Орленко Віктор Миколайович
(08.03.1961 – 03.06.2015)
 

Орленко Віктор Миколайович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 56/2016 від 17.02.2016)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 8 березня 1961 року у селі Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області. У 1976 році закінчив 8 класів Талалаївської середньої школи, у 1979 році – Чернігівське середнє міське професійно-технічне училище № 5 (нині – Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту), де здобув спеціальність "Помічник машиніста". У 1980-1983 роках проходив строкову службу у лавах Радянської Армії, приймав участь у бойових діях в Афганістані. Після демобілізації мешкав у Києві. Працював машиністом тепловозу у локомотивному депо на станції Дарниця.
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      Взимку 2013-2014 років його діти, син Олександр і донька Світлана, перебували на Майдані Незалежності у Києві, де були активними учасниками Революції гідності. Донька була волонтером, а син стояв у перших рядах охорони Майдану. Сам Віктор Орленко також з перших днів був гарячим прихильником Майдану, не міг стояти осторонь, неодноразово їздив туди разом із дітьми.
      18 лютого 2014 року він разом із сином вирушив на Майдан. У той вечір під час сутичок з бійцями "Беркуту" біля Будинку профспілок біля його сина розірвалася граната. Кинувшись рятувати свого пораненого сина, він отримав важке кульове поранення в голову і був шпиталізований у реанімацію київського Інституту нейрохірургії імені А.П. Ромоданова у надважкому стані. Протягом восьми годин лікарі боролися за його життя, робили операцію, витягували кулю. Він втратив величезну кількість крові. Після операції кілька днів був у тяжкому стані. Потім провалився у кому. До 12 березня 2014 року пробув в лікарні у комі, але оскільки необхідної для подальших досліджень апаратури в Україні не було (в голові залишалось багато осколків), то завдяки благодійникам був відправлений на лікування до Німеччини в берлінську клініку "Шаріте". 18 квітня 2014 року він прийшов до тями, згодом навіть зміг сидіти і говорити. У клініці "Шаріте" Віктор Орленко перебував до 7 липня 2014 року, потім лікувався в реабілітаційному центрі "Медікал парк" у Берліні. 20 жовтня 2014 року його привезли з Берліна до Києва, щоб продовжити реабілітацію на Батьківщині. Лікувався у Київській міській клінічній лікарні № 1. За кілька тижнів після повернення до України його стан погіршився: він перестав їсти, розмовляти і лише іноді розплющував очі. 3 червня 2015 року Віктор Орленко помер. Похований у селі Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 56/2016 від 17 лютого 2016 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності Віктору Миколайовичу Орленко посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 19 лютого 2016 року у селі Талалаївка на фасаді будівлі Талалаївської середньої загальноосвітньої школи, де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку. Його ім'я викарбуване на меморіальній дошці на фасаді будівлі Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту (вулиця Реміснича № 56), де навчався Герой.

Орленко Віктор Миколайович. Кладовище села Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області. Вид 1


Орленко Віктор Миколайович. Кладовище села Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області. Вид 2