Солов'яненко Анатолій Борисович
(25.09.1932 – 29.07.1999)
 

Солов'яненко Анатолій Борисович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 615/2008 від 03.07.2008)

Пам'ятники
Марки та монети

орден Держава

      Народився 25 вересня 1932 року у місті Донецьк в шахтарській родині. Змалку брав участь у художній самодіяльності, співав дискантом. У 1949 році, після закінчення школи, вступив на гірничомеханічний факультет Донецького політехнічного інституту, де навчався на інженера-конструктора. В інституті виступав з сольними номерами у супроводі інструментального ансамблю. У 1952 році намагався вступити в Ленінградську консерваторію, але невдало. Брав уроки у соліста Донецького оперного театру заслуженого артиста УРСР О.Коробейченка.
      У 1954 році, по закінченні інституту, почав працювати асистентом кафедри графіки та нарисової геометрії. Водночас продовжував заняття у Коробейченка. У 1962 році вперше узяв участь у концерті художньої самодіяльності Донецької області у Києві, де виконав кілька романсів, зокрема Я.Степового на слова І.Франка "Розвійтеся вітром". У липні 1962 року під час Всесвітнього конгресу профспілок у Москві брав участь у концерті й був обраний для стажування в Італії, в Мілані, у театрі "Ла Скала". З січня 1962 року Анатолій Солов’яненко півроку стажувався в Італії, в "Ла Скала", у відомого співака Дженнардо Барра. 22 листопада 1963 року у Київській опері відбулася прем’єра опери "Ріголетто", в якій Солов’яненко виконав роль герцога Мантуанського. В січні 1964 року Солов’яненко знову перебував на стажуванні в Італії. Того ж року брав участь в концерті трупи Великого театру в Мілані, в "Ла Скала". У 1965 році став переможцем конкурсу естрадної пісні "Неаполь проти всіх" в Італії. Після конкурсу повернувся в Москву й виступав у Великому театрі. Брав участь у численних гастрольних поїздках в Радянському Союзі та за кордоном.
      З 1965 року – соліст (тенор) Київського театру опери та балету. Виконав понад 20 партій в операх українських, російських та зарубіжних авторів, зокрема Кавародоссі, Рудольф ("Тоска", "Богема" Пуччіні), Едгар ("Лючія ді Ламмермур" Доніцетті), Турідду ("Сільська честь" Масканьї), де Гріє ("Манон" Массне), Фра-дьяволо ("Фра-дьяволо" Обера), Андрій ("Запорожець за Дунаєм" Гулака-Артемовського), Петро, Кобзар ("Наталка Полтавка", "Тарас Бульба" Лисенка), Ленський ("Євгеній Онєгін" Чайковського); Герцог, Радамес, Альфред, Манріко, партія тенора ("Ріголетто", "Аїда", "Травіата", "Трубадур", "Реквієм" Верді); Фауст ("Фауст" Гуно), Надір ("Шукачі перлин" Бізе), італійський співак ("Кавалер з трояндою" Штрауса), Самозванець, Голіцин ("Борис Годунов", "Хованщина" Мусоргського), Володимир Ігорович ("Князь Ігор" Бородіна), індійський гість ("Садко" Римського-Корсакова), тенор ("Реквієм" Моцарта) тощо.
      Всесвітню славу принесла Солов’яненку його концертна діяльність у багатьох країнах світу, особливо виконання українських та російських романсів, арій з опер, народних українських, російських, неаполітанських пісень (тематичні концерти: "Український романс", "Вечір української пісні", "Вечір старовинної музики", "Російські романси", "Романси Глінки", "Італійські арії" тощо). У 1977-1978 роках Анатолій Солов’яненко співав у славетному нью-йоркському театрі "Метрополітен-опера". У 1978 році закінчив вокальний факультет Київської консерваторії. У 1985 році на екрани вийшов фільм "Прелюдія долі", присвячений творчості Анатолія Солов’яненка. У 1987 році співак брав участь у серії концертів у Чорнобилі. Записав 18 платівок.
      У 1993 році артист через незгоду з керівництвом залишив Київський оперний театр і займався виключно концертною діяльністю в Україні та за кордоном. З 1993 року – президент благодійного фонду "Прем'єра" імені І.Козловського. Помер від інфаркту 29 липня 1999 року. Похований у селищі Козин Обухівського району Київської області.

      Указом Президента України Ющенко № 615/2008 від 3 липня 2008 року за значний особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та з нагоди 140-річчя від дня заснування Національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка народному артисту України Анатолію Борисовичу Солов'яненко посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

      Заслужений артист УРСР (1967). Народний артист УРСР (1970). Народний артист СРСР (30.01.1975, за великі досягнення в розвитку радянського музичного мистецтва). Лауреат Ленінської премії (1980, грошову винагороду за неї передав у Фонд Миру), Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (1997). Нагороджений орденом Дружби народів (24.09.1982); Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" ІІІ ступеня, 19.08.1993, за видатний внесок у розвиток українського національного письменного мистецтва).
      У грудні 1999 року ім'я А.Б. Солов’яненка присвоєно Донецькому державному академічному театру опери та балету. 31 травня 2002 року біля цього театра йому встановлено пам'ятник. У Києві на фасаді будинку (вулиця Інститутська № 16), де він жив, встановлено меморіальну дошку, а біля будинку – пам'ятник.

Солов'яненко Анатолій Борисович. Селище Козин Обухівського району Київської області