Мушкетик Юрій (Георгій) Михайлович
(21.03.1929)
 

Мушкетик Юрій (Георгій) Михайлович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 174/2009 від 20.03.2009)

орден Держава

      Народився 21 березня 1929 року в селі Вертиївка Ніжинського району Чернігівської області у родині службовця. У 1953 році закінчив Київський університет імені Т.Г. Шевченка за фахом філолог. У 1953-1956 роках навчався в аспірантурі при кафедрі української літератури.
      Працював головним редактором журналу "Дніпро", обирався першим секретарем правління Київської організації Спілки письменників. У 1980-2001 роках очолював Спілку письменників України. Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (02.1997-11.2001). Член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з 11.1995).
      Перу Мушкетика належить ряд великих прозових творів на історичну тематику. Це його романи "Семен Палій" (1954), "Гайдамаки" (1957), "Вогні серед ночі" (1959), "Чорний хліб" (1960), "Серце і камінь" (1962), "Крапля крові" (1964), "День пролітає над нами" (1967), "Останній острів" (1969), "Жорстоке милосердя" (1973), "Біла тінь" (1977), "Суд над Сенекою" (1978), "Позиція" (1979), "Вернися в дім свій" (1981), "Віхола" (1983), "Рубіж" (1984), "Обвал" (1985), "Яса" (1987); книжки новел "Зеленіє жито" (1965), "Смерть Сократа" (1971); повість для дітей "З'їж серце лева" (1972); документальна повість "На круті гори" (1976); п'єса "Не кидай мене в дорозі" (1969) тощо.
      Романи "Позиція" та "Рубіж" розповідають про українське село кінця 70-х – початку 80-х років. Із глибокою симпатією змальовує автор образи справжніх хліборобів, до самозабуття відданих рідному селу, землі, що їх зростила. Темі селянської праці присвячено також оповідання письменника "Суд". Воно переносить нас у суворі довоєнні та перші післявоєнні роки. У невеликому за обсягом творі йому вдалося відобразити типові життєві явища, людські характери. Застосований автором композиційний прийом обрамлення – оповідання починається і закінчується описом суду, під час якого перед внутрішнім зором Ганни, головної героїні, проходить усе її нелегке життя, – допоміг Мушкетику блискуче виконати непросте художнє завдання – відтворити трагедію маленької людини, підхопленої виром жахливих соціальних потрясінь. Він створив яскраві образи, що вражають нас своїми психологізмом і життєвою достовірністю.
      Роман "Серце й камінь" засвідчив успішне шукання автором оригінальних, досить цікавих художніх рішень у розкритті ідеї самоцінності людини. Головний герой Федір Кущ стає інвалідом, втрачає віру в життя. Але він не зміг залишатися стороннім спостерігачем життя, яке вирувало проблемами й новизною. Процес Федорового "душевного одужання" доводить, що міра самоутвердження особистості, її вдосконалення залежить від міри її соціальної активності.
      Роман "Біла тінь" ставить перед читачем проблему виховання всебічно й гармонійно розвинутої особистості, її самовдосконалення. Категорія совісті постає в романі як головний ціннісний критерій, котрим керується у своєму житті й діяльності герой, і як рушійна сила, що веде його по складному шляху самоочищення І самовиховання, допомагає ставати кращим, активнішим у своїй позиції людини й громадянина.
      Помітним явищем в українській літературі є роман Ю. Мушкетика "Рубіж" (1984). У ньому автор майстерно дослідив і психологічно переконливо розкрив негідні методи керівництва та спосіб життя, що є прямим породженням командно-адміністративної системи у сільському господарстві, яку в майбутньому буде дуже важко здолати. Критичний пафос щодо небезпечних хвороб радянського суспільства, акцент на неодномірності людської особистості з її сумнівами й боріннями – визначальні риси проблемної прози Мушкетика 80-х років, зокрема, повістей "Обвал", "Сльоза Офелії" (1985), "Динозавр" (1989).
      Талант Ю. Мушкетика як історичного романіста найповніше розкрився в романі "Яса" (1987), над яким письменник почав працювати ще на початку 70-х років і зумів завершиш лише тоді, коли відкрилися можливості для правдивого висвітлення історії України. В романі охоплено хронологічно невеликий період (1673-1675), коли Україна вела війну з турецькими загарбниками, відтворено героїчну оборону Ладижина від османів. Автора хвилює недостатня об'єднаність українського народу, недостатня згуртованість перед лицем загарбницьких нападів сусідів, розбрат, що почався після смерті Б. Хмельницького. Ще гостріше ці проблеми поставив письменник у романі "На брата брат" (1995), давши чи не вперше в нашій літературі об'єктивно-історичний образ гетьмана Івана Виговського.

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 174/2009 від 20 березня 2009 року за самовіддане служіння Україні на літературній ниві, утвердження високих моральних і художніх цінностей, багаторічну плідну творчу і громадську діяльність письменнику Юрій (Георгію) Михайловичу Мушкетику присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      За роман "Рубіж" удостоєний Державної премії СРСР (1987); за роман "Позиція" – Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка (1980); за роман "Крапля крові" – Республіканської премії імені М. Островського (1965). Обирався депутатом Верховної Ради УРСР. Був заступником голови Комітету з Державних премій імені Т.Г. Шевченка.
      Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів, орденом "Знак Пошани"; орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (11.03.1999, за визначні особисті заслуги у розвитку української літератури, багаторічну плідну громадську діяльність), Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" ІІІ ступеня, 22.08.1996, за визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, зміцненню її державності і міжнародного авторитету, та з нагоди п'ятої річниці незалежності України).