Порошенко Олексій Іванович
(11.06.1936)
 

Порошенко Олексій Іванович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 481/2009 від 23.06.2009)

орден Держава

      Народився 11 червня 1936 року в селі Саф'яни Ізмаїльського повіту Румунії, нині – Ізмаїльського району Одеської області, у селянській родині. Закінчив сім класів неповної середньої школи у рідному селі, потім здобув повну середню освіту у старшій школі в Ізмаїлі.
      У 1956 році 20-річний Олексій Іванович Порошенко одружився з 19-річною Євгенією Сергіївною Григорчук. 28 серпня 1957 року у них народився старший син Михайло Порошенко, а 26 вересня 1965 року – молодший син Петро Порошенко – нині відомий політик та підприємець.
      У 1959 році закінчив Львівський сільськогосподарський інститут, за фахом – інженер-механік механізації трудомістких процесів в сільському господарстві. Після закінчення інституту поїхав до міста Болград Одеської області. У 1959-1962 роках працював інженером Держтехнагляду у місті Болград Одеської області. У 1962-1974 роках – головний інженер Болградського районного об'єднання сільгосптехніки.
      У 1974-1983 роках працював на Бендерському дослідному експериментально-ремонтному заводі у Молдавії; з 26 вересня 1977 по 1 грудня 1983 року обіймав посаду директора цього заводу. Завод він прийняв як планово-збитковий. Але вже через кілька років вивів його у число найкращих у галузі. Тож колектив заводу постійно нагороджувався перехідним Червоним прапором ЦК КПРС, Ради міністрів та ЦК ВЦСПС. За безпосередньої участі Олексія Порошенко завод побудував для своїх працівників сучасний багатоквартирний будинок. А ще обкладені мармуром їдальню і поверхом вище – заводську поліклініку, яку до того ж вдалося забезпечити найсучаснішою на той час апаратурою. Тож за неї Олексій Порошенко отримав відзнаку із рук міністра охорони здоров'я СРСР.
      У 1983 році перейшов на посаду начальника спеціалізованої пересувної механізованої колони (СПМК-7) тресту "Молдсільгоспмонтаж" у місті Тирасполь.
      У 1992 році, після проголошення Незалежності України, переїхав до Києва. У 1992-1993 роках був заступником генерального директора біржового дому "Україна". Разом із сином Петром зайнявся підприємницькою діяльністю. Спочатку вони прийшли з інвестиціями на Вінницьку кондитерську фабрику, яка до цього працювала всього два дні на тиждень. І застосувавши нові сили, нові можливості, нові технології, добилися того, що ця фабрика запрацювала аж сім днів на тиждень у чотири зміни. Також вони взяли Кременчуцьку фабрику, яка до цього вже стояла два роки. І вже у перший тиждень вона запрацювала в одну зміну, у другу – в дві, а починаючи з третьої – теж як і у Вінниці сім днів на тиждень у чотири зміни. Так трапилося із Маріупольською кондитерською фабрикою, а потім із Київською, яка до них теж працювала три-чотири рази на тиждень, а згодом теж почала працювати цілодобово. Наступним кроком був суднобудівний завод "Ленінська кузня", де за кошти Порошенко було відновлене виробництво. Завод став стабільно працювати, випускаючи риболовні траулери, корпуси суден для Голландії тощо. Далі був приватизований Верхньодніпровський крахмало-патоковий комбінат, що на Дніпропетровщині. Потім вони з дуже великими інвестиціями прийшли на Дніпропетровський завод з виробництва акумуляторів. Сьогодні там випускають 300 тисяч акумуляторів на місяць, повністю забезпечуючи білоруські заводи, Волзький автомобільний завод, реалізують їх до Німеччини, Іспанії, Тунісу та в багато інших країн. Потім Олексій Порошенко із сином відновили виробництво автомобілів в Луцьку. Також запустили тракторний завод на території "Ленінської кузні", використовуючи більше 50 відсотків вітчизняних комплектуючих.
