Сліпак Василь Ярославович
(20.12.1974 – 29.06.2016)
 

Сліпак Василь Ярославович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 42/2017 від 20.02.2017)

орден Золота Зірка

      Народився 20 грудня 1974 року у місті Львів. У 1981-1991 роках навчався у Львівській середній загальноосвітній школі № 46.
      Співати почав рано. У 1983-1994 роках був солістом Львівської академічної хорової капели "Дударик". Його музичний смак та світогляд формували репертуарні твори українських композиторів, котрі представляють "золоту добу" розвитку жанру хорового концерту a capella другої половини ХVII – першої половини ХVIII століття, а саме: концерти Дмитра Бортнянського, Артема Веделя, Максима Березовського; колядки і щедрівки в обробках українських композиторів – Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Олександра Кошиця. У складі хорової капели "Дударик" виступав у найпрестижніших концертних залах України і світу: Національна опера України імені Тараса Шевченка, Національна філармонія України, Національний палац мистецтв "Україна", Карнегі-Хол (Нью-Йорк, США, 1990) собор Паризької Богоматері (Франція), Ванкувер Ейр Плейс (Канада, 1990), Варшавська філармонія (Польща, 1991, 1992, 1994), Домський собор (Латвія, Рига), а також у Литві, Естонії (1987, 1991), Білорусі, Росії, Грузії, Молдові, Угорщині, Словаччині (1993, 1994), Австрії (1993), Італії, Ватикані, Бельгії, Голландії, Швейцарії (1993).
      У 1992-1997 роках навчався у Львівському вищому державному музичному інституті імені М.В. Лисенка (нині – Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка). Під час навчання в інституті оволодів значним репертуаром із творів українських і західноєвропейських композиторів. Виконував партії Алкіда з однойменної опери Дмитра Бортнянського та Лебедя у "Карміна Бурана" Карла Орфа. Брав активну участь у студентських концертах, уже тоді вирізнявся як талановитий, перспективний і багатообіцяючий виконавець. Навчаючись в інституті, продовжував концертну діяльність. Виконував твори Дж. Каччіні, А. Фальконьєрі, А. Скарлатті, А. Стефані, А. Вівальді, А. Тенальї, Л. Вінчі, А. Страделли, А. Лотті, В. А. Моцарта, М. Березовського та інших композиторів. Співав у залі музично-меморіального музею Соломії Крушельницької.
      У 1994 році отримав запрошення від оргкомітету 10-го Міжнародного конкурсу ораторії і пісні "Гран-Прі France Telecom" у місті Клермон-Феррані (Франція). Виконував мовою оригіналу німецькі, французькі пісні, італійські арії. Був єдиним із конкурсантів, хто співав свої рідні пісні в обробці Л.Ревуцького та М.Лисенка. Здобув Гран-прі й Гран-прі глядацьких симпатій. Йому надали право виступити зі своєю програмою у Парижі. Молодий співак виступив у 1994 році із сольним концертом у Віші Oпера (Франція) – концерт із творів української народної музики.
      У квітні 1995 року в Одесі виступив на 48-годинному музичному марафоні Першого Міжнародного фестивалю сучасного мистецтва "Два дні і дві ночі нової музики", де виконував кантату О.Козаренка "П'єро мертвопетлює". У квітні 1995 року брав участь у телевізійній передачі "Класік-прем'єр", зйомки якої відбувалися у Національному палаці мистецтв "Україна", де виконував арію Керубіно з опери В.А. Моцарта "Весілля Фігаро" у супроводі заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України. У 1995 році брав участь у П'ятому міжнародному фестивалі концертного мистецтва у місті Жиліні (Словаччина), де виконував програму з барокових арій у супроводі клавесину. Виступ-концерт тривав годину, упродовж якої прозвучало одинадцять творів. 16 травня 1995 року відбувся сольний концерт у Києві в рамках Міжнародного молодіжного форуму, у першому відділі якого прозвучала модерна музика, а в другому – бароко. 