Сургай Микола Сафонович
(20.11.1933 – 26.12.2009)
 

Сургай Микола Сафонович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1319/2003 від 20.11.2003)

Пам'ятники

орден Держава

      Народився 20 листопада 1933 року у селі Любівка Краснокутського району Харківської області у родині колгоспника. У 1953 році закінчив Харківський гірничий технікум, здобувши фах гірничого техніка з розробки вугільних родовищ. Працював гірничим майстром, заступником начальника, начальником дільниці шахти імені газети "Правда" комбінату "Донецьквугілля". У 1959 році закінчив Вищі інженерні курси при Донецькому політехнічному інституті за фахом гірничий інженер.
      У 1959-1963 роках – начальник дільниці, директор шахти "Восточная". У 1963-1966 роках – директор шахти "Заперевальна". У 1966-1978 роках – керівник тресту "Пролетарськвугілля"; заступник начальника комбінату "Донецьквугілля". З березня 1978 року – генеральний директор об'єднання "Донецьквугілля". У 1982-1985 роках – перший заступник Міністра, з жовтня 1985 по 1987 рік – Міністр вугільної промисловості УРСР. Коли сталася чорнобильська трагедія М.С. Сургай очолив штаб Мінвуглепрому СРСР із ліквідації наслідків аварії. Під його керівництвом шахтарі прокладали підземні проходи під четвертий реактор, який вибухнув 26 квітня 1986 року. Після ліквідації Мінвуглепрому УРСР – у 1987-1990 роках – генеральний директор ВО "Донецькдержвуглепром", начальник головного територіального управління вугільної промисловості. З березня 1990 року – перший заступник Голови Державного комітету УРСР з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничого нагляду. Одночасно – депутат Верховної Ради УРСР Х, ХІ скликань.
      З липня 1990 по листопад 1994 року – Голова Державного комітету України з вугільної промисловості. У роки, коли М.С. Сургай очолював вугільну галузь країни, було виконано програму "Шахтні стовбури", побудовано багато нових і виконано технічне переоснащення діючих шахт. Видобуток вугілля стабілізувався на рівні 190 мільйонів тон за рік. Досягнуто найвищого рівня розвитку соціальної сфери. Вперше у світовій практиці запропоновано і впроваджено метод придушення вибухів пилу і газу та використання інгібіторів при веденні буро-підривних робіт у шахтах. Більш ніж на 100 шахтах введено в дію котли ефективного спалювання низькокалорійного палива в циркулюючому киплячому шарі. Велика підтримка надавалася галузевій науці, та й сам М.С. Сургай виявив себе вдумливим дослідником з надзвичайно широким колом наукових інтересів. У 1993 році він захистив кандидатську дисертацію на тему: "Розробка і реалізація перспективних програм розвитку вугільної промисловості України" (у формі наукової доповіді).
      У 1994 році обраний депутатом Верховної Ради України ІІ скликання від Торезького виборчого округу № 142 (Донецька область). 11 травня 1994 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член МДГ (до цього – групи "Конституційний центр"). Склав свої депутатські повноваження 12 травня 1998 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІІ скликання.
      У 1998 році балотувався до Верховної Ради України від виборчого округу № 59 (Донецька область), але програв, посівши лише 3-е місце (16 претендентів).
      З 1998 року – директор Державного науково-дослідного, проектно-конструкторського і проектного інституту вугільної промисловості України "УкрНДІпроект". Тут Микола Сафонович очолив наукові роботи декількох цільових комплексних галузевих програм, зокрема з охорони довкілля. Ним було виконано низку робіт, що заклали методологічні основи забезпечення надійного функціонування вугільної шахти, як єдиного технологічного комплексу; вагомий його внесок у розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій і засобів кріплення й охоронних конструкцій капітальних вироблень (відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки у 2002 році); розробку техніки і технології безлюдної виїмки вугілля на пластах крутого падіння тощо. У 2002 році захистив докторську дисертацію на тему: "Методологічні основи забезпечення надійності функціонування вугільної шахти як єдиного технологічного комплексу з комп'ютеризованою системою управління" (Інститут геотехнічної механіки НАНУ).

