Січовий Володимир Іванович
(10.05.1929 – 30.07.2005)
 

Січовий Володимир Іванович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 480/1999 від 08.05.1999)

орден Держава

      Народився 10 травня 1929 року у селі Інгулець Дніпропетровської області. У 1967 році закінчив вечірнє відділення фізико-технічного факультету Дніпропетровського державного університету за фахом інженер-механік з літальних апаратів.
      З квітня 1944 року працював токарем шахтоуправління "Інгулець". З вересня 1948 року навчався у Херсонському судномеханічному технікумі. З серпня 1952 року – майстер Херсонського суднобудівного заводу. З грудня 1952 року – інженер, з червня 1954 року – старший майстер, з червня 1955 року – заступник начальника цеху, з вересня 1957 року – начальник цеху, з квітня 1966 року – головний диспетчер, з червня 1972 року – начальник головного виробництва, з грудня 1976 року – начальник виробництва – заступник директора, з 1978 року – начальник виробництва – заступник генерального директора з виробництва, з 1991 року – заступник генерального директора – директор ракетно-космічного заводу, з 1993 року – перший заступник генерального директора з виробництва Виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод".
      Коли В.І. Січовий вперше прийшов на Південмаш, вже були складені перші "одинички" (ракети Р-1) і розпочалася підготовка до освоєння ракети Р-2. Стрімке зростання В.І. Січового від майстра до начальника цеху збіглося з гігантським проривом заводу від ракет Корольова до першої стратегічної ракети Янгеля 8К63 (Р-12). Це була революція в ракетній техніці: дніпропетровський первісток – ракета Р-12 стала фундаментом вітчизняної стратегічної зброї. З переходом на випуск нових янгелівських "виробів" Р-14 і Р-16 (8К65 і 8К64) завантаження цеху збільшилося майже втричі, номенклатура зросла до двадцяти тисяч найменувань, у цеху працювало вже 700 людей. Володимир Січовий працював без сну й відпочинку. Щоправда, в такому режимі тоді працювали практично всі: треба було ліквідувати сімнадцятикратну перевагу США у стратегічних озброєннях.
      Величезні надії покладалися на нову ракету 8К67 (Р-36), вона мала багато принципово нових технічних рішень, і її випробування проходили дуже напружено: ніяк не вдавалося стабілізувати роботу двигунів головного конструктора Валентина Глушка. На заводських стендових випробуваннях двигуни показували відмінні результати, на полігоні ж вибухали в перші секунди польоту. Аналіз показав: доопрацювання потребували вузли, що виготовлялися в цеху, де був начальником В.І. Січовий. Саме він запропонував відремонтувати ракету прямо на полігоні. Багато хто сумнівався в позитивному результаті, але бригада В.І. Січового, виявивши завидну майстерність, допрацювала вузли, поставила нові заслінки, що забезпечило м’який запуск двигунів, – ракети почали літати. Проста, на перший погляд, пропозиція виявилася блискучим рішенням: було зекономлено колосальні кошти, випробувачі вклалися в терміни, встановлені урядом, а головне – країна одержала найпотужнішу й найефективнішу в світі на той час ракету, що стала базою для цілого сімейства бойових і космічних носіїв.
      В.І. Січовий вніс значний вклад у створення і освоєння бойових ракетних комплексів 8К67, 8К67М, 15А14, 15А15, 15А16, 15А18, 15А18М, ракет-носіїв "Зеніт" і "Циклон". Один з основних організаторів освоєння, опрацювання і постачання ракет-носіїв "Зеніт-3SL" для міжнародної програми "Морський старт". Під його керівництвом і при його безпосередній участі відпрацьована технологія виготовлення ємкостей паливних відсіків ракет 15А18, 15А18М, освоєно виготовлення виробу 11К25 (розгінні блоки ракетно-космічного комплексу "Енергія-Буран") здійснена низка заходів щодо підвищення якості і надійності виробів.
      Нині Південмаш відомий не лише сучасними космічними носіями, він став головним виробником українських тролейбусів і трамваїв, надією вітчизняної вітроенергетики. Вже нині Південмаш вивів Україну в ряд передових країн із використання енергії вітру – створені й успішно діють перші 700 вітроенергетичних 100-кіловатних установок у Криму й Донбасі. Освоює виробництво потужніших, 600-кіловатних установок, у перспективі – випуск 2500-кіловатних вітроагрегатів. І у цьому також є велика заслуга Володимира Січового.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 480/1999 від 8 травня 1999 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у створенні ракетно-космічної техніки першому заступнику генерального директора виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод" Володимиру Івановичу Січовому присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

       Жив у Дніпропетровську. Помер 30 липня 2005 року. Похований у Дніпропетровську на Сурсько-Литовському кладовищі (дільниця № 255).
      Лауреат Державної премії СРСР (1977), Ленінської премії (1991). Нагороджений орденом Леніна (1971), орденом Трудового Червоного Прапора (1961), орденом "Знак Пошани" (1959); Почесною відзнакою Президента України (1994).
      Академік Інженерної академії України. Автор наукових праць.

Січовий Володимир Іванович. Дніпропетровськ, Сурсько-Литовське кладовище (дільниця № 255)


Січовий Володимир Іванович. Дніпропетровськ, Сурсько-Литовське кладовище (дільниця № 255). Загальний вид