Веремій В'ячеслав Васильович
(22.02.1980 – 19.02.2014)
 

Веремій В'ячеслав Васильович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 22 лютого 1980 року у Києві. У 1998 році закінчив київську середню загальноосвітню школу № 270, у 2003 році – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
      Після завершення навчання в університеті став працювати журналістом. З 2005 року і до закриття газети у 2011 році був журналістом "Газеты по-киевски", де працював кореспондентом міських новин. З жовтня 2011 до лютого 2013 року, працював на сайті "Обозреватель", підготував 575 статей. Паралельно з роботою в "Обозревателе" писав на сайт "Ukrainian iPhone", був редактором однієї з рубрик. На початку 2013 року перейшов на роботу в газету "Сегодня", але вже за кілька тижнів пішов звідти до редакції газети "Вести", яка тоді щойно відкрилася. У "Вестях" він був одним з провідних журналістів видання, писав на гострі соціальні теми, проводив журналістські розслідування.
      Під час Революції гідності В'ячеслав Веремій не був активним учасником революції, проте регулярно був на Майдані Незалежності у Києві із редакційними завданнями з першого ж дня подій.
      19 січня 2014 року він висвітлював протистояння на вулиці Грушевського. Під час бою біля його ніг розірвалася світлошумова граната "Терен-6", при вибуху розбилися його окуляри, і один із уламків влучив у ліве око. Його було двічі прооперовано в Олександрівській лікарні, він сподівався, що зможе бачити обома очима. Лікарям довелося замінити кришталик, але вдалося зберегти око. Після виходу з лікарні він ще три тижні провів удома на лікарняному.
      18 лютого 2014 року В'ячеслав Веремій вперше вийшов на роботу після лікування. Попри те, що він практично не бачив на ліве око, він був радий поверненню до роботи. За порадою колег того дня він не ходив на Майдан, а працював в офісі. Через велику кількість подій того дня свіжий номер газети здавався пізно, і В'ячеслав Веремій працював у редакції до опівночі.
      У ніч на 19 лютого 2014 року В'ячеслав Веремій разом із колегою їхали з роботи на таксі додому, на Лівий берег. На розі Володимирської та Великої Житомирської він помітив озброєних "тітушок" у камуфляжі та масках та намагався їх сфотографувати з машини. Озброєні люди тут же напали на автомобіль, почали його трощити, витягнули водія та пасажирів. Водієві та іншому пасажиру після побиття вдалося вирватися, а В'ячеслава Веремія сильно побили, після чого вистрелили в груди та залишили стікати кров'ю. В'ячеслава Веремія було шпиталізовано до реанімації Лікарні швидкої допомоги, проте через втрату крові та травми, несумісні з життям, близько шостої години ранку 19 лютого 2014 року він помер під час операції. Похований у Києві на Лісовому кладовищі (дільниця № 120, ряд 7, місце 13).

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності В'ячеславу Васильовичу Веремію посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 23 травня 2014 року у Києві на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 270 (проспект Володимира Маяковського № 21в), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку. 19 лютого 2015 року, у річницю загибелі Героя, у Києві на фасаді будинку № 8 на вулиці Великій Житомирській, біля якого він отримав смертельні поранення, йому було відкрито меморіальну дошку.

Веремій В'ячеслав Васильович. Лісове кладовище. Дільниця № 120, ряд 7, місце 13. Вид 1


Веремій В'ячеслав Васильович. Лісове кладовище. Дільниця № 120, ряд 7, місце 13. Вид 2


Веремій В'ячеслав Васильович. Схема розташування могили на Лісовому кладовищі. Дільниця № 120, ряд 7, місце 13