      З 1993 року працював заступником генерального директора, а у 1998 році обійняв посаду генерального директора ЗАТ "Український промислово-інвестиційний концерн" (концерн "Укрпромінвест"), який об'єднав більше 50 підприємств. Як профільний бізнес виділяється харчова галузь і автомобілебудування. "Укрпромінвест" є засновником більше двох десятків ТОВ, ВАТ, корпорацій, спільних підприємств, філій, у тому числі таких підприємств, як: "Агрофірма "Кріжополь", "Вінніцька цукерка", "Футбольний клуб "Вінніця", Телерадіокомпанія "Експрес-інформ", ВАТ "Молочноконсервний комбінат", ВАТ "Луцький автомобільний завод", корпорація "Автосервіс-Україна", комерційний банк "Мрія", корпорація "Рошен" тощо.
      У 2000 році Олексій і Петро Порошенко зайнялися сільським господарством. Почали з Крижопольського цукрового заводу. Там же ж купили унікальний млин, який переробляє 280 тонн зерна за добу і 8 тисяч тонн зерна за місяць. У 2007 році запустили Гайсинський цукровий завод. Самі вирощують для своїх заводів буряки на орендованих площах. Врожайності складає 55-65 тонн з гектара – а це, найвищі показники для таких великих площ як у концерну "Укрпромінвест". Тоді як в Україні в середньому по галузі збирають всього 25 тонн із гектара. Пшениця дає по 55-60 центнерів із гектара. У 2006 році за рахунок нових технологій отримали 91 тонну товарного зерна. Але головне, що 22 відсотки зерна вродило першого сорту із клейковиною 32 і білком 16,5. Другого класу мали 42 відсотки. І третього класу – 31 відсоток. Тоді як в Україні більшість хліборобів переважно отримують зерно п'ятого-шостого класу із врожаями десь у два рази менше. У 2007 році концерн "Укрпромінвест" вже мав 86 тисяч гектарів в оренді, а згодом додав ще десять тисяч і отримав майже 100 тисяч гектарів орної землі. Молоко концерну "Укрпромінвест" дає 100 відсотків рентабельності. Нині на підприємстві 1350 корів. У колгоспах вони доїлися гірше кіз, даючи по 800-1200 кілограмів за рік. А тут тільки у 2006 році надоїли шість тисяч шістсот кілограмів молока від кожної корови. У двох господарствах і взагалі надоїли 7051 кілограм та 7070 кілограм. А племінне ядро і зовсім дало по 8400 кілограмів на голову. Концерн "Укрпромінвест" за сім років вклав 131 мільйон гривень інвестицій в сільське господарство. А у 2008 році лише в Гайсинський район Вінницької області було вкладено на ремонт цукрового заводу 66 мільйонів і на подальший підйом виробництва ще 78 мільйонів. В результаті було поставлено в цей район трактори, які мають сівалки із 18-ти рядками, обприскувачі, культиватори та плуги і замінюють три старі трактори кожен. На кошти концерну в селі Заболотне спорудили церкву та ще побудували дзвіницю. В Києві прийняли участь у будівництві храму імені Андрія Первозванного.

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 481/2009 від 23 червня 2009 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку агропромислового комплексу, запровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур генеральному директору акціонерного товариства "Укрпромінвест" Олексію Івановичу Порошенку присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Депутат Вінницької обласної ради V скликання (2006-2010) від Народного Союзу "Наша Україна"; член постійної комісії з питань агропромислового комплексу. Депутат Вінницької обласної ради VІ скликання (з 2010) від партії "Єдність"; голова постійної комісії з питань агропромислового комплексу.
      У 2012 році балотувався до Верховної Ради України від виборчого округу № 16 (Вінницька область), але зняв свою кандидатуру.
      У 1997 році загинув його старший син Михайло Олексійович, а у 2004 році в нього померла дружина Євгенія Сергіївна. Вони поховані у родинному склепі на Зверінецькому кладовищі Києва.
      Заслужений працівник сільського господарства України (26.07.2001, за вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю). Нагороджений орденом "Знак пошани" (1970), медаллю "За трудову відзнаку" (1974); орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (18.01.2007, за заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України та з нагоди Дня Соборності України). Відзначений Почесною відзнакою "За заслуги перед Вінниччиною" (2011).