Орленко Віктор Миколайович
(08.03.1961 – 03.06.2015)
 

Орленко Віктор Миколайович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 56/2016 від 17.02.2016)

орден Золота Зірка

      Народився 8 березня 1961 року у селі Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області. У 1976 році закінчив 8 класів Талалаївської середньої школи, у 1979 році – Чернігівське середнє міське професійно-технічне училище № 5 (нині – Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту), де здобув спеціальність "Помічник машиніста". У 1980-1983 роках проходив строкову службу у лавах Радянської Армії, приймав участь у бойових діях в Афганістані. Після демобілізації мешкав у Києві. Працював машиністом тепловозу у локомотивному депо на станції Дарниця.
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      Взимку 2013-2014 років його діти, син Олександр і донька Світлана, перебували на Майдані Незалежності у Києві, де були активними учасниками Революції гідності. Донька була волонтером, а син стояв у перших рядах охорони Майдану. Сам Віктор Орленко також з перших днів був гарячим прихильником Майдану, не міг стояти осторонь, неодноразово їздив туди разом із дітьми.
      18 лютого 2014 року він разом із сином вирушив на Майдан. У той вечір під час сутичок з бійцями "Беркуту" біля Будинку профспілок біля його сина розірвалася граната. Кинувшись рятувати свого пораненого сина, він отримав важке кульове поранення в голову і був шпиталізований у реанімацію київського Інституту нейрохірургії імені А.П. Ромоданова у надважкому стані. Протягом восьми годин лікарі боролися за його життя, робили операцію, витягували кулю. Він втратив величезну кількість крові. Після операції кілька днів був у тяжкому стані. Потім провалився у кому. До 12 березня 2014 року пробув в лікарні у комі, але оскільки необхідної для подальших досліджень апаратури в Україні не було (в голові залишалось багато осколків), то завдяки благодійникам був відправлений на лікування до Німеччини в берлінську клініку "Шаріте". 18 квітня 2014 року він прийшов до тями, згодом навіть зміг сидіти і говорити. У клініці "Шаріте" Віктор Орленко перебував до 7 липня 2014 року, потім лікувався в реабілітаційному центрі "Медікал парк" у Берліні. 20 жовтня 2014 року його привезли з Берліна до Києва, щоб продовжити реабілітацію на Батьківщині. Лікувався у Київській міській клінічній лікарні № 1. За кілька тижнів після повернення до України його стан погіршився: він перестав їсти, розмовляти і лише іноді розплющував очі. 3 червня 2015 року Віктор Орленко помер. Похований у селі Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 56/2016 від 17 лютого 2016 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності Віктору Миколайовичу Орленко посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 19 лютого 2016 року у селі Талалаївка на фасаді будівлі Талалаївської середньої загальноосвітньої школи, де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.