Олійник Борис Ілліч
(22.10.1935 – 30.04.2017)
 

Олійник Борис Ілліч

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1503/2005 від 21.10.2005)

орден Держава

      Народився 22 жовтня 1935 року у селі Зачепилівка Новосанжарського району Полтавської області в селянській родині. У 1953-1958 роках навчався у Київському університеті імені Т.Г. Шевченка на факультеті журналістики.
      З 1958 року – літпрацівник, завідуючий відділу газети "Молодь України". Член Спілки письменників України (з 1963). З 1962 року – редактор журнал "Ранок"; завідуючий відділу, заступник відповідального редактора журналу "Дніпро"; старший редактор видавництва "Дніпро"; заступник голови правління Київської організації Спілки письменників України. У 1971-1974 роках – заступник голови правління Спілки письменників України. З 1974 року – завідуючий відділу журналу "Вітчизна". У 1976-1991 роках – секретар правління Спілки письменників СРСР; секретар правління Спілки письменників України.
      Автор понад 40 книг віршів, есеїв, статей: "Б'ють у крицю ковалі" (1962) і "Двадцятий вал" (1964, Республіканська премія імені М.Островського), "Вибір!" (1965), "Поезії" (1966), "Коло" (1968), "Відлуння" (1970), "На лінії тиші" (1972), "Рух" (1973), "Стою на землі" (1973; Державний премія СРСР за 1975), "Ми знаємо для чого жити!" (1974), "Гора" (1975), "Істина" (1976), "Стихи" (1977), "Заклинання вогню" (1978); "Сива ластівка" (1979), "У дзеркалі слова" (1981; 1984 – російською) і "Дума про місто" (поема, 1982; Державна премія України імені Т.Г. Шевченка за 1983); "Доля" (1981), "Золотые ворота" (1982), "Поеми" (1983), "Міра" (1984), "Вибрані твори" (в 2 т., 1985), "Сім" (поема, 1988), "Поворотний круг", "Таємна вечеря" (2000); книжки літературно-критичних статей "Планета поезія" (1983), "Криниці моралі та духовна посуха" (1990), есеїв: "Хто і з якою метою сатанізує сербів?" (1996), "Хто наступний?" (2000), книги "Два роки в Кремлі" (1992) та інші.
      Був секретарем парткому Київської організації Спілки письменників України, член ЦК КПУ і ЦК КПРС, член Президії ЦК КПУ (06.1993-03.1995). Депутат Верховної Ради УРСР X і XІ скликань, голова Комісії з освіти і культури. У 1989-1991 роках – народний депутат СРСР від КПРС, член Верховної Ради СРСР, голова Комісії зв'язків Верховної Ради СРСР з громадськістю; заступник голови Ради національностей. У 1991 році – радник Президента СРСР. У 1992-1994 роках – провідний науковий працівник Інституту національних відносин і політології НАНУ.
      У грудні 1992 року обраний депутатом Верховної Ради України І скликання від Запорізького виборчого округу № 191 (Запорізька область). 14 грудня 1992 року на черговому засіданні Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету. Входив до групи "За соціальну справедливість". Склав свої депутатські повноваження 10 травня 1994 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України І скликання.
      У 1994 році обраний депутатом Верховної Ради України ІІ скликання від Запорізького виборчого округу № 190 (Запорізька область). 11 травня 1994 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД. Член (уповноважений) фракції комуністів. Склав свої депутатські повноваження 12 травня 1998 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІІ скликання.
      Член Комісії з державний нагород України при Президентові України (02.1997-04.2000). Віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи (1995-2006), голова Постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЕ (1995-2006). Дійсний член Міжнародний слов'янської академії.
      29 березня 1998 року обраний депутатом Верховної Ради України ІІІ скликання від Комуністичної партії України (КПУ, № 4 у виборчому списку). 12 травня 1998 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД (07.1998-02.2000), потім – член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах. Член фракції КПУ (з 05.1998). Склав свої депутатські повноваження 14 травня 2002 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІІІ скликання.
      31 березня 2002 року обраний депутатом Верховної Ради України ІV скликання від Комуністичної партії України (КПУ, № 4 у виборчому списку). 14 травня 2002 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції комуністів (05.2002-03.2005). Член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (з 06.2002). Склав свої депутатські повноваження 25 травня 2006 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІV скликання.

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 1503/2005 від 21 жовтня 2005 року за самовіддане служіння Україні на літературній і державницькій ниві, визначний внесок у збереження національної духовної культури, вагому особисту роль у піднесенні міжнародного авторитету України письменнику, народному депутату України Борису Іллічу Олійнику присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Академік Національної академії наук України (НАНУ, Відділ літератури, мови та мистецтвознавства, літературознавство, 05.1990). Голова правління Українського фонду культури; співголова Народно-патріотичного об'єднання "За Україну" (з 07.2001); член Комісії державних нагород і геральдики (з 04.2005), голова цієї Комісії (з 25.06.2009). Член Громадської гуманітарної ради при Президентові України, член робочої групи з питань культури і мистецтва (з 02.04.2010). Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з 05.07.2010).
      У 2006 році балотувався до Верховної Ради України від Виборчого блоку політичних партій Б.Олійника та М.Сироти (№ 1 у виборчому списку), але блок до парламенту не пройшов.
      Помер 30 квітня 2017 року. Похований у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища (дільниця № 52а, VIP-дільниця).
      Нагороджений орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР; орденом Свободи (16.01.2009, за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України), орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ (11.04.2012, за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної культури, збереження культурно-мистецької спадщини українського народу, багаторічну сумлінну працю), IV (21.08.1999, за самовіддану працю, визначні особисті заслуги в державному будівництві, соціально-економічному, науково-технічному і культурному розвитку України та з нагоди 8-ї річниці незалежності України) та V (17.10.1995, за визначні особисті заслуги перед українською державою в розвитку культури, багаторічну громадську діяльність) ступеня, ювілейною медаллю "25 років незалежності України" (19.08.2016, за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (12.04.2002, за значний особистий внесок у розвиток національної культури, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм). Лауреат міжнародний премій імені Г.Сковороди (1994) і "Дружба" (1997), всеюгославської премії "Лицарське перо" (1998). Почесний громадянин Києва (24.05.2002), Канева, Новосанжарщини.

Олійник Борис Ілліч. Байкове кладовище. Дільниця № 52а (VIP-дільниця)


Олійник Борис Ілліч. Схема розташування могили на Байковому кладовищі. Дільниця № 52а (VIP-дільниця)