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 1319/2003 від 20 листопада 2003 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вугільної промисловості, багаторічну плідну наукову та громадсько-політичну діяльність директорові Державного науково-дослідного, проектно-конструкторського і проектного інституту вугільної промисловості "УкрНДІпроект" Миколі Сафоновичу Сургаю присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Помер 26 грудня 2009 року. Похований у Донецьку на Новоігнатівському кладовищі.
      Заслужений шахтар УРСР (1979). Доктор технічних наук (2002), професор (1993). Державний службовець 1-го рангу (04.1994). Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС. Почесний громадянин міст Донецьк (2004, за великий особистий внесок по впровадженню прогресивних форм розвитку вугільної промисловості, соціальної сфери міста Донецька та активну громадську роботу) і Сніжне. Почесний випускник Донецького національного технічного університету.
      Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2002 року (17.12.2002, за розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих засобів кріплення і охоронних конструкцій капітальних виробок на основі геомеханіки системи "кріплення – породний масив", що забезпечують ефективну експлуатацію вугільних шахт України). Нагороджений орденом Леніна (1981), орденом Жовтневої революції (1986), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1966, 1971), орденом "Знак Пошани" (1976), медалями "В ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна" (1970), "Ветеран праці" (1983), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1983); орденом "За заслуги" II (19.11.2008, за вагомий особистий внесок у розвиток вугільної промисловості, багаторічну плідну наукову і громадську діяльність та у зв'язку із 75-річчям від дня народження) та III (19.12.2001, за багаторічну сумлінну працю, визначні особисті заслуги у розвитку вугільної промисловості, високий професіоналізм) ступеня, Почесними грамотами Кабінету міністрів України (24.11.1998, за особистий внесок в розвиток вугільної промисловості, плідну науково-виробничу діяльність та з нагоди 65-річчя з дня народження, 27.08.2004, за вагомий особистий внесок у розвиток вугільної промисловості). Нагороджений знаками "Шахтарська слава" І, ІІ та ІІІ ступеня, "Шахтарська доблесть І, ІІ та ІІІ ступеня, Срібними медалями ВДНГ (1976, 1980); медаллю "Незалежність України" ІІ ступеня (2003). Лауреат Міжнародного академічного рейтингу популярності і якості "Золота фортуна" в номінації "Кращий керівник" (2003). Лауреат всеукраїнського конкурсу "Лідер паливно-енергетичного комплексу у номінації "Вчений" (2008).
      Автор понад 160 наукових праць. Підготував і видав низку книг, серед яких: "Їхній подвиг – Чорнобиль" (2001), "Шахтарі України – Герої Праці" (2001), "Чи буде третє народження Донбасу" (2002), "Рятівниці Донбасу" (2002), "Видатні гірничі інженери і фахівці України" (2003), "Самозабутній трудівник вугільного фронту" (2005), "Л.Г. Мельников. До 100-річчя з дня народження" (2006), "Сила прикладу" (2006), "Червонозоряному руху – 75" (2006), "Г.В. Красніковський. До 100-річчя з дня народження "(2006)," Ювілеї шахтарської праці" (2008), "Кам'яновугільному комбінату" Донецьквугілля" 70 років" (2008) тощо.
      25 серпня 2010 року у Донецьку на фасаді будівлі Донецької вугільної енергетичної компанії (вулиця Артема, 63) відкрито меморіальну дошку Герою. У Києві на фасаді будівлі інституту вугільної промисловості "УкрНДІпроект" (проспект Палладіна, 46/2) йому встановлено меморіальну дошку.

Сургай Микола Сафонович. Донецьк, Новоігнатівське кладовище