Тацій Василь Якович
(13.01.1940)
 

Тацій Василь Якович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 927/2004 від 19.08.2004)

орден Держава

      Народився 13 січня 1940 року у місті Полтава в родині службовців. Трудову діяльність розпочав у вересні 1957 року токарем Полтавського паровозного депо. У вересні 1959 року став студентом Харківського юридичного інституту, який закінчив у 1963 році; кандидатська дисертація "Кримінальна відповідальність за комерційне посередництво" (Харківський юридичний інститут, 1970), докторська дисертація "Проблеми відповідальності за господарські злочини: об'єкт та система" (Київський університет імені Т.Г. Шевченка, 1984).
      З січня 1964 року працював помічником прокурора Полтавської районної прокуратури; прокурором відділу нагляду за розглядом у судах кримінальних справ прокуратури Полтавської області. З листопада 1966 року – аспірант, з вересня 1969 року – старший викладач, з квітня 1972 року – доцент, заступник декана денного факультету, з серпня 1973 року – проректор з наукової роботи, з вересня 1985 року – професор і проректор, з серпня 1987 року – ректор, з вересня 1991 року – ректор і завідуючий катедри кримінального права Харківського юридичного інституту (нині – Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого).
      Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого – один із найстаріших та найавторитетніших вузів не тільки в Україні, але і далеко за її межами. У 1991 році Постановою Ради Міністрів України Харківський юридичний інститут було реорганізовано в Українську юридичну академію, підпорядковану Міністерству освіти України, 19 серпня 1993 року – в Українську державну юридичну академію, а 30 березня 1995 року Указом Президента України – у Національну юридичну академію України. 4 листопада 1995 року Указом Президента України Національній юридичній академії України присвоєно ім'я Ярослава Мудрого. Академія – самоврядний (автономний) вищий навчальний заклад ІV рівня акредитації. Цей статус їй було надано Указом Президента України № 457/2001 від 21.06.2001. Юридичною громадськістю вона визнана кращим юридичним вузом України і є найкрупнішим спеціалізованим вищим навчальним закладом в Європі.
      Зараз в академії навчається понад 20 тисяч студентів. Викладання, науково-дослідницьку та виховну роботу проводять 35 катедр, де працюють понад 700 викладачів. Серед них – 87 докторів наук та професорів, 570 кандидатів наук, доцентів, 14 академіків та 14 членів-кореспондентів Академії правових наук України. 46 науковців мають почесні звання "Заслужений діяч науки і техніки України", "Заслужений юрист України", "Заслужений працівник вищої школи України", "Заслужений працівник народної освіти України", 11 є лауреатами Державної премії України, 6 – заслужені професори Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
      Підготовка фахівців здійснюється за спеціальністю "Правознавство". В структурі Академії – Інститут підготовки кадрів для органів прокуратури, Інститут підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України, Інститут підвищення кваліфікації та факультети: господарсько-правовий; слідчо-криміналістичний факультет Міністерства внутрішніх справ України; підготовки кадрів для органів юстиції; військово-юридичний; підготовки юристів для Міністерства закордонних справ України; підготовки професійних суддів; підготовки кадрів для Державного департаменту України з питань виконання покарань; підготовки кадрів для Пенсійного фонду України, вечірній та два заочних факультети. Як відокремлені структурні підрозділи до складу Академії входять Кримський юридичний інститут і Полтавський факультет.
      В Академії здійснюється вдосконалення вищої юридичної освіти, застосовуються такі підходи у моделях навчального процесу, в основу яких покладено ідею безперервної освіти. Поряд із розширенням фундаментальної підготовки фахівців поглиблюється спеціалізація, збагачуються сучасними досягненнями науки і техніки навчальні курси, активно використовуються сучасні технічні засоби навчання, створюються нові технології освіти, вдосконалюються науково-методична й організаційна робота. Навчальний процес забезпечено необхідною навчальною та методичною літературою, основну частину якої підготовлено вченими Академії.
