Плеханов Олександр Вікторович
(07.03.1991 – 18.02.2014)
 

Плеханов Олександр Вікторович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 7 березня 1991 року у Києві у родині службовців. Зростав у старовинній частині Києва – на Подолі. З раннього дитинства виявляв неабиякий потяг до творчості, зокрема до конструювання. У 1998 році пішов у перший клас київської межигірської гімназії № 19. Ріс надзвичайно самостійною дитиною, і змалечку був упевнений, що стане архітектором. Художній хист розвивав самостійно; шкодував, що не довелося вчитися у художній школі, хоча це зовсім не завадило йому після курсів успішно вступити у 2009 році на архітектурний факультет Київського національного університету будівництва і архітектури. Під час навчання в університеті захопився скульптурою. Як всебічно розвинена людина, з дитинства займався греблею та айкідо, пізніше захопився велоспортом. У 2013 році взяв участь у веломарафоні "Бревет" по Львівській області. Також займався танцями. Був щирою, чуйною і талановитою людиною, справжнім другом.
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      Взимку 2013-2014 років неодноразово приходив на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. На початку грудня 2013 року, спілкуючись з воїнами-афганцями біля Михайлівського монастиря, зауважив, що необхідно якомога скоріше висунути вимоги до влади, бо безглуздо протестувати без якоїсь мети. Він не мав жодних сумнівів, що Україна має підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Узявши шматок картону він написав на ньому вісім вимог, серед яких – відставка четвертого президента України, покарання бійців "Беркуту", винних у розгоні мирних активістів 30 листопада 2013 року та подальша євроінтеграція України. На саморобний плакат швидко звернули увагу інші активісти та перехожі. Навколо тих гасел на картонці зібралися люди і почали фотографувати. Наступного вечора українські ЗМІ опублікували вимоги учасників Революції гідності до влади, і вони виявилися слово в слово подібними до тих, які намалював Олександр Плеханов на простому шматку картону. 18 лютого 2014 року отримав важке вогнепальне поранення у голову під час сутичок із бійцями "Беркуту" на вулиці Інститутській. Був шпиталізований до Київської міської клінічної лікарні № 17, де того ж дня помер. Похований у Києві на Лісовому кладовищі (дільниця № 113).

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Олександру Вікторовичу Плеханову посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 30 травня 2014 року в сквері біля Оболонської районної державної адміністрації (вулиця Маршала Тимошенка № 16) встановлено пам'ятний камінь з іменем Героя. 16 червня 2014 року у Києві у вестибюлі межигірської гімназії № 19 (вулиця Межигірська № 16), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку, поряд із якою йому встановлено стенд. 28 листопада 2014 року у Києві біля архітектурного корпусу Київського національного університету будівництва та архітектурі (вулиця Івана Клименка, 2) було відкрито Меморіал Олександра Плеханова.

 Плеханов Олександр Вікторович. Лісове кладовище. Дільниця № 113


Плеханов Олександр Вікторович. Схема розташування могили на Лісовому кладовищі. Дільниця № 113