Шевченко Андрій Миколайович
(29.09.1976)
 

Шевченко Андрій Миколайович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1591/2004 від 31.12.2004)

Марки та монети

орден Держава

      Народився 29 вересня 1976 року в селі Двірківщина Яготинського району Київської області в родині військовослужбовця. Через три роки після народження сина сім'я Шевченків переїхала до Києва – у район Оболонь. Там Андрій пішов у перший клас 216-ї середньої школи. В 9 років потрапив до футбольної секції. У 1991 році "динамівські" юнаки перемогли у чемпіонаті СРСР серед хлопців 1976 року народження. Команда їздила на міжнародні турніри до Європи, зокрема, зіграла на міланському "Сан-Сіро" та перемогла у валлійському турнірі "Кубок Аяна Раша". За хорошу результативність на цих змаганнях Андрій отримав пару бутсів із рук самого Аяна Раша.
      Перша поява Андрія Шевченка у дорослому футболі відбулася у сезоні 1992/93. Із 12 м'ячами він став кращим бомбардиром першолігової команди "Динамо-2". Потім його запросили в олімпійську збірну України, і він з'явився у вищій лізі – вперше вийшов на заміну 8 листопада 1994 року (гра з "Шахтарем"). Тоді команду "Динамо" тренував Йожеф Сабо. Перший матч у збірній України – 25 березня 1995 у Загребі проти Хорватії (0:4).
      Європейський дебют – гра проти московського "Спартака" 23 листопада 1994 року. Перший "європейський" гол забив у ворота мюнхенської "Баварії" в програному матчі (1:4), коли йому було лише 18 років. Згодом до команди повертається В.В. Лобановський, якого "Шева" буде називати своїм батьком та вчителем. У 1997 році ставить динамівський рекорд – хет-трик у матчі "Барселона" – "Динамо (Київ)" (0:4). Свій сотий гол у кар'єрі провів 28 квітня 1999 року в матчі Кубку України у ворота "Зірки".
      У нападі збірної України він творив тандем з іншим київським "динамівцем" Сергієм Ребровом. У півзахисті їх підтримували партнери з клубу Віталій Косовський та Андрій Гусін – у кінці 1990-х "Динамо" та збірна були майже синонімічними поняттями і грали достойно проти сильних команд. Найвищим успіхом став вихід до півфіналу Ліги чемпіонів, коли у 1/4 фіналу кияни у двоматчі вибили мадридський "Реал". Перший матч відбувався у Мадриді і рахунок відкрив саме Шевченко – після пасу Реброва він на фантастичній швидкості прорвався до воріт іспанців і забив Бодо Іллгнерові. Гра завершилась нічиєю 1:1. У київській грі Андрій Шевченко відкрив рахунок добивши м'яч після власного невдалого пенальті, а потім добив "Реал" другим голом – 2:0.
      Півфінальним суперником була "Баварія" (Мюнхен). Перший матч грали у Києві – спочатку Шевченко технічно перекидає Олівера Кана після пасу Олександра Белькевича – 1:0. У кінці першого тайму він пробив штрафний з правого флангу і куля, нікого не зачепивши, приземлилась у воротах – 2:0. На жаль, "Динамо" припустилося кількох помилок у кінці гри та не змогло втримати перемогу – 3:3. У Мюнхені господарі перемогли 1:0. Таким чином Андрій Шевченко став півфіналістом Ліги чемпіонів. Але у одній номінації він все-таки переміг – 10 голів принесли йому титул найкращого голеадора Ліги чемпіонів.
      Такий успіх привернув до Андрія Шевченко увагу провідних команд континенту. Влітку 1999 року італійський "Мілан" заплатив за Андрія 25 мільйонів доларів. 29 серпня 1999 року – дебют у Серії "А" в матчі "Лечче" – "Мілан" (2:2). У перший же рік стає найкращим бомбардиром Серії "А", забивши 24 м'ячі в 32 іграх чемпіонату, залишивши позаду таких голеодорів, як Батістута (23 м'ячі) і Креспо (22).
