Паньків Микола Олександрович
(06.02.1975 – 20.02.2014)
 

Паньків Микола Олександрович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

орден Золота Зірка

      Народився 6 лютого 1975 у селі Лапаївка Пустомитівського району Львівської області. Мешкав у селі Холодновідка Пустомитівського району Львівської області. Займався приватною підприємницькою діяльність.
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      Протягом грудня 2013 – лютого 2014 років регулярно їздив на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. Вперше приїхав відразу після побиття 30 листопада 2013 року "Беркутом" мирних активістів. Був активістом "Правого сектору". Брав участь у блокуванні військових частин, щоб не допустити бійців Внутрішніх Військ до Києва. Сміливий, завжди був на передовій. Увечері 18 лютого 2014 року уп'яте і востаннє поїхав до Києва на автобусі, який збирав усіх охочих. 20 лютого 2014 року загинув внаслідок вогнепального поранення, куля снайпера влучила йому у груди, коли він витягував поранених на вулиці Інститутській. Похований у селі Лапаївка Пустомитівського району Львівської області.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Миколі Олександровичу Паньківу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській.