Муравченко Федір Михайлович
(18.03.1929 – 08.02.2010)
 

Муравченко Федір Михайлович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 734/2002 від 22.08.2002)

орден Держава

      Народився 18 березня 1929 року у селі Запоріжжя-Грудувате Синельниківського району Дніпропетровської області у селянській родині. У 1948-1954 роках навчався на авіамоторобудівному факультеті Харківського авіаційного інституті (нині – Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут") за фахом інженер-механік з авіадвигунобудування.
      З квітня 1954 року – інженер-конструктор III, II категорій, з грудня 1959 року – начальник конструкторської бригади, з березня 1965 року – провідний конструктор Підприємства п/с 57 міста Запоріжжя. З січня 1967 року – заступник головного конструктора з експериментальних робіт, з червня 1983 року – головний конструктор – перший заступник керівника підприємства, з листопада 1988 року – головний конструктор, керівник підприємства Запорізького машинобудівного конструкторського бюро "Прогрес". З травня 1989 року – генеральний конструктор Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г.Івченка".
      Брав участь у створенні понад 50 типів і модифікацій авіадвигунів. Обгрунтував і втілив в життя концепції створення сімейства турбореактивних двигунів з великим ступенем двоконтурності (за окремими напрямками не мають аналогів у світовій практиці), дають змогу значно знизити витрати на розробку, сертифікацію і впровадження у серійне виробництво авіадвигунів, газових турбін пром. призначення. За цими концепціями (і під керівництвом) створено і впроваджено у серійне виробництво: перший вітчизняний турбореактивний двигун з великим ступенем двоконтурності Д-36 (7 модифікацій), який експлуатується на літаках Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-300, Як-42 і має сумарну наробку понад 8 мільйонів годин; Д-436 (5 модифікацій) з тягою 6.4-8.2 тисяч кілограм, експлуатується на літаках Ту-334, Бе-200, Ан-148; один з найпотужніших у світі двигун Д-18Т (4 модифікації) з тягою 23430 кілограм для важких транспортних літаків Ан-124 "Руслан", Ан-225 "Мрія"; турбовальний двигун Д-136 (для гелікоптера Мі-26, що за потужністю і вантажопідйомністю немає аналогів у світі), високонадійний турбореактивний двигун ДВ-2 для навчального літака L-59 виробництва Чехії; авіадвигун 5-го покоління Д-27 (перший у світовій практиці гвинтовентиляторний), що забезпечує унікальні параметри середнього транспортного літака Ан-70. Отримані сертифікати на турбогвинтовий двигун ТВ3-117ВМА-СБМ1 і допоміжний АИБ-3Б для літака Ан-140; ефективні генератори інертних газів ГІГ-8, АИ-19ГІГ для гасіння пожеж; газові турбіни Д-336 потужністю 4-10 МВт (9 модифікацій) (ними оснащені газоперекачувальні станції України, Росії, Ірану, Туреччини, Болгарії, Азербайджану, Туркменістану); проведено спектр інжинірингових робіт з забезпечення надійності та підвищення ресурсу двигунів, що знаходяться в експлуатації: усі модифікації АИ-20, АИ-24, АИ-25Т, АИ-25ТЛ, АИ-9, АИ-9В, Д-36, Д-136, Д-18Т. На навчально-бойових літаках Як-130 (Росія) і L-15 (Китай) проходять дослідну експлуатацію двигуни Аи-222-25 і АИ-42Ф і розробляються інші модифікації тягою від 2200 до 4500 кгс. Для російського близько-середнього магістрального літака МС-21 на базі газогенератора ТРДД Д-436 створюється двигун АИ-436Т12 тягою 12000 кгс; створюються двигуни АИ-22 для пасажирського літака Ту-324, АИ-450 – для сімейства легких гелікоптерів, літаків і БПЛА. Ведуться роботи зі створення малогабаритного гахоперекачувального агрегату АИ-45 потужністю 0.5...1 МВт, газових турбін промислового призначення 12-ти типів потужністю 2.5-25 МВт. Загалом у 60 країнах світу на 42 типах літальних апаратів експлуатуються авіаційні двигуни, в розробці яких брав безпосередню участь Федір Муравченко.
      Неординарність у пошуку технічних рішень, притаманна Ф.М. Муравченко, у повному обсязі проявилася в діяльності з конвертації авіаційних двигунів у наземні газотурбінні установки. Зокрема, він автор і керівник робіт зі створення малоемісійної камери згоряння, що забезпечила безпрецедентні екологічні характеристики двигунам для енергетичних та газоперекачувальних станцій. Особливою заслугою Ф.М. Муравченко є розроблення моделі діяльності дослідно-конструкторського підприємства в умовах економічної кризи. В основі моделі переорієнтація значної частки потенціалу підприємства (в умовах припинення державного фінансування розроблень і відсутності в споживачів коштів на придбання нових двигунів) на діяльність із підвищення споживчих властивостей двигунів, які серійно виробляють і експлуатують, їх ремонт, надання інжинірингових послуг. Завдяки впровадженню цієї моделі економічної діяльності очолюване Ф.М. Муравченко підприємство не тільки зберегло інтелектуальний і виробничий потенціал у роки кризи, але й виявилося найбільш дієздатним серед подібних установ колишнього СРСР. З початку 1990-х років на підприємстві було створено і сертифіковано шість типів нових авіаційних двигунів і чотири типи наземних модифікацій, започатковано розроблення ще 10 двигунів.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 734/2002 від 22 серпня 2002 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку авіаційної промисловості, багаторічну самовіддану працю генеральному конструктору державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г.Івченка" Федору Михайловичу Муравченко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Помер 8 лютого 2010 року. Похований у Запоріжжі на Капустяному кладовищі.