      У жовтні 1999 року Національна команда саме завершувала відбір до чемпіонату Європи 2000. Ситуація у групі була такою: Україна – 19 очок, Росія і Франція – по 18. Переможець виходив до ЧЄ напряму, а друга команда мала грати у плей-оф. Французи грали вдома з Ісландією, а збірна України їхали до Москви. Тобто нічия гарантувала принаймні місце у плей-оф. Росія тиснула і мала очевидну перевагу – завдяки рикошету після штрафного на 75-й хвилині забив Валерій Карпін. Надії майже не було, але все змінив гол Андрія Шевченка – звичайний штрафний здалеку та із самої бокової лінії завершився голом. М'яч полетів не на голови партнерів, як, мабуть, очікував воротар господарів Олександр Філімонов, а у площину воріт. Голкіпер вийшов найдо далеко і повертавшись не зафіксував м'яч та залетів з ним до воріт. Це сталося на 88-й хвилині. З того часу в Україні кожен подібний штрафний з лівого флангу називають "точкою Шевченка".
      Двічі – у 1999 і 2000 роках – Андрій Шевченко займає треті місця в референдумі авторитетного французького щотижневика France Football, який визначає кращого футболіста Європи.
      Більшість сезону 2002/03 він пропускає через травму, але у травні 2003 року разом з "Міланом" Шевченко виграє Лігу Чемпіонів. Переможну крапку він поставив 28 травня 2003 року у Манчестері. Основний і додатковий час суперечки "Мілана" і "Ювентуса" за Кубок чемпіонів завершився внічию, а в серії післяматчевих 11-метрових точніше виявилися "червоно-чорні", причому вирішального удару завдавав саме Шевченко. Привізши почесний трофей до Києва, Андрій продемонстрував його біля пам'ятника Лобановському, на знак вдячності своєму тренеру і вчителеві.
      Його ж гол у ворота "Порту" приніс "Мілану" Суперкубок Європи. А наступним титулом стало звання чемпіонів Італії – перше для "Мілану" відтоді, як у його складі з'явився Шевченко. У двох матчах з основним конкурентом у боротьбі за перше місце – "Ромою" – Андрій забив три м'ячі, отримавши титул кращого снайпера Серії А (24 м'ячі). Новий сезон лідер "Мiлана" почав так само, як завершив попередній, відзначившись хет-триком у ворота "Лаціо" в матчі за Суперкубок Італії.
      Узагалі 2004 рік став найвдалішим роком Шевченка, завершившись довгоочікуваною й заслуженою перемогою в референдумі щотижневика France Football. Шевченко – третій, після Олега Блохіна й Ігоря Беланова, українець, що став кращим гравцем Європи.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 1591/2004 від 31 грудня 2004 року за виняткові спортивні досягнення, визначний особистий внесок у розвиток українського футболу, піднесення авторитету України в світі заслуженому майстрові спорту України, кращому футболісту Європи 2004 року Андрію Миколайовичу Шевченко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      У серпні 2005 року Шевченко отримав "Золоту ногу". Цей приз, заснований журналом World Champions Club і провідним спортивним виданням Італії La Gazzetta dello Sport, присуджений йому за підсумками інтернет-голосування, прирівнюється до звання найпопулярнішого футболіста планети.
      3 вересня 2005 року виповнилася давня мрія Шевченко – збірна України пробилася у фінальний турнір чемпіонату світу. Тричі національна команда, капітаном якої є Андрій, зупинялася за крок від заповітної мети, поступаючись у двобоях плей-офф спочатку Хорватії (1997), потім Словенії (1999) і Німеччині (2001). І от, нарешті, мети було досягнуто. Під керівництвом Олега Блохіна Шевченко і його партнери зайняли перше місце в групі зі збірними Туреччини, Греції, Данії, Албанії, Грузії і Казахстану, а Андрій став кращим бомбардиром команди у відбірному турнірі. Влітку 2006 року Шевченко виступав за збірну України на чемпіонаті світу з футболу у Німеччині. Він був капітаном команди. Провів усі 5 ігор і став найкращим бомбардиром українців на турнірі, забивши 2 м'ячі – Саудівській Аравії та Тунісу. Команда під керівництвом Олега Блохіна несподівано дійшла аж до 1/4 фіналу, показавши найвищий результат збірної на міжнародних турнірах.
