Стребко Станіслав Кирилович
(28.02.1937 – 28.07.2008)
 

Стребко Станіслав Кирилович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1047/1999 від 21.08.1999)

Пам'ятники

орден Держава

      Народився 28 лютого 1937 року у місті Молочанськ Запорізької області. У 1959 році закінчив Одеське морехідне училище за фахом технік-експлуатаційник; у 1975 році – Одеський інститут інженерів морського флоту за фахом інженер-механік.
      З вересня 1954 року – матрос на суднах Чорноморського морського пароплавства. З вересня 1955 року – курсант Одеського морехідного училища. З січня 1959 – старший диспетчер, заступник начальника, начальник вантажного району, з листопада 1978 року – секретар парткому Іллічівського морського торговельного порту. З жовтня 1981 року – начальник Миколаївського морського торговельного порту.
      У 1990 році балотувався до Верховної Ради від виборчого округу № 283 (місто Миколаїв), але до парламенту не пройшов. З грудня 1993 по 2002 рік – начальник Іллічівського морського торговельного порту.
      Іллічівський морський торговельний порт займає ключове положення на перетині головних транспортних шляхів між Європою та Азією, Північчю та Півднем, Центральною та Східною Європою, промислово розвинутими районами України, Росії, Казахстану та морськими комунікаціями, які ведуть через Середземне море в Атлантику та Індійський океан. Через порт здійснюються міжнародні зв'язки України майже зі 100 країнами світу. Створені всі умови для ефективного перевантаження на поромному комплексі великотоннажних контейнерів, що перевозяться поромом між Україною і Грузією, Україною і Болгарією, Україною і Туреччиною. Порт розташований на північному узбережжі Чорного моря, на березі Сухого лиману. Цей незаперечний лідер галузі опрацьовує 25% усіх вантажів, які проходять через 19 портів України.
      Порт створює: умови для реалізації державної політики в області розвитку транспортної галузі та утвердження України як транзитної держави; благосприятливу ділову атмосферу для співробітництва з партнерами та інвесторами; безпечні умови праці для свого персоналу.
      Порт забезпечує: перевалку та зберігання зовнішньоторгових вантажів широкої номенклатури, а саме: генеральних вантажів – металопродукція будь-яких сортаментів, контейнери всіх типів, обладнання, великовагові та крупногабаритні вантажі, продовольчі вантажі, будь-які таровані вантажі, легкова та великовантажна автотехніка тощо; наливних вантажів – будь-які продовольчі вантажі, в тому числі олія, вино, меляса тощо, спирти, хімічні вантажі наливом, нафта та нафтопродукти, зріджений газ; навалювальних вантажів – зернові, шрот, хімічні вантажі, сірка, всі види рудної сировини, мінерально-будівельні тощо; високу інтенсивність вантажообробки на всіх терміналах і комплексах порту; сучасний рівень виконання портових робіт завдяки кваліфікованому персоналу; обробку суден всіх прапорів і типів з максимальною осадкою до 13 метрів і вантажопідйомністю (дедвейтом) до 100 тисяч тонн; цілодобову навігацію на протязі всього року та криголамне проведення; контроль за безпекою мореплавання в порту та на підходах до нього; виконання вимог Конвенції SOLAS-74 та Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів (ISPS); захист навколишнього середовища на території порту; постійний інформаційний обмін з клієнтурою про наявність і рух вантажів і транспортних засобів.
      Порт надає послуги: транспортно-експедиторські; стафірування контейнерів; зберігання вантажів на митно-ліцензійному складі порту; митного брокера; маркування та підготовки вантажів; буксировки, обслуговування та ремонту флоту; бункеровки суден водою біля причалів і на рейді; прийому із суден баластних вод і сміття; перевезення вантажів власним автотранспортом; розробки технології перевантаження унікальних крупногабаритних і великовагових вантажів масою до 400 тонн із застосуванням плавучих кранів (у тому числі за заявками вантажовласників); міжнародного телефонного, факсимільного зв'язку тощо.
