Возіанов Олександр Федорович
(02.10.1938)
 

Возіанов Олександр Федорович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 998/2000 від 21.08.2000)

орден Держава

      Народився 2 жовтня 1938 року у місті Мелітополь Запорізької області. У 1962 році закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту; кандидатська дисертація "Радіоізотопні методи діагностики при деяких урологічних захворюваннях у дітей" (Київський медичний інститут, 1970); докторська дисертація "Фунурології та нефрології в урологічних хворих у післяопераційний період" (Київський НДІ захворювань нирок та сечовивідних шляхів (урології), 1978).
      З 1966 року – асистент, доцент, професор, у 1979-1987 роках – завідуючий катедри урології, Київського медичного інституту. З 1987 року – директор Київського науково-дослідного інституту урології та нефрології (з 09.1993 – Інститут урології та нефрології АМНУ (з 12.2001 – Інститут урології та Інститут нефрології АМНУ). З липня 1991 по липень 2000 року – начальник Лікувально-оздоровчого об'єднання при Кабінеті міністрів України. У 2000-2002 роках – начальник Державного лікувально-оздоровчого об'єднання при Президентові України. З 2003 по травень 2005 року – перший заступник Керівника Державного управління справами Президента України.
      Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997); член президії Вищої атестаційної академії України (з 11.1998). Голова Українського урологічного товариства (з 1987), президент Української асоціації урологів. Постійний член Міжнародної, Європейської і Американської урологічних асоціацій. Радник Прем'єр-Міністра України на громадських засадах (10.2006-12.2007).
      Головний редактор "Журналу Академії медичних наук України" і журналу "Урологія", науковий керівник видання "Лікування та діагностика", член редколегій низки науково-практичних часописів: "Військова медицина України", "Врачебная практика", "Шпитальна хірургія", "Український радіологічний журнал".
      Президент АМН України (03.1993-31.01.2011); член Президії НАНУ. Завідуючий катедри урології Національного медичного університету імені О.Богомольця (з 1981).
      Головними напрямками наукової діяльності О.Ф. Возіанова є розробка функціональних методів діагностики та хірургічного лікування основних урологічних захворювань, що сприяє розвитку фундаментальної та прикладної медицини. Загальне визнання набули його роботи з проблем захворювань передміхурової залози та сечового міхура. Вперше в країні ним широко впроваджено радикальну операцію з приводу раку передміхурової залози. Запропонована та вдосконалена нова класифікація передпухлинних станів і раку передміхурової залози і сечового міхура та алгоритм діагностики аденоми, передраку і раку передміхурової залози з впровадженням імуногістохімічного моніторингу. Є засновником першої в Україні лабораторії термодіагностики, першого відділення екстракорпорального дроблення каменів нирок та відділення ендоскопічної урології.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 998/2000 від 21 серпня 2000 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку охорони здоров'я та медичної науки президенту Академії медичних наук України, директору Інституту урології та нефрології АМН України, доктору медичних наук, академіку НАН України і АМН України Олександру Федоровичу Возіанову присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      У 2002 році балотувався до Верховної Ради України від ПЗУ (№ 9 у виборчому списку), але до парламенту не пройшов.
      Доктор медичних наук (1978), професор (1980). Академік Національної академії наук України (НАНУ, Відділ молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології, хірургія, урологія, 04.1991), академік Академії медичних наук України (АМНУ, хірургія, урологія, 03.1993); член-кореспондент АНУ (05.1990). Дійсний член Нью-Йоркської АН (1996), Бразильської АМН (1997), Польської академії медицини імені Швайцера (1997), АМН Республіки Білорусь (1998), РАМН (2001).
      Державний службовець 1-го рангу (14.04.1994). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1986). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2001 року (03.12.2001, за підручник "Урологія", К.: Вища школа, 1993). Заслужений діяч науки УРСР (1986). Нагороджений орден князя Ярослава Мудрого IV (1999) та V (15.07.1998, за визначні заслуги перед Українською Державою у розвитку медичної науки, створення національної школи урологів, плідну науково-організаційну діяльність) ступеня, Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" ІІІ ступеня, 22.08.1996, за вагомі особисті заслуги в галузі державного будівництва та з нагоди п'ятої річниці незалежності України), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (02.10.2003, за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток охорони здоров'я, підготовку висококваліфікованих спеціалістів та з нагоди 65-річчя). Почесний громадянин Києва (27.05.1999).
      Автор та співавтор 400 наукових праць в галузі розробки функціональних методів діагностики та хірургічного лікування основних урологічних захворювань, зокрема 30 монографій, підручників: "Радиоизотопные методы диагностики в детской урологии" (1972), "Функциональные методы исследования в детской урологии и нефрологии" (1982, співавтор), "Хирургическое лечение рецидивного нефролитиза" (1984, співавтор), "Основы практической урологии детского возраста" (1984, співавтор), "Атлас-руководство по урологии" (1990, співавтор), "Пузырно- и уретро-генитальные свищи у женщин" (1991, співавтор), "Клиническая термодиагностика" (1991), "Болезни мочевого пузыря у детей" (1992), "Урологія" (1993, співавтор), "Передрак и ранние формы раку мочевого пузыря" (1994, співавтор), "Клінічна сексологія і андрологія" (1996, співредактор), "Сексология и андрология" (1997, співавтор), "Цитокины: биологические и противоопухолевые свойства" (1998, співавтор), "Межфазная тензиометрия и реометрия биологических жидкостей в терапевтической практике" (2000), "Атлас-посібник з урології" (у 3 т., 2001), "Health effects of Chernobyl accident" (2003) тощо; 15 винаходів. Створив урологічну наукову школу.