Тулуб Сергій Борисович
(13.08.1953)
 

Тулуб Сергій Борисович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 871/2004 від 06.08.2004)

орден Держава

      Народився 13 серпня 1953 року у місті Донецьк. У 1976 році закінчив Донецький політехнічний інститут за фахом гірничий інженер-економіст, "Організація гірничої промисловості"; у 1990 році – Академію суспільних наук за фахом політолог, "Теорія соціально-політичних відносин".
      З вересня 1970 року – доставник-такелажник підземний шахти "Кіровська" комбінату "Донецьквугілля". З серпня 1971 року – студент Харківського інженерно-економічного інституту. З вересня 1972 року – студент Донецького політехнічного інституту. З вересня 1976 року – гірничий майстер шахти імені О.О. Скочинського ВО "Донецьквугілля" міста Донецьк. З березня 1977 року – гірничий майстер, з липня 1978 року – помічник начальника дільниці, з жовтня 1981 року – начальник зміни шахти "Комуніст" ВО "Шахтарськантрацит" міста Харцизьк. З листопада 1981 року – інструктор промислово-транспортного відділу Харцизького МК КПУ. З березня 1983 року – головний інженер, з вересня 1983 року – директор шахти "Харцизька" ВО "Жовтеньвугілля". З січня 1986 року – директор шахтоуправління "Харцизьке" ВО "Жовтеньвугілля". З серпня 1986 року – перший секретар Харцизького МК КПУ. З серпня 1990 року – директор з капітального будівництва ВО "Жовтеньвугілля" міста Кіровське.
      З жовтня 1992 року – технічний директор, з вересня 1994 року – генеральний директор ВО "Шахтарськвугілля". З жовтня 1996 року – генеральний директор – голова правління ДХК "Шахтарськантрацит" міста Шахтарськ. З вересня 1997 року – начальник Головного управління вугільної промисловості та енергетики, з жовтня 1997 року – заступник голови з питань промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку Донецької обласної державної адміністрації. З 3 червня 1998 року – Міністр вугільної промисловості України. З 30 грудня 1999 по 26 червня 2000 року – Міністр палива та енергетики України. З серпня 2000 по листопад 2002 року – заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. З 10 червня 2002 по 13 квітня 2004 року – президент ДП "НАЕК "Енергоатом". З 13 квітня 2004 по 3 лютого 2005 року – Міністр палива та енергетики України – президент ДП "НАЕК "Енергоатом".
      Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (НАЕК "Енергоатом") було створене 17 жовтня 1996 року постановою Кабінету Міністрів №1268. НАЕК "Енергоатом" підпорядковується Міністерству палива та енергетики України.
      Міністерство палива та енергетики України (Мінпаливенерго) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах. Мінпаливенерго узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції; розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства; керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Основні завдання міністерства: державне управління паливно-енергетичним комплексом; забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі; забезпечення енергетичної безпеки держави; розроблення пропозицій щодо вдосконалення економічних важелів стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу; участь у формуванні, регулюванні та вдосконалення ринку паливно-енергетичних ресурсів. Мінпаливенерго взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами інших держав. Рішення міністерства, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами. Міністерство палива та енергетики формує державну політику в галузі, представляє і обстоює інтереси України в МАГАТЕ, інших міжнародних організаціях щодо функціонування ядерної енергетики.