      У стінах Академії провадиться велика науково-дослідницька робота з фундаментальних та прикладних проблем правознавства, розроблюються 12 цільових комплексних програм за п'ятьома науковими напрямкам. Кожного року в Академії видається понад 700 наукових видань загальним обсягом 1100-1200 друкованих аркушів, серед яких наукові монографії, підручники і навчальні посібники, наукові збірники і збірники нормативних актів. Щорічно (4 рази на рік) виходить міжвідомчий збірник наукових статей "Проблеми законності". Систематично проводяться міжнародні, республіканські та регіональні науково-практичні конференції, "круглі столи", семінари. Академія робить значний внесок у розбудову правової держави, вдосконалення законотворчого процесу і правозастосування. Її науковці брали безпосередню участь у розробленні чинної Конституції України. Більшість проектів законів, розглянутих і прийнятих Верховною Радою України, розроблялася чи досліджувалася вченими Академії. Її науковці беруть активну участь у роботі комісій з розроблення кодексів України. Катедри підтримують безпосередній зв'язок із постійними комітетами Верховної Ради України, є їх науковими консультантами.
      В Академії функціонує аспірантура, яка готує науково-педагогічні кадри не тільки для Академії, а й для інших вищих навчальних закладів України, також працює докторантура. Багаторічний досвід науково-дослідницької роботи Академії, тісний зв'язок з науковими центрами України та інших держав зумовили формування в Академії відомих наукових шкіл, зокрема із загальнотеоретичних проблем держави і права, проблем історії держави і права, державознавства, цивільно-правових та наук кримінального циклу.
      Постійно зміцнюються творчі зв'язки Академії з усіма юридичними вузами України і провідними центрами юридичної науки. Поширюються зв'язки з університетами Москви, Санкт-Петербурга, Єкатеринбургу та інших міст Росії. Академія співпрацює з Німецьким Фондом міжнародного правового співробітництва. Установлено контакти з Американською асоціацією правничих шкіл та окремими навчальними закладами, укладено угоду з Юридичною школою ВМС Міністерства оборони США про обмін досвідом викладання, проведення семінарів, "круглих столів", присвячених морському праву. Останнім часом Академією було підписано договори про співробітництво з вищими навчальними юридичними закладами В'єтнаму та Узбекистану.
      Здійснювати навчальний процес та наукові дослідження допомагає бібліотека Академії. Її фонд налічує близько 1 мільйон 200 тисяч одиниць, а відділ рідкісних книг та рукописів (35 тисяч особливо цінних одиниць) є одним із найбільших у Харкові і має унікальні видання джерел держави і права України та зарубіжних країн. Також функціонують центр інформаційних технологій та комп'ютерний кодифікатор сучасного законодавства України з усіх галузей права. Відеоцентром, що створено при катедрі криміналістики, знято цілу низку навчальних фільмів з курсу криміналістики, які викликають інтерес не тільки у студентів Академії, але й у викладачів інших юридичних вузів та факультетів.
      До послуг викладачів і студентів 15 навчальних корпусів, 14 гуртожитків. Функціонує один із найкращих у Харкові спортивний комплекс з плавальним басейном, стадіоном, тренажерними залами, також є студентська лікарня. До 200-річного ювілею Академії відкрито чудовий Палац студентів, який обладнано за останнім словом техніки.
      В Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого створено сприятливі умови для заняття художньою самодіяльністю. У вільний час студенти мають можливість займатись у багатьох творчих колективах. Це відома не тільки у Харкові чоловіча народна хорова капела – лауреат численних конкурсів художньої творчості, тріо бандуристок "Купава", учасниці якого є заслуженими працівниками культури України, духовий оркестр, ансамбль скрипалів, жіночий вокальний ансамбль та багато інших. Серед студентів-учасників художньої самодіяльності є лауреати та дипломанти престижних міжнародних конкурсів імені Гната Хоткевича, Миколи Лисенка, "Золота нота" тощо.
      Славетними є успіхи Академії й у спорті. Плавці Академії на рівних змагаються зі збірними командами таких країн, як Німеччина, Голландія, що є визнаними європейськими лідерами у цьому виді спорту. Жодний вуз Європи не має такої студентської команди з шахів, як в Академії, де грають 7 міжнародних гросмейстерів та 10 міжнародних майстрів, посідаючи призові місця на найпрестижніших міжнародних турнірах. Серед спортсменів Академії є неодноразові чемпіони світу з кікбоксінгу, чемпіони Європи та України у різних видах спорту.
