Павлюк Микола Пантелеймонович
(14.01.1940)
 

Павлюк Микола Пантелеймонович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 63/2000 від 14.01.2000)

орден Держава

      Народився 14 січня 1940 року у місті Чугуїв Харківської області. У 1964 році закінчив експлуатаційний факультет Одеського інституту інженерів морського флоту, "Експлуатація водного транспорту".
      З вересня 1957 по серпень 1958 року – кочегар ЖКО Судноремонтного заводу № 1 міста Одеса. З вересня 1960 року – вантажник, змінний диспетчер, стивідор 2-го району Одеського морського торговельного порту. З лютого по грудень 1966 року проходив службу у лавах Збройних сил. З грудня 1966 року – змінний диспетчер, старший змінний диспетчер, старший диспетчер 2-го району, у 1970-1975 роках – заступник начальника 2-го району з експлуатації, у 1975-1980 роках – головний диспетчер порту, у 1980-1985 роках – заступник начальника з експлуатації, з січня 1985 по травень 2002 року – начальник Одеського морського торговельного порту.
      На початку 1990-х років, коли Україна переживала важкі часи становлення економіки, порт, внаслідок розпаду Союзу і розриву економічних зв'язків, утратив практично всі вантажопотоки. Щоб зберегти колектив і підприємство, М.П. Павлюк на кшталт європейських портів залучив приватні інвестиції. Були створені стивідорні компанії, що залучили в порт вантажопотоки, вклали інвестиції у розвиток порту. Сьогодні ця схема взаємовідносин приватного бізнесу і державного підприємства одержала повну підтримку в Міністерстві транспорту і зв'язку, вона стала поширюватися на інші порти. Зміна вантажної бази, тенденції, пов'язані з контейнерними перевезеннями в Чорноморсько-Середземноморському регіоні, все це стало стимулом до розвитку Одеського порту. М.П. Павлюк розумів, що за контейнерами майбутнє, тому потрібно вкладати кошти в розвиток контейнерного термінала. У 2000 році була придбана сучасна перевантажувальна техніка, побудована магістраль безперервного руху (4,2 км), що з'єднала термінал з Перевисипкою, створений транзитно-вантажний термінал (ТВТ).
      Одеський морський торговельний порт, яким керує М.П. Павлюк, розташований в південно-західній частині Одеської затоки на території площею 109,5 га. Довжина берегової лінії понад 9 км. Порт має більше 40 причалів і може приймати судна осадкою до 12 м і довжиною 250 м. На універсальних перевантажувальних комплексах порту перевантажуються кольорові та чорні метали, обладнання, автотехніка, папір, цукор-сирець, зернові, навалочні вантажі, контейнери, олія, технічна олива, цитрусові та інші вантажі. Потужності порту дозволяють переробляти 38 млн тонн сухих вантажів і 24 млн тонн – наливних. За останні роки колектив порту щорічно переробляє в межах 30 млн тонн вантажів. З них понад 18 млн – наливні, включаючи нафту, нафтопродукти, зріджений газ.
      Як містоутворююче підприємство, порт багато зробив і робить для Одеси. Насамперед, це пасажирський комплекс, який приймає великі круїзні судна, аналога якому немає навіть в Європі. За рік він приймає більше 50 іноземних круїзних суден і понад 100 лінійних і типу "ріка-море". Морський вокзал, розрахований на 4 млн пасажирів на рік, сучасний яхтовий комплекс, Морська галерея, де виставляються роботи більше як 200 майстрів живопису з різних країн, дайвінг-центр, церква Святого Миколи, чотиризірковий готель "Одеса" – все це робить місто привабливим для туристів. Побудована в 1990-х роках магістраль безперервного руху вирішила екологічну проблему – виведення великовантажного транспорту за межі міста.
      Перевалку вантажів порт веде на 8 виробничо-перевантажувальних комплексах (ВПК). Одеський порт володіє найбільшим на Чорному морі зерновим комплексом, розташованим у тилу 29-го причалу. Він спроможний приймати на одноразове зберігання до 300 тисяч тонн зерна і переробляти більше 2 млн тонн зерна на рік. Нафтотермінал Одеського порту – найбільший в Україні, який разом з нафтобазами забезпечує перевалку всіх видів нафтопродуктів. Тут створені умови пожежобезпеки обробки суден, є станція очищення баластових вод. Термінал має 5 причалів, що приймають танкери довжиною до 250 м та осадкою – 12,5 м.
      За ці роки, незважаючи на зміну взаємовідносин приватних компаній з портом, підприємства спільної діяльності стали орендними – вони цілком довели свою життєздатність. Сьогодні 9 стивідорних компаній вкладають інвестиції в розвиток порту, розвивають його вантажну базу, створюють додаткові робочі місця. Кожна стивідорна компанія має свої спеціалізовані комплекси. Приміром, "Металзюкрайн", "Новолог", "Новотех-термінал" і "УНСК" – переробляють метал, "Бруклін-Київ" спеціалізується на перевалці цукру-сирцю і зернових. "ГПК Україна" – контейнерів, ОППК – олій, "Синтез ойл" – нафтопродуктів тощо. На території Одеського порту діє вільна економічна зона "Порто-франко", в якій реалізовані і діють п'ять інвестиційних проектів.
      М.П. Павлюк – голова Одеського обласного Фонду миру, член Одеського міськвиконкому. У 1999 році – довірена особа кандидата у Президенти України Л.Д. Кучми у територіальному виборчому окрузі.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 63/2000 від 14 січня 2000 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку морського транспорту, вагомий внесок у технічне переоснащення підприємства, підвищення ефективності господарювання начальнику Одеського морського торговельного порту Миколі Пантелеймоновичу Павлюку присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      31 березня 2002 року обраний депутатом Верховної Ради України ІV скликання від виборчого округу № 137 (Одеська область). 14 травня 2002 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції "Єдина Україна" (05-06.2002), член фракції НДП (06.2002-05.2004), член фракції НДП та ПППУ (05-12.2004), член фракції "Трудова Україна" та НДП (12.2004-02.2005), член фракції НДП та групи "Республіка" (02-04.2005). Голова підкомітету з питань морського і річкового транспорту Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку (12.06.2002-08.09.2005). Склав свої депутатські повноваження 8 вересня 2005 року у зв'язку із призначенням начальником державного підприємства "Одеський морський торговельний порт".
      У березні 2005 року повернувся на роботу начальником державного підприємства "Одеський морський торговельний порт".
      У 2006 році балотувався до Верховної Ради України від Блоку НДП (№ 3 у виборчому списку), але блок до парламенту не пройшов.
      Дійсний член Транспортної академії України (05.1998). Почесний працівник ММФ СРСР (1989). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (12.1973), медаллю "За доблесний труд" (1970); орденом "За заслуги" І (23.06.2009, за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина), II (14.04.1999, за особистий внесок у соціально-економічний розвиток Одеської області, вагомі трудові досягнення) та III (07.07.1998, за значний особистий внесок у розвиток морського і річкового транспорту, високу професійну майстерність) ступеня; "Золотою медаллю" Асоціації сприяння промисловості Франції (1998). Почесний громадянин міста Одеси (2000).
      Автор статей: "Одеський порт захищає навколишнє середовище" (1996), "Одеський порт – курсом ринкових реформ" (1996), "Нафтогавань більше не порушує екологічної рівноваги" (1998), "Шляхи розвитку Одеського порту" (1999), "Ринкова стратегія Одеського порту" (2000), "Гарантія добробуту городян" (2000).