      Доктор технічних наук (1991), професор (1999). Академік Інженерної академії України (1992), Міжнародної Інженерної Академії (1999). Член-кореспондент Національної академії наук України (НАНУ, Відділ механіки, 05.2003). Член-кореспондент Академії Технологічних Наук Російської Федерації (12.2003). Академік Міжнародної Академії Транспорту (2006). Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997).
      Лауреат Державної премії СРСР (11.1984). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (01.1994). Заслужений діяч науки і техніки України (19.12.2003, за вагомий особистий внесок у розвиток авіаційної промисловості України, впровадження сучасних технологій у вітчизняне літакобудування). Почесний авіабудівник (03.1989). Почесний авіадвигунобудівник (06.1996).
      Нагороджений радянськими нагородами: орденом "Трудового Червоного Прапора" (04.1971), орденом "Жовтневої революції" (03.1981), медаллю "За трудову доблесть" (11.1966), медаллю "За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна" (03.1970); українськими нагородами: орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (16.03.2009, за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, високий професіоналізм та багаторічну сумлінну працю), орденом "За заслуги" I (23.08.2005, за значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий та культурний розвиток України, вагомі трудові здобутки та активну громадську діяльність) та II (28.01.1999, за значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток Запорізької області, вагомі трудові досягнення) ступеня, Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" III ступеня, 10.03.1994, за значний особистий внесок у створення і впровадження в серійне виробництво вітчизняних авіаційних двигунів нового покоління), Іменним золотим годинником від Президента України (03.1999), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (17.03.1999, за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, особистий внесок у створення авіаційної техніки, зміцнення авторитету вітчизняної авіаційної промисловості у світі та з нагоди 70-річчя від дня народження), Почесною грамотою Верховної Ради України (03.2003); українськими місцевими та галузевими нагородами: Пам'ятним нагрудним знаком командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (03.2009), медаллю "За розвиток Запорізького краю" Запорізької обласної державної адміністрації (03.2009), орденом "За заслуги перед Запорізьким краєм" І ступеня Запорізької обласної ради (03.2009), нагрудним знаком "Знак пошани" Міністерства оборони України (03.2009), Почесною грамотою Міністерства промислової політики України (03.2009), Почесною грамотою ЦК Профспілки авіабудівників України (03.2009); російськими нагородами: орденом "Дружби" (06.11.2004, за великий внесок у зміцнення російсько-української дружби і співпраці), орденом "Пошани" (18.03.2009, за великий внесок у зміцнення російсько-українського науково-технічного співробітництва), Почесним званням "Заслужений інженер Республіки Бурятія" (03.2005).
      Відзначений Почесним козацьким хрестом "За відродження Запорізького козацтва" І ступеня (05.2000), Золотою медаллю "За досягнення в науці" (09.2000, Міжнародна кадрова академія), орденом "Святого Рівноапостольного Князя Володимира", орденом "Святий Князь Володимир" ІV ступеня з присвоєнням титулу "Лицар ордена "Святий Князь Володимир" (09.2000), Почесним званням "Видатний інженер ХХ століття" Міжнародної Інженерної Академії (10.2000), орденом "Золотий Меркурій" (12.2000), орденським знаком "Слава на вірність Вітчизні" III ступеня з присвоєнням титулу "Кавалер ордена "Слава на вірність Вітчизні" (04.2001), нагородним знаком "Лаври Слави" (2002), нагрудним знаком "Золоте крило" (09.2002), Хрестом Пошани "За відродження України" I ступеня (12.2002), Золотою зіркою суспільного визнання і величі (04.2003), Великою золотою медаллю лауреата Міжнародної премії Міжнародної Інженерної Академії (11.2003), нагородою "Інтелект нації" (03.2004), Золотим орденом "Святий Апостол Андрій Первозванний" (04.2004), нагрудним знаком "Лідер України" (02.2005), нагородою "Слов'янська Честь, Доблесть, Слава" (04.2006, Собор слов'янських народів), орденом "За вірність обов'язку" (05.2006, Фонд "Кремль"), орденом "Велика Перемога" (08.2006), Почесною нагородою "Лідер української економіки" (04.2007), орденом "Зірка Співдружності" (10.2007), Почесною нагородою "Лідер Вітчизни" (10.2007), Дипломом лауреата "Керівник року" (12.2007), орденом "Зірка Творення" (02.2008), орденом "Співдружність" II ступеня (09.2008), дипломом "Патріот України" (12.2008), орденом "Інженерна Слава" Міжнародної Інженерної Академії (03.2009), званням Почесного професора НАКУ "ХАІ" (03.2009), медаллю "За вірність справі" І ступеня Асоціації "Союз авіаційного двигунобудування" (03.2009), Золотим знаком Українського союзу промисловців і підприємців (03.2009), орденом "Пошани" Українського Народного Посольства (03.2009), Золотим знаком "Могутність краю" Запорізької торгово-промислової палати (03.2009), званням "Генерал-командора МКО", орденом "Батьківщини" та іменним георгіївським кортиком Вищої Ради Міжнародного корпусу офіцерів (04.2009).
      Почесний громадянин міста Запоріжжя (03.2004), селища міського типу Юр'ївка Дніпропетровської області.
      Автор (співавтор) понад 200 наукових праць. Має понад 30 авторських свідоцтв і патентів.
      У 2010 році створено благодійний фонд "Пам'яті Ф.М. Муравченко". У 2009 році у Запоріжжі на будинку №5 по вулиці Омській, де жив Герой, йому відкрили пам'ятну дошку. У березні 2011 року вулиця Омська була перейменована у вулицю імені академіка Ф.М. Муравченко. Бюст Героя встановлено у селищі міського типу Юр'ївка Дніпропетровської області.

Муравченко Федір Михайлович. Запоріжжя, Капустяне кладовище