      В.Я. Тацій зробив значний внесок у розвиток та оновлення не лише Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а й усієї системи юридичної освіти України, в удосконалення її змісту, покращення наукової організації і методичного забезпечення навчального процесу, розширення передових методів навчання, поглиблення інтеграції освіти, науки і юридичної практики.
      З 1993 року – президент Академії правових наук України – вищої галузевої самоврядної наукової установи України в галузі держави і права, створеної за його ініціативою і безпосередньою активною участю. Академія є визнаним в Україні та далеко за її межами науковим юридичним центром. Вона здійснює діяльність по консолідації інтелектуального потенціалу вчених-юристів України, організації і проведенню фундаментальних і прикладних досліджень у галузі держави і права, координації наукової роботи, сприянню інтеграції академічної і вузівської науки, узагальненню європейського і світового досвіду правового регулювання суспільних відносин, робить значний внесок у наукове обґрунтування правотворчої роботи Верховної Ради України, органів державної виконавчої влади і правоохоронних органів.
      В.Я. Тацій проводить значну громадську роботу. Він – член низки президентських та урядових комісій:
      Член Колегії з питань правової політики Державної думи України (04-10.1992). Заступник голови Центрвиборчкому (1990-11.1993). Член Міжвідомчої ради з координації фундаментальних досліджень при НАНУ (з 01.2001), Комісії з опрацювання законопроектів про внесення змін до Конституції України та виборчих законів (з 10.2002), бюро Ради з питань науки і технологій при Міністерстві освіти і науки України (з 10.2000), Комісії з питань адміністративно-територіального устрою при Адміністрації Президента України (08.2000-05.2006), Координатор ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки при Міністерстві освіти і науки України (з 12.2001), Координатор ради Міжнародної спілки юристів (з 01.1993). Член Європейської асоціації законодавства (FAL) (з 1999), Ради Української федерації вчених (з 2002), Спілки юристів України (з 05.1991). Заступник головного редактора видання "Юридична енциклопедія" (1993-2004), головний редактор "Вісника Академії правових наук України" (з 1993), відповідальний редактор міжвідомчого наукового збірника "Проблеми законності" (з 1976). Член ради видавців журналу "Право України" (з 1988), редакційної ради журналу "Вісник Верховного Суду України" (з 11.2000), наукової ради науково-практичного журналу "Інтелектуальний капітал" (з 2002). Член Конституційної Комісії України (11.1994-07.1996), Комітету законодавчих ініціатив при Президентові України (06.1995-07.2000), Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України (10.1997-07.2000), Комісії з опрацювання питань щодо скасування смертної кари в Україні (08.1996-2000); член Національної ради з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (08.2000-05.2006); член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування (12.2000-04.2005). Заступник голови, голова робочої групи Кабінету міністрів України з розробки проекту Кримінального кодексу України (1992-2001); голова Комісії з доопрацювання та узгодження проектів Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України (10.1995-11.2001). Член Головної ради Вищої атестаційної комісії України (10.1996-2002). Член Вищої ради юстиції України (03.1998-03.2004); член Координаційного комітету боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України (11.1993-02.2005). Член Президії Національної академії наук України (з 12.1998); член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 03.1996); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997); член Науково-консультативної ради при Верховному Суді України (з 1992; з 1998 – заступник голови); член президентської ради Української асоціації міжнародного права (з 12.1999); член Координаційної ради з питань державної служби при Президентові України (з 03.2000); член Державної акредитаційної комісії України (з 05.1995); член робочої групи Верховної Ради України з доопрацювання проекту Кримінально-процесуального кодексу України (з 11.2004); член Науково-методичної ради при Генеральній прокуратурі України (з 03.2004); член Міжвідомчої комісії Ради національної безпеки і оборони України з питань реформування правоохоронних органів України (з 05.2005); член Міжвідомчої комісії Ради національної безпеки і оборони України з комплексного вирішення проблем у сфері боротьби з корупцією (з 12.2005). У 1999 році – довірена особа кандидата у Президенти України Л.Д. Кучми у територіальному виборчому окрузі.