      Порт має: виробничі потужності для перевалки вантажів в об'ємі понад 30 мільйонів тонн на рік; причальну лінію загальною довжиною біля 6000 метрів із сучасними причалами №1-29; складські площі, які дозволяють розмістити 1,5 мільйони тонн різноманітних вантажів. Площа відкритих складів – 575 тисяч квадратних метрів, критих – 28 тисяч квадратних метрів; навігаційні глибини – на зовнішньому рейді – 21 метр, на підхідному каналі – 15 метрів, біля причалів – 7,5-13 метрів; залізничну інфраструктуру – 3 в'їзди до порту; до 10 залізничних ліній по ширині території, максимальну перероблювальну спроможність виконувати на добу до 1500 вагонооперацій; автодорожну інфраструктуру з розвинутою мережею внутрішніх автомобільних доріг, яка дозволяє здійснювати в'їзд автотранспорту через 3 прохідні порту. Мультимодальний комплекс порту має самостійні в'їзди для вагонів і автотранспорту.
      Під керівництвом С.К. Стребко Іллічівський морський торговельний порт один з перших у галузі перейшов на нову систему господарювання – повний госпрозрахунок і самофінансування. У цей період вантажообіг порту досягає 20 мільйонів тонн на рік. Починається реконструкція 1-го і 2-го причалів і прилеглих територій для створення сучасного високомеханізованого контейнерного термінала пропускною спроможністю 300 тисяч контейнерів (TEU) на рік. У вересні 1995 року введена до експлуатації його перша черга з 2-ма причальними і 3-ма тиловими контейнерними перевантажувачами вантажопідйомністю 45 тонн кожний. У 1996 році відкрита поромна лінія Іллічівськ-Поті, що стала морською частиною Євроазіатського транспортного коридору (TRACECA). У листопаді 1997 року в порту реалізований перший інвестиційний проект – введена до експлуатації перша черга комплексу по перевантаженню зерна пропускною спроможністю 2,5 мільйони тонн вантажів на рік. У квітні 1998 року завершено будівництво комплексу з переробки мінеральних добрів потужністю 1,3 мільйони тонн на рік, а у 2000 році здійснена його реконструкція і пропускна спроможність збільшена до 2,5 мільйони тонн. У жовтні 2000 року на території автотранспортного господарства порту відкрився технічний центр "Вольво" по обслуговуванню однойменних автотягачів. 30 березня 2001 року на поромному комплексі введена до експлуатації окрема контейнерно-автотранспортна ділянка – перший транспортний проект, реалізований на Україні за рахунок коштів Європейського Союзу за програмою Тасіs-ТRАСЕCА. Її будівництво – завершальний етап створення міжнародної морської залізнично-поромної переправи Україна – Грузія, що стала основною ланкою морської частини Євроазіатського транспортного коридору (TRACECA). У грудні 2001 року введений до експлуатації допоміжний причал № 29 довжиною 122 метра, що використовується для перевантаження зрідженого газу за прямим варіантом. У січні 2002 року відкритий другий залізничний в'їзд у порт довжиною 3,5 кілометри, що дозволило збільшити вагонообіг і пропускну спроможність 1-го термінала.
      Чималі кошти адміністрація порту виділяє на соціальні, медичні, комунальні потреби портовиків, фінансову підтримку підшефних шкіл, культурних та спортивних заходів. Особливу увагу керівництво Іллічівського порту надає питанню екологічної безпеки моря та прилеглих територій.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 1047/1999 від 21 серпня 1999 року за визначні трудові досягнення у розвитку морського транспорту, особистий внесок у підвищення ефективності перевезень, впровадження сучасних форм господарювання начальнику Іллічівського морського торговельного порту Станіславу Кириловичу Стребко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Член Національної ради соціального партнерства при Президентові України (з 02.1993); член Ради експортерів при Кабінеті міністрів України (з 02.1999). Член Ради промисловців і підприємців при Президенті України. У 1999 році – довірена особа кандидата у Президенти України Л.Д. Кучми у територіальному виборчому окрузі.
