Юхновський Ігор Рафаїлович
(01.09.1925)
 

Юхновський Ігор Рафаїлович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1195/2005 від 23.08.2005)

орден Держава

      Народився 1 вересня 1925 року у селі Княгинин Демидівського району Рівненської області. У 1951 році закінчив Львівський державний університет за фахом фізик; кандидатська дисертація "Бінарна функція розподілу для систем взаємодійних частинок" (Львівський державний університет, 1954); докторська дисертація "Статистична теорія рівноважних систем заряджених частинок" (Київський університет імені Т.Г. Шевченка, 1965).
      У 1944-1946 роках проходив службу у лавах Червоної Армії, учасник Великої Вітчизняної війни, мінер. У 1946-1951 роках – студент, у 1951-1954 роках – аспірант, у 1954-1959 роках – доцент, у 1959-1969 роках – завідуючий катедри теоретичної фізики Львівського державного університет імені І.Франка. У 1969-1975 роках – завідуючий відділу статистичної фізики, у 1975-1990 роках – завідуючий відділення статистичної фізики Інституту теоретичної фізики АНУ міста Львів. У 1990-2006 роках – директор Інституту фізики конденсованих систем АНУ.
      У 1964-1966 роках – депутат Львівської міськради депутатів трудящих. У 1987 році – делегат XVIII Всесоюзної партійної конференції. Член КПРС (1956-1990). У 1987 році І.Р. Юхновський очолив, за дорученням громадськості, товариство "Меморіал". Він разом із членами товариства вів пошук слідів злочинної діяльності тоталітарного режиму. Знайшовши чимало документів, фотографій, особистих речей загиблих у часи репресій і сталінського терору в концтаборах Сибіру, тюрмах, організовував виставку цих матеріалів в експозиції Львівського музею "Арсенал", домігся дозволу на відновлення меморіального комплексу могил Січових Стрільців на Янівському цвинтарі, підтримував новостворене Товариство захисту української мови, брав участь в організації Народного руху за перебудову тощо.
      У березні 1990 року обраний депутатом Верховної Ради України І скликання від Личаківського виборчого округу № 263 (Львівська область). На виборах до Верховної Ради йшов уже з програмою побудови суверенної Української держави. 15 травня 1990 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. У Верховній Раді йому випало очолити опозиційний Демократичний блок, виступити ініціатором і співавтором Декларації про державний суверенітет України, прийнятої Верховною Радою 16 липня 1990 року. Голова (06.1990-10.1992), потім – член Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки. Голова Народної ради (05.1990-12.1991). Склав свої депутатські повноваження 10 травня 1994 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України І скликання.
      1 грудня 1991 року балотувався на посаду Президента України, але програв, набравши 554 719 голосів, або 1,74% (5-й результат з 6 претендентів).
      З 1990 по листопад 1998 року – член Президії НАНУ, голова Західного наукового центру НАНУ. У лютому-листопаді 1992 року – державний радник України з питань науково-технічної політики. З 27 жовтня 1992 по 17 березня 1993 року – Перший Віце-прем'єр-міністр України. Працюючи в уряді, він намагався вникнути в суть багатьох речей, зроблених попереднім урядом. Він ініціює створення комісій для вивчення справ і дій окремих посадових осіб, що, звичайно, не могло сподобатися цим впливовим особам. Після поїздки в Туркменістан та Казахстан, з урядами яких вів переговори про поставку в Україну нафти і газу, та підготовки до чергової поїздки в Іран, щоб домовитися про транспортування нафти танкерами від грузинського порту Поті до Одеси, Л.М. Кравчук підписав указ про звільнення І.Р. Юхновського з посади першого віце-прем’єра.
      У 1994 році обраний депутатом Верховної Ради України ІІ скликання від Личаківського виборчого округу № 263 (Львівська область). 11 травня 1994 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки та народної освіти (10.1994-04.1998). Член (уповноважений) групи "Конституційний центр" (1994-1996 – керівник групи "Державність"). Склав свої депутатські повноваження 12 травня 1998 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІІ скликання.
      Був членом Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки (з 08.1995). Член Ради з питань науки і науково-технічної політики при Президентові України (03.1996-03.2000); член Вищої експертної ради Президента України (07.1997-11.2001).
      29 березня 1998 року обраний депутатом Верховної Ради України ІІІ скликання від Народного Руху України (НРУ, № 15 у виборчому списку). 12 травня 1998 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Голова підкомітету з питань економічної політики та фінансово-банківської діяльності в промисловості Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики (07.1998-02.2000), голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (з 02.2000). Член фракції НРУ (з 05.1998; з 04.2000 – фракція УНР). Склав свої депутатські повноваження 14 травня 2002 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІІІ скликання.
      Член НРУ (1998-04.1999). Член Центрального проводу РУХу (УНР) (12.1999-01.2003).
      31 березня 2002 року обраний депутатом Верховної Ради України ІV скликання від блоку В.Ющенка "Наша Україна" (№ 68 у виборчому списку). 14 травня 2002 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції "Наша Україна" (з 05.2002). Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (з 06.2002). Склав свої депутатські повноваження 25 травня 2006 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІV скликання.
      Член РУХу (УНР). Член Центрального проводу УНП (з 01.2003); член Ради УНП (з 01.2003).
      Голова Всеукраїнського об'єднання ветеранів (з 10.1996). Заступник голови Міжвідомчої аналітично-консультативної ради з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин (з 12.1999). Президент Фонду підтримки науки. Голова Наукового товариства "Державність". Член Ради Народного Союзу "Наша Україна" (з 03.2005). Виконуючий обов'язки голови Українського інституту національної пам'яті (06.2006-07.2010). Член Громадської ради при Службі безпеки України (з 07.2006).