      В.Я. Тацій брав участь у розробці проекту Конституції України (1996), розробці нового Кримінального кодексу України (2001), доопрацюванні та узгодженні проектів Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України. Очолював урядову делегацію України на Дипломатичній конференції повноважних представників держав під егідою ООН по створенню Міжнародного Кримінального Суду. Брав участь у розробці проекту Статуту Міжнародного Кримінального Суду та у підготовці багатьох інших законопроектів.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 927/2004 від 19 серпня 2004 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку юридичної науки, багаторічну плідну наукову, педагогічну і громадську діяльність ректору Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, президенту Академії правових наук України, академіку НАН України, академіку Академії правових наук України Василю Яковичу Тацію присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Доктор юридичних наук (1984), професор (1985), академік Академії правових наук України (Відділ кримінально-правових наук, 1993), академік Національної академії наук України (Відділ історії, філософії та права, правознавство, 12.1997).
      Заслужений діяч науки і техніки УРСР (29.12.1989, за заслуги в розвитку наукових досліджень та підготовці кадрів). Державний радник юстиції 2-го класу (09.02.1999). Державний радник юстиції 1-го класу (12.01.2010). Лауреат Державної премії України в галузі архітектури 2001 року (11.06.2001, за архітектуру комплексу будівель Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в місті Харкові). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2004 року (09.12.2004, за багатотомну наукову працю "Юридична енциклопедія").
      Нагороджений орденом "Знак Пошани" (1981), двома медалями (1970, 1984); орденом князя Ярослава Мудрого ІІ (27.06.2015, за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм), ІІІ (07.10.2009, за вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян та з нагоди Дня юриста), IV (23.08.1998, за визначні особисті заслуги перед Україною у становленні системи законодавства, зміцненні правових засад державності, плідну наукову і педагогічну діяльність та з нагоди 7-ї річниці незалежності України) та V (04.11.1995, за видатні заслуги перед українською державою у розвитку юридичної науки, значний особистий внесок у підготовку юридичних кадрів) ступеня, орденом "За заслуги" І (08.10.2012, за вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку, розвиток юридичної науки, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм) та II (12.01.2000, за визначний особистий внесок у становлення системи законодавства, зміцнення правових засад державності, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність) ступеня, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (22.01.2002, за особистий внесок у пропаганду правових знань та високий професіоналізм).
      Лауреат Премії імені Володимира Вернадського (2001), премії імені Ярослава Мудрого (2001, 2002), премії "Феміда-99". Почесний доктор Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка (2000) та Харківського національного університету внутрішніх справ (2002). Почесний громадянин Полтави (2001) та Харкова (2004).
      Автор та співавтор понад 350 наукових праць, зокрема понад 35 монографій, навчальних посібників і підручників, що стали значним внеском у розвиток юридичної науки. Його праці присвячені дослідженню фундаментальних проблем кримінального права (підстави кримінальної відповідальності, склад злочину, об'єкт кримінально-правової охорони, злочини проти основ національної безпеки держави, злочини у сфері господарської діяльності, злочини проти довкілля тощо), проблемам теорії держави та права (питання методології правової науки, порівняльно-правових досліджень і правозастосування), конституційного права (принципи організації законотворчого процесу, правова природа та ієрархія правових актів тощо). Серед них: "Понятие, система и общие виды хозяйственных преступлений" (1974), "Уголовная ответственность за выпуск недоброкачественной промышленной продукции" (1978), "Ответственность за хозяйственные преступления: объект и система" (1984), "Объект и предмет преступления в советском уголовном праве" (1988), "Об'єкт і предмет злочину у кримінальному праві України" (1994), "Кримінальне право України. Загальна частина" (1997, співавтор), "Конституційне право України" (1999, співавтор), "Історія держави і права України. Академічний курс у двох томах" (2000, співавтор), "Кримінальне право України. Загальна частина" та "Кримінальне право України. Особлива частина" (1997, 1998, 2001, 2003, 2004, 2007, співавтор), "Конституційно-правові засади становлення української державності" (2003, співавтор), "Уголовное право Украины. Общая часть" (2003, співавтор), "Уголовное право Украины. Особенная часть" (2003, співавтор), "Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар" (2003, 2004, 2006, 2008, співавтор), "Конституція України. Науково-практичний коментар" (2003, співавтор), "Кримінальне право України. Загальна та Особлива частина" (2004, співавтор), "Правова система України: історія, стан та перспективи" у п'яти томах (2008) тощо.