19 травня 1995 року слухачі мали змогу оцінити унікальність його голосу на урочистому відкритті Міжнародного фестивалю музичного мистецтва "Віртуози", яке відбулося у Львівській обласній філармонії, де молодий співак виступив у "Карміна Бурана" К.Орфа, в якій виконав відразу дві партії – смаженого лебедя (контртенор) і мандрівного монаха (баритон). 23 червня 1995 року у концерті, що відбувся у Львівському залі органної та камерної музики, виконав уривок з опери Джуліо Каччіні. У серпні 1995 року брав участь у щорічному Вагнерівському музичному фестивалі, який відбувається у приміщені Байройтського театру (Баварія, Німеччина).
      У 1996 році брав участь у Шостому міжнародному фестивалі духовної музики "Gaude Mater", який відбувся з 1 по 6 травня 1996 року у місті Ченстохові (Польща). У супроводі камерного оркестру Львівської обласної філармонії "Віртуози Львова" він виконав 53 кантату (Schlage doch, gewünschte Stunde, BWV 53) Й.С. Баха, Stabat Mater Антоніо Вівальді. Його було запрошено до участі у Сьомому міжнародному фестивалі музичного мистецтва "Віртуози", котрий проходив з 17 по 26 травня 1996 року у Львівській філармонії. У рамках Міжнародного музичного фестивалю сучасної музики "Дні музики Краківських композиторів" 31 травня 1996 року брав участь у концерті у Сукеніце, концертній залі Національного музею польського мистецтва XIX століття (Краків, Польща), де у супроводі камерного оркестру "Віртуози Львова" виконав камерну кантату Олександра Козаренка "П'єро мертвопетлює".
      У 1997 році В.Я. Сліпак успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Його голос дав змогу йому почати сольну кар'єру у Франції та Європі. У 1997 році у місті Ріоні (Франція) був учасником фестивалю класичної і джазової музики "Рояль у Ріоні". У 1998 році на Міжнародному пісенному конкурсі у місті Марманді (Франція) отримав приз "Молода надія", брав участь у концерті переможців. В Опері Бастилії у Парижі (Франція) виконував партії лейтенанта ("Євгеній Онєгін" П.Чайковського), Андре ("Кармен" Ж. Бізе), Корте ("Ріголетто" Дж. Верді), Тріфона ("Євгеній Онєгін" П. Чайковський), Стрежнєва ("Хованщина" М. Мусоргський), фламандського депутата ("Дон Карлос" Дж. Верді), другого німецького генерала ("Війна і мир" С.Прокоф'єва), Мазетто ("Дон Карлос" Дж. Верді), Ескамільо ("Кармен" Ж.Бізе), судового пристава графа ("Ріґоле́тто" Дж. Верді) тощо.
      У 2002 році виступив інтерпретатором ролей Ліндорфа, Дапертутто, Коппеліуса, Міракля у "Казках Гофмана" Жака Оффенбаха під час виступів в Мілані, Брешії, Комо, Кремоні, Павії (Італія). Цього ж року у супроводі оркестру виконав "Реквієм" Джузеппе Верді у церкві Сен-Мадлен (Париж). У червні 2005 року у церкві Святої Трійці у Парижі виконав арію Диявола в "Жанна д'Арк на вогнищі" Артура Онеґґера у супроводі великого симфонічного оркестру "Леополіс", а також ораторію в супроводі хору. У жовтні 2005 року брав участь у концерті класичної музики "Чоловік та Жінка", що проходив у рамках щорічного Фестивалю "Погляд з України" – "Regard d'Ukraine" (Париж та передмістя). У травні 2006 року в театрі "Аталант" у Парижі (Франція) відбувся концерт "Зізнання у коханні", де В.Я. Сліпак виконував твори на слова О.С. Пушкіна. Виконував головну партію в опері-балеті "Золота рибка" Юлія Гальперіна, світова прем'єра якої відбулася у листопаді 2006 року у театрах міст Валь-д'Уа́з і Ербле (Франція).