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 1195/2005 від 23 серпня 2005 року за визначний особистий внесок у національне відродження і побудову незалежної Української держави, багаторічну плідну громадську і політичну діяльність, вагомі наукові досягнення народному депутату України Ігорю Рафаїловичу Юхновському присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Доктор фізико-математичних наук (1965), професор (1967), академік НАНУ (Відділ фізики і астрономії, теоретична фізика, 04.1982), магістр права (1996). Почесний член Українського фізичного товариства. Підготував понад 40 кандидатів і 13 докторів наук.
      Відмінник народної освіти УРСР (1967), відмінник народної освіти СССР (1970), відмінник народної освіти України (2000). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1985), орденом Вітчизняної війни І ступеня (1985), орденом "Знак Пошани" (1975); орденом Свободи (01.12.2016, за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю), орденом князя Ярослава Мудрого IV (16.01.2009, за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України) та V (21.08.2001, за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України) ступеня, орденом "За заслуги" I ступеня (30.08.2000, за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну плідну наукову і громадську діяльність), Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги ІІІ ступеня", 28.08.1995, за вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки, активну громадсько-політичну діяльність), ювілейною медаллю "25 років незалежності України" (19.08.2016, за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу). Лауреат премії імені М.Крилова АНУ (1986). Відзначений медаллю імені Макаренка, орденом Святого архистратига Божого Михаїла (01.1999; УПЦ КП).
      Автор та співавтор понад 430 наукових праць, зокрема статей: "К статистической теории растворов электролитов" (ЖЭТФ, 1952), "Бинарная функция распределения систем взаимодействующих заряженных частиц" (ЖЭТФ, 1954), "К статистической теории смешанных ион-дипольных частиц (ДАН СССР, 1961), "Применение коллективных переменных к описанию систем заряженных частиц" (ЖЭТФ, 1958), "Статистичний оператор і колективні зміни для квантових систем" (УФЖ, 1964), "Статистическая сумма 3-х мерной модели Изинга" (ТМФ, 1978), 6 монографій: "Фазовые переходы второго рода в методе коллективных переменных" (1986; 1988 – англійська), "Мікроскопічна теорія фазових переходів у тривимірних системах" (2001, співавтор), підручника "Основи квантової механіки" (1995, 2003) тощо. Редактор фундаментальних збірників: "Електроенергетика України", "Сільське господарство України", "Хімічні технології і хімічна промисловість України", "Гірничо-металургійний комплекс України", "Промисловість будівельних матеріалів", "Харчова промисловість України: стан та перспективи" (2001).