Сташис Володимир Володимирович
(10.07.1925 – 02.11.2011)
 

Сташис Володимир Володимирович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 925/2006 від 01.11.2006)

Пам'ятники

орден Держава

      Народився 10 липня 1925 року у місті Суми. У 1943-1945 роках – учасник Великої Вітчизняної війни. Брав участь у бойових діях на Калінінському, Північно-Західному та Прибалтійському фронтах, був комсоргом батальйону 756-го стрілецького полку, який входив до 150-ї Стрілецької дивізії і прославився при штурмі Берліна, захопленні рейхстагу і встановленні на ньому стягу Перемоги. Був тричі поранений.
      У 1946-1950 роках навчався у Харківському юридичному інституті; у 1950-1953 роках – в аспірантурі катедри кримінального права там же; кандидатська дисертація "Боротьба зі спекуляцією" (1954).
      У 1948-1953 роках одночасно виконував обов'язки народного судді. У 1953-1955 роках – асистент, у 1955-1956 роках – старший викладач, у 1956-1964 роках – завідуючий катедри кримінального права і процесу, у 1964-1991 роках – завідуючий катедри кримінального права, з 1964 року – перший проректор Харківського юридичного інститут (нині – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого). Під його безпосереднім науковим керівництвом підготовлено та захищено 29 кандидатських дисертацій, 6 його учнів стали докторами юридичних наук.
      Володимир Сташис зумів об’єднати зусилля усіх кафедр та підрозділів вузу на постійне вдосконалення учбового процесу, підкорення його основній меті – підготовці висококваліфікованих фахівців, серед яких більше 45000 отримали диплом академії. Завдяки йому до навчального процесу вводяться нові сучасні технології – програмоване навчання, використання комп’ютерної техніки, вводяться нові курси та спецкурси, які відображають сучасні досягнення юридичної науки і педагогіки та потрібності юридичної практики. За його безпосередньої участі змінювалася і матеріальна база академії. Відома його діяльність з художнього оформлення інтер’єру академії. Тонкий та вишуканий художній смак новатора простежується в оформленні навчальних корпусів, залів, аудиторій та гуртожитків. Саме тому за сучасний дизайн, витончений смак та високе естетичне оформлення Палацу студентів академії Володимир Сташис став лауреатом Державної премії України. Постійною турботою першого проректора є добробут та дозвілля студентства. Добре обладнані гуртожитки, спортивні зали, прекрасні учбові аудиторії – все це предмет його постійної уваги. Відмінна художня самодіяльність: народна чоловіча хорова капела, жіночий хор, ансамбль скрипалів, жіночий вокальний ансамбль, духовий оркестр, ансамбль бандуристок "Купава", інші види художньої самодіяльності – це результат його самовідданої праці.
      Кандидат юридичних наук (1954), професор (1973), академік Академії правових наук України (07.1993), член президії, академік-секретар Відділення кримінально-правових наук Академії правових наук України. Бере безпосередню участь у координації наукових досліджень усіх найважливіших правових проблем України. Під його керівництвом вченими, що працюють у цьому Відділенні, здійснюються фундаментальні і прикладні розробки з питань кримінального права, забезпечення дотримання прав особи у сфері кримінальної юстиції, реформування чинного кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, поліпшення практики його застосування, попередження, розкриття та розслідування злочинів.
      Володимир Сташис був ініціатором створення й розвитку Харківського відділення українсько-американського Центру вивчення організованої злочинності, який був заснований у 1998 році відповідно до договору між Американським університетом (Вашингтон, США) та Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого. На перших порах очолював Центр, спрямовував його діяльність на поширення на території України інформації про законодавчі акти та практику правозастосування держав СНД, Європи, США з проблем боротьби з організованою злочинністю і корупцією, в тому числі у сфері економічної діяльності; розробку та впровадження в життя рекомендацій, направлених на усунення та нейтралізацію причин і умов, що сприяють організованій злочинності і корупції тощо. Спільно з Департаментом юстиції США, Посольством США в Україні та Науково-дослідним інститутом вивчення проблем злочинності Академії правових наук України Володимир Сташис організовує та проводить міжнародні науково-практичні конференції та семінари, за підсумками роботи яких виробляються рекомендації з подальшого вдосконалення чинного законодавства України та практики його застосування, а також готуються проекти нових законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення ефективної боротьби з організованою злочинністю і корупцією, злочинністю в сфері економіки.
      Наукову, педагогічну та адміністративну діяльність В.В. Сташис успішно поєднує з активною роботою в діяльності низки президентських та урядових комісій у галузі правових проблем, інших різних державних установ, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Протягом більше 20-ти років він був представником України у Міжнародному Третейському суді (м. Гаага). Член експертної ради з права ДАК України; член Науково-консультативних рад Верховного Суду України та Міністерства юстиції України; член Науково-методичної ради при Генеральній прокуратурі України. Член редколегій: журналів "Право України", "Вісник АПрНУ", "Прокуратура. Людина. Держава", "Бюлетень Міністерства юстиції України", "Весы фемиды", наукового збірника "Проблеми законності", збірника "Питання боротьби зі злочинністю".