      У цей час італійський футбол починав карати винних у корупційному скандалі, де замішаним виявився і "Мілан" Шевченка. Поки тривали суди і розслідування, Андрій Шевченко вже був гравцем іншого клубу. Ще до німецького "мундіалю" Андрій Шевченко був у центрі уваги журналістів, які говорили про інтерес до гравця з боку англійського "Челсі". 31 травня 2006 року, ще до початку чемпіонату світу, українець приймає умови лондонського клубу. "Челсі" виплатив за 29-річного нападника 30,8 мільйонів англійських фунтів (близько 45 мільйонів євро). Таким чином українець стає найдорожчим трансфером у історії британського футболу і входить до десятки найдорожчих переходів усіх часів. Головний тренер Жозе Моурінью, який здобув з лондонцями 2 поспіль чемпіонства Англії, давно хотів Шевченка у своїй команді, але разом з вихованцем "Динамо" до клубу прийшло ще декілька відомих гравців, наприклад, лідер "Баварії" Міхаель Баллак. Керівництво вимагало перемог і португальський наставник починає експериментувати зі складом і змінює тактику, завдяки якій він вигравав титули до того – потрібно було якось помістити на полі усі дорогі придбання клубу. Головним нападником команди був Дідьє Дрогба, тому Шевченка пробують на фланзі або у парі з Дрогба. Українець поступово випадає з основного складу і виходить переважно на заміни. Як наслідок Шевченко забив лише 4 голи у англійській лізі за весь сезон.
      Після відходу з клубу Жозе Морінью його наступник теж не надто довіряв Шевченкові. Взимку 2007/2008 "Челсі" для, принаймні, тимчасової заміни Дідьє Дрогба, котрий виступав на Кубку африканських націй 2008 придбав нападника Ніколя Анелька. Саме француза Авраам Грант випустив і для пробиття вирішального пенальті у фінальному матчі Ліги чемпіонів 2008, тоді як українець залишився на лаві запасних. 23 серпня 2008 року італійська "Корр'єре делло Спорт" повідомила, що узгоджено умови повернення Шевченка до "Мілану" на правах оренди. Офіційна веб-сторінка "Челсі" того ж дня підтвердила це і зазначила, що гравцю залишилося лише пройти медичне обстеження. Оскільки номер "7" вже був закріплений за молодим бразильським нападником Пату, який стабільно грав у основі, Шевченко взяв 76-й номер, що символізує рік народження спортсмена. 33-річний гравець не зміг вибороти місця у стартовому складі і більшість ігрового часу проводив у матчах Кубка УЄФА, Кубка Італії, або після виходів на заміну у поєдинках Серії А.
       29 серпня 2009 року Андрій Шевченко підписав дворічний контракт із київським "Динамо". За столичний клуб нападник виступає під звичним сьомим номером. Сезон 2010/2011 з київською командою він почав з повязкою капітана. 8 жовтня 2010 року провів свій 100-ий поєдинок за національну збірну України у домашній грі проти Канади (2:2) на стадіоні "Динамо" імені Валерія Лобановського. Він став першим українським футболістом, що досягнув такого показника.
      У червні 2012 року Андрій Шевченко був капітаном збірної України на турнірі Євро-2012, що проходив в Україні та Польщі. У першому матчі групи, що проходив у Києві, відзначився двома голами у ворота збірної Швеції, на 55-й та 62-й хвилинах матчу, завдяки яким збірна України перемогла з рахунком 2:1; був замінений на 81-й хвилині матчу. У другому поєдинку, що проходив у Донецьку, збірна України поступилася збірній Франції з рахунком 0:2; Шевченко відіграв увесь матч, але відзначитися не зміг. У третьому поєдинку, що проходив у Донецьку, збірна України поступилася збірній Англії з рахунком 0:1; Шевченко вийшов на заміну лише на 70-й хвилині матчу через отриману у попередньому матчі травму коліна, але відзначитися не зміг, отримавши на 86-й хвилині жовту картку за фол проти гравця збірної Англії Ешлі Янга. Збірна України набрала три очки і не змогла вийти з групи, посівши третє місце.
      Радник Президента України (поза штатом) (06.2005-10.2006).
      У 2012 році балотувався до Верховної Ради України від партії Наталії Королевської – "Україна – Вперед!" (№ 2 у виборчому списку), але партія до парламенту не пройшла.
      Заслужений майстер спорту України (2003).
      Нагороджений орденом "За заслуги" І (05.07.2012, за значний особистий внесок у підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, успішну реалізацію інфраструктурних проектів, забезпечення правопорядку і громадської безпеки під час турніру, піднесення міжнародного авторитету Української держави, високий професіоналізм), ІІ (04.06.2003, за значний особистий внесок у визнання і піднесення престижу українського футболу в світі) та III (15.10.1999, за вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту, визначні спортивні досягнення) ступеня, орденом "За мужність" ІІІ ступеня (19.08.2006, за досягнення високих спортивних результатів на чемпіонаті світу з футболу 2006 року (Федеративна Республіка Німеччина), виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України). Кавалер Ордена Святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (УПЦ, 2000). Почесний громадянин Києва (25.05.2011, за визначні особисті заслуги у соціально-економічному та культурному розвитку столиці України – міста Києва, активну громадську діяльність).