Скорик Мирослав Михайлович
(13.07.1938)
 

Скорик Мирослав Михайлович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 758/2008 від 20.08.2008)

орден Держава

      Народився 13 липня 1938 року у Львові в інтелігентній родини. У 1945 році почав навчатися музики в музичній школі у Львові. У 1955-1960 роках студіював у Львівській державній консерваторії (нині Львівській музичній академії) імені В.Лисенка (композиторський та історико-теоретичний факультети, класи А.Солтиса та С.Людкевича). У 1960-1963 роках навчався композиції в аспірантурі Московської державної консерваторії імені П.І.Чайковського у класі Д.Кабалевського.
      З 1963 року працював у Львівській, а з 1966 року і до кінця 1980-х років – у Київській державній консерваторії імені П.І.Чайковського (нині – Національна музична академія України імені П.І. Чайковського), викладаючи теорію музики і композицію (з 1971 – доцент, з 1985 року – професор). Учитель багатьох відомих композиторів. Тривалий час працював в США, з 1996 року – в Австралії.
      Наприкінці 1990-х років повернувся в Україну. З 1999 року – завідувач кафедри історії української музики в Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського. З 2002 року – художній керівник фестивалю "КиївМузикФест". В 2005 році – голова жюрі фестивалю "Червона рута".
      Член Національної Спілки композиторів України та її секретар (з 1968), голова правління Львівської організації (з 1988). Співголова Національної спілки композиторів України (12.2006-12.2010), почесний співголова Національної спілки композиторів України (з 12.2010).
      Серед його творів:
      – Опера "Мойсей" (лібрето Б.Стельмаха за І. Франком, 2001).
      – Балети "Каменярі" (за І. Франком, 1967), "Повернення Баттерфляй" (Скорик-Пуччіні).
      – Музична комедія "0:0 на нашу користь" (лібрето Вікерса та О. Каневського, 1969).
      – Вокально-симфонічні твори: кантати для хору і симфонічного оркестру "Весна" (на слова І. Франка 1960) та "Людина" (на слова Е. Межелайтіса, 1964), поема-кантата "Гамалія" (на слова Т. Шевченка, 2003), "Три українські весільні пісні" для голосу з оркестром (народні слова, 1974).
      – Для симфонічного оркестру: симфонічні поеми – "Вальс" (1960), "Сильніше смерті" (1963), "1933" (1993), "Спогад про Батьківщину" (1994), "Гуцульський триптих" (1965), концерт для оркестру "Карпатський" (1972), "Партита № 4", "24 каприси Паганіні".
      – Концерти для інструментів соло з оркестром: три для фортепіано з оркестром – № 1 ("Юнацький", 1977), № 2 (1982), № 3 (1995), чотири для скрипки з оркестром – № 1 (1969), № 2 (1990), № 3 (2001), № 4 (2002), "Мелодія" для скрипки з оркестром, Концерт для віолончелі з оркестром (1983).
      – Для камерного оркестру: "Сюїта" (1961), Партити № 1 (1966), № 2 (1970), № 3 (1974), "Три фантазії з лютневої табулатури XVI століття", Дитптих (1993).
      – Камерно-інструментальні твори: Партита № 6 для струнного квартету, Партита № 7 для квінтету духових, Речитатив і родно для фортепіанного тріо, сонати для скрипки і фортепіано – № 1 (1963), № 2 (1993), соната для віолончелі і фортепіано "A-RI-A" (1994).
      – Для фортепіано: три танці для двох фортепіано (1995), цикл п'єс "В Карпатах" (1959), Рондо, Варіації (1962), Бурлеска, Блюз (1964), чотири п'єси для дітей (1965), Партита № 5 (1975), Токата (1978), шість прелюдій і фуг (1987-1988).
      – Для хору: чотири романси на слова Т. Шевченка (1962), Реквієм ("Заупокійна", канонічні тексти, 1999), три псалми (2003), Літургія святого Йоана Золотоустого (2005).
      – Солоспіви на слова Т.Шевченка, численні естрадні пісні.
      – Музика до драматичних спектаклів та понад 40 фільмів, зокрема: "Тіні забутих предків" (1964), "Жива вода" (1971), "За твою долю" (1972), "Гуси-лебеді летять" (1974), "Особисте життя" (1974), "Високий перевал" (1981), "Нам дзвони не грали, коли ми вмирали" (1991), "Лис Микита" (2007), "Доярка з Хацапетрівки" (2008).
      Редактор творів української класики – опер Миколи Леонтовича "На Русалчин Великдень", Анатоля Вахнянина "Купало", Дениса Січинського "Роксолана".
      Його твори регулярно виконуються в Україні, інших країнах колишніх республіках СРСР, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Голландії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, а також у США, Канаді та Австралії. Часто виступає як диригент і піаніст з виконанням власних творів.

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 758/2008 від 20 серпня 2008 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національного музичного мистецтва, багаторічну плідну композиторську, педагогічну і громадську діяльність композитору, завідувачу кафедри Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка, народному артисту України Мирославу Михайловичу Скорику присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      З квітня 2011 року – художній керівник Національної опери України (Київського національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка).
      Кандидат музикознавства (1967). Член-кореспондент Академії мистецтв України (2001). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Народний артист УРСР (1988).
      Лауреат премії "Київ" (імені Артемія Веделя) (2006). Лауреат Української республіканської комсомольської премії імені М.Островського (1968), Національної премії України імені Т.Г. Шевченка (1987). Нагороджений орденом "Знак пошани" (1971); орденом "За заслуги" І (08.02.2010, за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, високий професіоналізм та багаторічну сумлінну працю), ІІ (27.08.2006, за вагомий особистий внесок в увічнення пам'яті Івана Франка) та ІІІ (05.10.1998, за значний особистий внесок у розвиток українського музичного мистецтва, багаторічну творчу і педагогічну діяльність) ступеня, ювілейною медаллю "20 років незалежності України" (19.08.2011, за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю).
      Автор монографій "Ладова система С.Прокоф'єва" (Київ, "Музична Україна", 1969) та "Структура та виражальна природа акордики в музиці XX ст." (Київ, "Музична Україна", 1984).