      31 березня 2002 року обраний депутатом Верховної Ради України ІV скликання від виборчого округу № 139 (Одеська область). 14 травня 2002 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції "Єдина Україна" (05-06.2002), член фракції партій Промисловців та підприємців України (ППУ) та "Трудова Україна" (06.2002-04.2004), член фракції політичної партії "Трудова Україна" (04-12.2004), член фракції "Трудова Україна" та Народно-демократичної партії (НДП) (12.2004-01.2005), член групи "Демократична Україна" (01-09.2005), член фракції Політичної партії "Вперед, Україно!" (09-11.2005), член групи Народного блоку Литвина (11.2005-04.2006). Голова підкомітету з питань екологічної, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (06.2002-04.2006). Склав свої депутатські повноваження 25 травня 2006 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІV скликання.
      У 2006 році балотувався до Верховної Ради від Народного блоку Литвина (№ 100 у виборчому списку), але до парламенту не пройшов. З 2006 по 2008 рік – радник начальника Іллічівського морського торговельного порту.
      Помер 28 липня 2008 року. Похований на кладовищі міста Іллічівськ Одеської області.
      Академік Української академії наук національного прогресу (1992), член-кореспондент Транспортної академії України (1993). Член Східноукраїнської академії бізнесу (1999).
      Заслужений працівник транспорту СРСР. Заслужений працівник транспорту України (01.07.1994, за значний особистий внесок у розвиток морського і річкового транспорту України, високу професійну майстерність). Почесний працівник морського флоту СРСР (1970). Почесний працівник транспорту України. Почесний прикордонник України. Почесний громадянин міста Іллічівська.
      Нагороджений орденом "Знак Пошани" (1971), орденом Дружби народів (1979), орденом Трудового Червоного Прапора (1984); орденом "За заслуги" II (04.07.1998, за особистий внесок у розвиток морського транспорту, вагомі досягнення у праці, високий професіоналізм) та III (28.02.1997, за значний особистий внесок у розвиток морського транспорту, впровадження сучасних високоефективних технологій переробки вантажів) ступеня. Відзначений орденом УПЦ "Святий Князь Володимир" III (1999) та IV (1997) ступеня, орденом "За трудові досягнення" IV ступеня (1999), орденом "Слава на вірність Вітчизні" III ступеня (2000), орденом "Зірка суспільного визнання" (2001), орденом "За церковні заслуги", 20 медалями. Нагороджений Золотою медаллю "За ефективність управління" (Міжнародна кадрова академія), нагородою "Артсмейкер" в номінації "За мудрість та гнучкість політики управління" (1997), дипломом "За динаміку і прогрес економічного розвитку в умовах перехідної економіки" (Оргкомітет програми "Сафарі транс маркетинг", 1998), міжнародною нагородою "Лаври Слави" за професійні досягнення у сучасному світі, нагородою "Срібний дельфін" Європейської Спілки у номінації "Керівник XXI століття", нагородою суспільного визнання "Почесна нагорода тисячоліття", званням "Ділова людина України", нагрудним знаком "Золотий Меркурій" (нагорода II конгресу ділових кіл України), диплом і "Кришталевим Рогом Достатку" (нагорода Міжнародного рейтингу "Золота Фортуна" у номінації "Найсучасніший міжнародний порт"). Лауреат Почесної європейської нагороди "Золота медаль" за реформаторські ідеї (Вищий інститут міжнародного співробітництва, Інститут промислових стратегій, Вищий інститут зовнішньої торгівлі Франції, 1998).
      Співавтор праць: "Организация планетарного управления охраной окружающей среды" (1998), "Экологическое качество продукции порта, его измерение и использование в управлении производством" (1998), "Экологический блок в планах судоходной политики Украины" (1999), "Экология... Производство... Управление..." (1999).
      1 березня 2010 року у місті Іллічівськ на будинку по вулиці Корабельній, 9 було відкрито меморіальну дошку Герою.

Стребко Станіслав Кирилович. Кладовище міста Іллічівськ Одеської області