      У 2008 році розпочав великий концертний тур Європою. Виконував оперні партії: Ескамільо, Тореадор ("Кармен" Ж. Бізе), Фігаро ("Весілля Фігаро" В.А. Моцарта), Рамфіс ("Aїда" Дж. Верді), Борис ("Борис Годунов" М.П. Мусоргського), Ігор ("Князь Ігор" О.П. Бородіна), Гремін ("Євгеній Онєгін" П.І. Чайковського), Командор, Мазетто ("Дон Жуан" В.А. Моцарта), Ліндорф, Дапертутто, Коппеліус, Міракль ("Казки Гофмана" Ж. Оффенбаха), Спарафучіле ("Ріголетто" Дж. Верді), Зарастро, Оратор посвячених, Принц Пріст ("Чарівна флейта" В.А. Моцарта), Смерть, Гучномовець ("Імператор Атлантиди" В. Ульманна), Дон Жуан ("Дон Жуан" В.А. Моцарта), Рене, король Провансу ("Іоланта" П.І. Чайковського), Коллен ("Богема" Дж. Пуччіні), Мефістофель ("Фауст" Ш. Ґуно), Банко ("Макбет" Дж. Верді), Джованні да Прочіда ("Сицилійська вечірня" Дж. Верді), Філіп II ("Дон Карлос" Дж. Верді), Базиль ("Севільський цирульник" Дж.А. Россіні), Ральф ("Пертська красуня" Ж. Бізе), Граф Родольфо ("Сомнамбула" В. Белліні), Дон Альфонсо ("Так чинять усі" В.А. Моцарта), Демон ("Демон" А.Г. Рубінштейна) тощо.
      Будучи патріотом своєї держави В.Я. Сліпак не міг залишатися осторонь подій, які розгорталися в Україні. У 2004 році він був активним учасником Помаранчевої революції. У грудні 2013 року з початком Революції гідності очолив волонтерський рух – координував у Франції громадські акції, спрямовані на підтримку України. Був став активним учасником усього, що відбувалося в діаспорі: підтримував Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан Незалежності у Києві передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти. Організував проведення регулярних публічних лекцій для представників засобів масової інформації, освіти та політики, що допомагало правдиво висвітлювати події в Україні.
      Після початку антитерористичної операції на сході України В.Я. Сліпак створив у грудні 2014 року благодійну організацію "Українське братство/Fraternitе Ukrainienne", допомагав захисникам України. Познайомився із бійцями Добровольчого українського корпусу "Правий сектор", згодом сам долучився до них. На перші волонтерські гроші купив машину "Форд" для "Правого сектора". З січня 2015 року щотижня надсилав регулярну допомогу як добровольчим батальйонам, так і частинам української регулярної армії. З перших днів роботи "Українське братство" надіслало в Україну декілька тонн військового одягу, взуття, медикаментів тощо.
      У травні 2015 року В.Я. Сліпак (позивний "Міф" на честь Мефістофеля) приїхав на Донбас та особисто прийняв участь в антитерористичній операції. Пробув там більше місяця. Воював у селищі Піски Ясинуватського району Донецької області у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за місто Авдіївка Донецької області у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу "Правий сектор". Був поранений. Вдруге поїхав на Донбас у вересні 2015 року, воював у селі Водяне Волноваського району Донецької області поблизу Маріуполя, на лінії зіткнення. У жовтні 2015 року повернувся до Парижа. 18 червня 2016 року він втретє поїхав на Донбас, щоб доправити зібрану допомогу захисникам України.
      29 червня 2016 року, виконуючи бойове завдання у складі 1-ї штурмової роти Добровольчого українського корпусу "Правий сектор", загинув у бою близько 6:00 від ворожої кулі калібру 12.7 мм, яку випустив російський снайпер з великокаліберної гвинтівки. Ціною власного життя він врятував побратимів, які відбили атаку російських бойовиків на селище Луганське Бахмутського району Донецької області з боку міста Дебальцеве. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі (поле 76).

      Указом Президента України Петра Порошенко № 42/2017 від 20 лютого 2017 року за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові учаснику антитерористичної операції Василю Ярославовичу Сліпаку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Нагороджений орденом "За мужність" І ступеня (30.06.2016, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові).
      14 жовтня 2016 року у Львові на фасаді будівлі Львівської спеціалізованої школи № 46 імені В. Чорновола (вулиця Наукова № 90), де навчався Герой, йому було йому було відкрито меморіальну дошку.

Сліпак Василь Ярославович. Львів. Личаківський цвинтар. Поле 76