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 925/2006 від 1 листопада 2006 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку юридичної науки, підготовку висококваліфікованих правників, багаторічну плідну педагогічну і громадську діяльність першому проректору Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, академіку Академії правових наук України, професору Володимиру Володимировичу Сташису присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      У 2010 році – довірена особа кандидата у Президенти України В.А. Ющенко у територіальному виборчому окрузі № 171 (Харківська область).
      Помер 2 листопада 2011 року. Похований у Харкові на кладовищі № 2.
      Почесний професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету внутрішніх справ, почесний доктор Національного університету "Києво-Могилянська академія", Міжнародного Соломонового університету, почесний академік Національного університету "Острозька академія", іноземний член Російської академії природничих наук (Відділення геополітики і безпеки). Член Спілки юристів України, Міжнародної асоціації методології (Канада), Лондонської дипломатичної академії, Європейської асоціації законодавства (EAL), Європейської асоціації кримінологів.
      Державний радник юстиції 2-го класу (09.02.1999). Заслужений діяч науки і техніки України (14.02.1995, за значний особистий внесок у розвиток правових засад української державності, підготовку висококваліфікованих юридичних кадрів). Заслужений працівник вищої школи України (1970). Заслужений працівник МВС. Почесний працівник органів прокуратури. Лауреат премії імені Д. Мануїльського АНУ (1981), премії імені Ярослава Мудрого (2001, 2002, 2004). Лауреат Державної премії України в галузі архітектури 2001 року (11.06.2001, за архітектуру комплексу будівель Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в місті Харкові). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2006 року (20.12.2006, за підручники з кримінального права України). Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Вітчизняної війни І ступеня, орденом Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами "Знак Пошани", 34 медалями; орденом князя Ярослава Мудрого IV (20.01.2006, за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Харківщини, вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм та з нагоди Дня Соборності України) та V (19.11.2003, за значний особистий внесок у розвиток юридичної науки, підготовку висококваліфікованих юристів, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність) ступеня, орденом "За заслуги" I (04.10.1999, за вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, заслуги в зміцненні законності і правопорядку, високий професіоналізм) та II (04.10.1997, за вагомі заслуги у зміцненні законності і правопорядку, високий професіоналізм) ступеня, Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" III ступеня, 23.08.1994, за видатні заслуги в розвитку вітчизняної юридичної науки, багаторічну плідну діяльність з підготовки висококваліфікованих спеціалістів та наукових кадрів), орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (14.10.1999, з нагоди 55-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, за мужність і самовідданість, виявлені в боротьбі з фашизмом у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (07.07.2000, за багаторічну педагогічну діяльність та вагомий особистий внесок у реформування вищої юридичної освіти і науки України та з нагоди 75-річчя від дня народження). Відзначений орденами Святого Георгія, Святого Володимира I ступеня, "Різдва Христового" I ступеня, Нестора Літописця, трьома орденами українського козацтва, орденом Святого Станіслава, Почесною медаллю "За досягнення у ХХ столітті", Всесвітнім орденом науки-освіти-культури Європейської академії інформації, вищим орденом юстиції Всесвітньої асоціації юристів. Мала планета 7373 названа іменем Сташис (2000). Почесний громадянин Харкова (2000, за досягнення у розвитку юридичної науки, підготовку висококваліфікованих кадрів, активну наукову і громадську діяльність).
      Автор та співавтор понад 200 наукових праць, зокрема співавтор монографій: "Уголовное законодательство Украинской ССР" (1971), "Уголовный кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий" (1979), "Преступления против личности в УК УССР и судебной практике" (1981, 1987), "Уголовное право УССР. Общая часть" (1984), "Уголовное право Украинской ССР на современном этапе" (1985), "Уголовное право УССР. Часть особенная" (1989), "Особа – під охороною кримінального закону" (1996), "Кримінальне право України. Загальна частина" (1997, 2001, 2004), "Кримінальне право України. Особлива частина" (2003, 2004), "Уголовное право Украины. Общая часть" (1998, 2003), "Уголовное право Украины. Особенная часть" (2003), "Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України" (2003, 2004), "Практика судів україни з кримінальних справ (2001-2005)" (2006) тощо.

Сташис Володимир Володимирович. Харків. Кладовище №2