Сушко Лука Григорович
(16.10.1919 – 11.09.2011)
 

Сушко Лука Григорович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1394/1999 від 27.10.1999)

орден Золота Зірка

      Народився 16 жовтня 1919 року у селі Вербка Летичівського району Хмельницької області у бідній селянській родині. Закінчив десять класів середньої школи. У лавах Червоної Армії з жовтня 1939 року. Вступив до піхотного, але потім перевівся до танкового військового училища. Служив у військах Ленінградського військового округу.
      Учасник Великої Вітчизняної війни з жовтня 1941 року на посаді командира взводу розвідки роти управління 104-ї танкової бригади 21-ї танкової дивізії Ленінградського фронту. У січні 1942 року був призначений начальником розвідки – заступником начальника штабу з розвідки 104-ї танкової бригади. Виконував багаточисельні завдання командування за лінією фронту. З 1944 року – начальник штабу 105-го танкового полку. З січня 1945 року – заступник командира 84-го гвардійського танкового полку 6-ї гвардійської танкової армії.
      Відзначився у березні-квітні 1945 року при проведенні Віденсько-Балатонської наступальної операції, в боях за столицю Австрії – Відень. Він першим з невеликою групою танків, долаючи потужний опір ворога, увірвався до Відня. У квітні 1945 року був представлений до звання Героя Радянського Союзу. Але подання не було реалізоване з невідомих причин. За роки Великої Вітчизняної війни тричі горів у танку, двічі був контужений, під час служби у розвідці захопив 14 "язиків" противника. Учасник радянсько-японської війни в серпні-вересні 1945 року.
      Після війни, у 1945-1949 роках – командир 84-го танкового полку. У 1949 році за станом здоров'я переведений на нестройові посади. Був начальником військового навчального танкового центру, головою Куйбишевського обласного комітету ДТСААФ, військовим комендантом міста Куйбишев (нині Самара), військовим комендантом округу Потсдам (Німеччина), старшим викладачем тактики у Вищих навчальних закладах Києва.
      З 1975 року полковник Л.Г. Сушко – у відставці. До жовтня 1999 року працював у видавництві "Радянська школа", Державному архіві України. Брав активну участь у військово-патріотичному вихованні молоді.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 1394/1999 від 27 жовтня 1999 року за особисту мужність і героїзм, виявлені в боях з фашистськими загарбниками під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років полковнику у відставці Луці Григоровичу Сушку присвоєно звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".

      Помер 11 вересня 2011 року. Похований у Києві на Міському кладовищі "Берковець" (дільниця № 86, ряд 6, місце 18).
      Генерал-майор (05.05.2008). Почесний співробітник Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Почесний член Фонду ветеранів військової розвідки.
      Нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня, орденом Вітчизняної війни II ступеня, двома орденами Червоної Зірки; орденом Богдана Хмельницького III ступеня, орденом "За мужність" ІІІ ступеня; більше 30 медалями СРСР (у тому числі медаллю "За бойові заслуги"), України, громадських організацій, а також іноземними нагородами.

Сушко Лука Григорович. Міське кладовище Берковець (дільниця № 86, ряд 6, місце 18)

На пам'ятнику датою смерті зазначено "12.09.2011", хоча насправді Л.Г. Сушко помер 11.09.2011. Ця дата (11.09.2011) вказана і в опублікованих після його смерті некрологах, і на табличці, яка була встановлена на його могилі до відкриття пам'ятника.


Сушко Лука Григорович. Схема розташування могили на Міському кладовищі Берковець (дільниця № 86, ряд 6, місце 18)