Орленко Микола Іванович
(08.08.1947)
 

Орленко Микола Іванович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 554/2004 від 18.05.2004)

орден Держава

      Народився 8 серпня 1947 році в селі Кірово Немирівського району Вінницької області. У 1963-1967 роках навчався у Немирівському будівельному технікумі. У 1972 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за фахом інженер-будівельник. Кандидат технічних наук, в 1990 році захистив дисертацію за темою "Підсилення фундаментів буроін'єкційними палями при реставрації пам'яток архітектури". З 1972 по 1981 рік працював на різних посадах у системі Головкиївміськбуду, пройшовши шлях від майстра до головного інженера генпідрядного тресту. З 1982 року очолює Українську спеціальну науково-реставраційну проектно-будівельно-виробничу корпорацію "Укрреставрація".
      М.І.Орленко був особисто відповідальним за проведену корпорацією "Укрреставрація" реставрацію і відтворення таких визначних об'єктів, як церква Богородиці Пирогощої на Подолі, пам'ятник княгині Ользі, Андрію Первозванному, Святим Кирилу і Мефодію ("Просвіта") на Михайлівській площі, Національна філармонія, ансамбль Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенський собор Києво-Печерської Лаври, собор Святого Володимира в Херсонесі (місто Севастополь), будівля старого залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський, монумент Незалежності України, а також за комплексну забудову і реставрацію Бессарабського кварталу.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 554/2004 від 18 травня 2004 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у реставрації і відбудові унікальних пам'яток історії, культури та архітектури, багаторічну самовіддану працю президенту Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація" Миколі Івановичу Орленко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Кандидат технічних наук. Заслужений будівельник України. Академік Академії будівництва України.
      Заслужений будівельник України. Лауреат Державної премії України в галузі архітектури 2004 року (23.06.2004, за відтворення Успенського собору Києво-Печерської Лаври). Нагороджений орденом "За заслуги" I (21.08.1999, за самовіддану працю, визначні особисті заслуги в державному будівництві, соціально-економічному, науково-технічному і культурному розвитку України та з нагоди 8-ї річниці незалежності України) та II ступеня, Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" ІІІ ступеня, 20.05.1996, за значний особистий внесок у розвиток і збереження національної історико-культурної спадщини); орденом Дружби (Росія).
      Автор наукових статей в фахових виданнях, під його редакцією видано методичний посібник "Консервація і реставрація пам'яток архітектури" (1996), фахові реставраційні видання "Святині київські" (2000) та "Корпорація "Укрреставрація": на межі тисячоліть" (2001), автор книг: "Зберегли для нащадків" (2001, в співавторстві з І.П. Дорофієнко); “Михайлівський Золотоверхий монастир. Методичні засади і хронологія відтворення" (2002). Крім практики реставрації, займається науково-дослідною роботою в галузі історії та теорії реставрації.