      До складу НАЕК "Енергоатом" входять чотири атомні електростанції – Запорізька, Рівненська, Південно-Українська та Хмельницька, а також Ташлицька гідроакумулююча електростанція і Олександрівська гідроелектростанція сумарною встановленою потужністю 14139,5 МВт. Крім того, реалізація стратегії компанії потребує вирішення широкого кола суміжних питань. Це забезпечення ремонтних робіт, модернізація обладнання і систем, подовження строків експлуатації енергоблоків, підтримка системи аварійного реагування, будівництво нових об’єктів, науково-технічний супровід тощо. Для цього в компанії були створені й успішно розвиваються спеціалізовані відокремлені підрозділи. Для безпечного й ефективного виконання складних і понадрегламентних ремонтних робіт, монтажу, реконструкції і модернізації обладнання АЕС – "Атомремонтсервіс" (2001). Для розробки й виготовлення теплообмінного і тепломеханічного обладнання, виготовлення контейнерів для зберігання радіоактивних відходів, інших спеціальних і будівельних конструкцій – "Атоменергомаш" (2002). Для формування в Україні комплексної, ефективної системи науково-технічної підтримки ядерної галузі – "Науково-технічний центр" (2003). Для забезпечення постійної готовності України до реалізації протиаварійних заходів на підприємствах атомної енергетики і промисловості, на транспорті під час перевезення радіаційно-небезпечних вантажів – "Аварійно-технічний центр" (2003). А також "Управління справами", "Атомпроектінжиніринг", "Атомкомплект", "Складське господарство" які є відокремленими підрозділами НАЕК "Енергоатом". Вони мають свої розрахункові рахунки і платять податки до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством. На українських АЕС працює п'ятнадцять енергоблоків, з них тринадцять – з реакторною установкою типу ВВЕР-1000, а два – ВВЕР-440. Україна посідає восьме місце у світі і п'яте в Європі за показником встановленої потужності АЕС. Частка виробництва електроенергії на АЕС залишається стабільно високою: якщо у 1996 році вона була на рівні 43,8%, 2000 році – 45,3%, то у 2004 році – 53,2 %. Галузь забезпечує роботою понад 37 тисяч працівників.
      Відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" на НАЕК "Енергоатом" покладено функції експлуатуючої організації, що відповідає за безпеку всіх АЕС країни. Крім того, НАЕК "Енергоатом" займається спорудженням нових і реконструкцією діючих енергопотужностей, закупівлею свіжого та вивезенням відпрацьованого ядерного палива, створенням національної інфраструктури поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами, фізичним захистом об'єктів атомної енергетики, перепідготовкою, підвищенням кваліфікації кадрів, вирішенням соціальних проблем своїх працівників тощо.
      Основним завданням НАЕК "Енергоатом" є збільшення виробництва електроенергії на атомних електростанціях за умови постійного підвищення рівня безпеки їх експлуатації. Фахівці компанії працюють над проблемами подовження терміну експлуатації українських енергоблоків, над питаннями нарощування потужності, вибору нового типу реактора, створення незамкненого ядерно-паливного циклу, здійснюють пошук варіантів альтернативного ядерного палива тощо.
      Під безпосереднім керівництвом С.Б. Тулуба у 2004 році було добудовано і введено в експлуатацію другий енергоблок на Хмельницькій і четвертий – на Рівненській АЕС. Пуск двох блоків протягом одного року не тільки підтвердив значний промисловий потенціал України та високу кваліфікацію українських фахівців, а й зміцнив енергетичну безпеку країни. НАЕК "Енергоатом" вдавалося добудовувати об’єкти, які, здавалося б, уже остаточно забуті. Так, будівництво зазначених блоків було розпочато ще у 1980-х роках і "заморожено" після Чорнобиля. Будівництво збиралися відновити у 1995 році на міжнародні кредитні кошти, але одержати їх так і не вдалося. НАЕК "Енергоатом" вирішив добудовувати блоки власними силами, що й було успішно зроблено.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 871/2004 від 6 серпня 2004 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку атомної енергетики, багаторічну самовіддану працю Міністру палива та енергетики України – президентові Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" Сергію Борисовичу Тулубу присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 06.2000).
      26 березня 2006 року обраний депутатом Верховної Ради України V скликання від Партії регіонів (№ 49 у виборчому списку). 25 травня 2006 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Заступник голови Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (07-09.2006). Член фракції Партії регіонів (05-09.2006). Склав свої депутатські повноваження 12 вересня 2006 року у зв'язку із призначенням Міністром вугільної промисловості України.
      З 4 серпня 2006 по 18 грудня 2007 року – Міністр вугільної промисловості України.
      30 вересня 2007 року обраний депутатом Верховної Ради України VІ скликання від Партії регіонів (№ 81 у виборчому списку). 23 листопада 2007 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції Партії регіонів (23.11.2007-16.04.2010). Член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (26.12.2007-16.04.2010). Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для розслідування корупційних дій посадових осіб, які перешкоджають поверненню 16-ти вертольотів МІ-8 МТ (МТВ) до складу Сухопутних військ Збройних Сил України, переданих в оренду закритому акціонерному товариству "Українські вертольоти" (15.01.2009-22.05.2009). Член групи з міжпарламентських зв'язків з Японією, з Португальською Республікою, з Королівством Іспанія. Склав свої депутатські повноваження 16 квітня 2010 року у зв'язку із призначенням головою Черкаської обласної державної адміністрації.
