986 року – директор Інституту фізіології рослин і генетики АНУ.
      Головний напрям досліджень В.В. Моргуна – генетичне поліпшення найважливіших для України сільськогосподарських культур – пшениці та кукурудзи. Він розвинув теорію індукованої мутаційної мінливості та обгрунтував новий напрям генетичного поліпшення рослин – мутаційну селекцію. Ученому належить пріоритет у встановленні мутаційної активності низки хімічних речовин і фізичних чинників, у тому числі й факторів навколишнього середовища. Він розкрив генетичну природу мутацій, створив унікальні форми рослин, які ознаменували розвиток окремих напрямів генетико-селекційних досліджень. Загального визнання набули праці В.В. Моргуна з питань теорії і методів гетерозисної селекції кукурудзи, створення нового типу напівкарликових сортів озимої пшениці, які поклали початок "зеленій революції" в Україні. Йому належить першість у розробленні методів практичного використання індукованих мутантів, а також у розвитку наукових основ насінництва мутантних сортів сільськогосподарських культур. Він виконав унікальні дослідження, пов’язані з генетичною загрозою, що виникла внаслідок аварії на ЧАЕС.
      Значне місце в працях В.В. Моргуна відведено створенню нового світогляду стосовно генетичної інженерії, біотехнології та фізіологічної генетики. Він уперше на рослинах усебічно схарактеризував генетичну активність нативних і модифікованих екзогенних ДНК і за їх допомогою впровадив безвекторне перенесення низки генів кукурудзи від донора до реципієнта за типом генетичної трансформації. Учений з колегами отримали перші в Україні трансгенні рослини кукурудзи. На той час це були пріоритетні дослідження не лише в Україні, а й у світі. Використавши в процесі гібридизації гамма-опромінений пилок, дослідник виявив мутаційні втрати батьківських алелів. Це явище, назване імітацією гібридизації, відіграє важливу еволюційну роль у видоутворенні, і В.В. Моргун застосував його для пришвидшення створення нових форм рослин.
      Поряд із розробленням теоретичних питань В.В. Моргун постійно приділяє пильну увагу впровадженню результатів своїх наукових досліджень у практику. Створено 86 сортів і гібридів різних культур, котрі протягом 26 років висівали на полях України та країн СНД, площа посіву яких у різні часи становила 1-5,5 млн га. З-поміж цих сортів слід відзначити високоінтенсивні сорти озимої пшениці Колумбія, Смуглянка, Золотоколоса, Фаворитка, Володарка, Вінничанка, сорти з високою якістю зерна – Ятрань-60, Київська-8, Переяславка, Подолянка, Богдана та серію гібридів кукурудзи: Колективні, Ювілейний-60, 70, Титан-220 СВ, Комета МВ та ін. Створено вже п’яте покоління гібридів кукурудзи, що придатні також для використання як біопаливо. Генетичний потенціал нових гібридів (Богун, Метеор, Аметист) сягає 140-160 ц/га зерна і понад 1000 ц/га листостеблової маси. Створення принципово нового покоління сортів озимої пшениці та гібридів кукурудзи з фактичним генетичним потенціалом продуктивності – відповідно 124 і 160 ц/га – дало можливість В.В. Моргуну започаткувати новий напрям наукових досліджень з отримання в Україні врожаїв зернових понад 100 ц/га. Це нова для України філософія хліба, що допоможе вивести нашу державу на рівень передових країн Європи. Зібрану вченим колекцію цінних зразків пшениці й кукурудзи ІФРГ визнано національним надбанням.
      В.В. Моргун – талановитий організатор науки, досвідчений вихователь наукових кадрів. Під його керівництвом захищено 14 кандидатських і 6 докторських дисертацій. Він засновник і керівник широковідомої наукової школи з експериментального мутагенезу й теоретичних основ селекції рослин. Підтримує тісні наукові зв’язки із зарубіжними колегами, бере активну участь у міжнародній науковій співпраці з іноземними установами близького і далекого зарубіжжя.
      Головний редактор журналу "Фізіологія і біохімія культурних рослин", наукових видань "Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть", "Фізіологія рослин в Україні на межі тисячоліть", "Живлення рослин: теорія і практика", перекладного видання "Применение физиологии в селекции пшеницы"; член редколегії часописів "Цитология и генетика", "Вісник українського товариства генетиків і селекціонерів", "Науковий вісник Ужгородського університету (Серія: Біологія)", "Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин", "Насінництво".
      У центрі незмінної уваги В.В. Моргуна – питання продовольчої безпеки держави та відстоювання її інтересів і незалежності в галузі селекції рослин та насінництва, створення й широкого впровадження нових перспективних сортів озимої пшениці та гібридів кукурудзи в аграрний сектор країни. Під керівництвом ученого значно зріс авторитет Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, його розробки набули широкого визнання. Протягом останніх десяти років інститут посідає перші місця в конкурсах установ НАН України за досягнення найкращих показників у винахідницькій роботі.
      Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 06.1993); член Міжвідомчої ради з питань новітніх біотехнологій (з 12.2001); президент (1988-2003), почесний президент Українського товариства генетиків і селекціонерів імені М.Вавілова; президент Українського товариства фізіологів рослин. Заступник голови експертної ради Державної комісії України з сортовипробовування і охорони сортів рослин.

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 201/2008 від 7 березня 2008 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у створенні і широкому впровадженні високопродуктивних сортів зернових культур, багаторічну плідну наукову та громадську діяльність директору Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, доктору біологічних наук, професору, академіку НАН України Володимиру Васильовичу Моргуну присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Доктор біологічних наук (1980), професор. Член-кореспондент АНУ (1985). Академік НАНУ (Відділ загальної біології, генетика і селекція, 05.1990). Почесний академік Угорської АН (2001).
      Заслужений діяч науки і техніки України (26.11.1998, за вагомий особистий внесок у розвиток наукових досліджень, зміцнення науково-технічного потенціалу України та з нагоди 80-річчя Національної академії наук України). Кращий винахідник сільського господарства СРСР та УРСР. Кращий винахідник АН УРСР. Винахідник року НАНУ (2004). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки 1982 року (14.12.1982, за цикл робіт "Розробка методів експериментального одержання і практичного використання індукованих мутацій у рослин"). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 1997 року (10.12.1997, за цикл праць "Генетичні основи, методи створення нових напівкарликових сортів озимої м'якої пшениці та їх впровадження у виробництво"). Лауреат Державної премії СРСР (1986). Лауреат премії імені В.Юр'єва НАНУ (1993). Лауреат премії президентів АН України, Білорусі, Молдови (2002).
      Нагороджений орденом Жовтневої революції, орденом "Знак Пошани"; орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (15.05.2003, за вагомі особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України та з нагоди Дня науки), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (04.02.1999, за вагомий особистий внесок у розвиток селекції і насінництва, створення єдиного селекційно-насінницького простору країн Співдружності Незалежних Держав); Відзнакою "Знак Пошани" (2006). "Лідер України" (Загальноукраїнський рейтинг професійних досягнень, 2004).
      Автор та співавтор понад 380 наукових праць, зокрема монографій: "Экспериментальные мутации у кукурузы" (1973, співавтор), "Экспериментальные мутации у пшеницы" (1975, співавтор), "Экспериментальный мутагенез и его использование в селекции кукурузы" (1983), "Генетические основы и методы селекции скороспелых гибридов кукурузы" (1990, співавтор), "Экспериментальная изменчивость кукурузы" (1993, співавтор) тощо. Має 102 авторські свідоцтва і патенти.