      Заступник голови Партії регіонів (з 09.2008). Позаштатний радник Президента України (з 11.03.2010).
      З 6 квітня 2010 по 7 березня 2014 року – голова Черкаської обласної державної адміністрації. За цей час області вдалося досягти значних позитивних зрушень. Зокрема: уведено в дію обласну дитячу лікарню європейського рівня на 325 місць та поліклініку на 240 відвідувань на зміну; відновлено річкове сполучення на Дніпрі; відновлено роботу річкового порту в місті Черкаси, відкрито туристичний центр "Авто-ріка" та реконструйовано приплав у місті Канів; забезпечено потреби учнів сільської місцевості в шкільних автобусах; уведено в експлуатацію понад 20 підвідних газопроводів, що дало змогу газифікувати понад 30 населених пунктів області; завершено реконструкцію, реставрацію в Будинку-музеї Т.Г. Шевченка в Каневі та створено нову експозицію; реконструйовано могилу-пам'ятник Т.Г. Шевченку; відновлено діяльність 15-ти дошкільних навчальних закладів і за підсумками 2010/2011 навчального року область у всеукраїнському рейтингу з охоплення дітей дошкільними навчальними закладами посіла перше місце; створено бізнес-центри для молоді; сформовано банк молодіжних ініціатив; запроваджено щорічні стипендії відомим спортсменам області, в тому числі спортсменам-інвалідам; створено футбольний клуб "Славутич"; проведено міжнародні змагання з кінного спорту та професійний турнір з великого тенісу "Futures"; збудовано близько 300 тисяч квадратних метрів житла; відновлено освітлення прибудинкових територій, вулиць, кварталів (встановлено майже 7 тисяч штук світлових точок); на базі районних лікарень відкрито два гемодіалізних центри; запроваджено "Медичні кошики" та "Соціальні кошики", що дають змогу купувати ліки та продовольчі товари за зниженими цінами; розроблено та прийнято стратегічну комплексну програму "Село Черкащини 2020"; відновлюється галузь тваринництва – у 2011 році Черкащина посіла друге місце в державі з виробництва молока у сільськогосподарських підприємствах, третє місце за поголів'ям корів та перше місце за їх продуктивністю; зібрано рекордний за часи існування області урожай зернових – 3,76 мільйона тонн; відкрито ярмаркову площу "Канівська торговиця" у місті Канів та "Фермерський ринок" у місті Черкаси тощо. Також створено громадську раду при облдержадміністрації, "гарячу телефонну лінію" голови облдержадміністрації, координаційну раду сільських та селищних голів; координаційну раду з питань взаємодії з обласними козацькими організаціями та Раду жінок при облдержадміністрації.
      Державний службовець 1-го рангу (11.10.2000). Доктор технічних наук (2001). Член-кореспондент Академії будівництва, Академії інженерних наук України. Академік Міжнародної академії безпеки життєдіяльності. Почесний доктор Міжнародної кадрової академії. Член Всеукраїнського експертного Комітету Світової енергетичної ради, обраний до складу Ради управляючих Всесвітньої Асоціації Атомних Електростанцій. Голова Наглядової ради Національного гірничого університету, почесний професор низки державних та національних університетів.
      Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2000 року (05.12.2000, за розробку, освоєння серійного виробництва та впровадження високоефективних щитових кріплень КД80 та КД90 для відпрацювання пологоспадних пластів потужністю 0,8-2,5м). Заслужений діяч науки і техніки України (13.08.2003, за вагомий особистий внесок у розвиток паливно-енергетичного комплексу, розробку наукових засад енергетичної безпеки України).
      Нагороджений медаллю "За трудову доблесть" (1986); орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (13.08.2013, за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний розвиток Черкаської області, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм), орденом "За заслуги" III ступеня (21.08.1999, за самовіддану працю, визначні особисті заслуги в державному будівництві, соціально-економічному, науково-технічному і культурному розвитку України та з нагоди 8-ї річниці незалежності України), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (27.08.2004, за вагомий особистий внесок у розвиток вугільної промисловості), Почесною грамотою Верховної Ради України (2003), знаками "Шахтарська слава" І, ІІ та ІІІ ступеня, "Шахтарська доблесть" І, ІІ та ІІІ ступеня. Почесний громадянин міста Харцизьк (2006).
      Має 133 наукових роботи, патенти, публікації, статті.