Заклунна-Мироненко Валерія Гавриїлівна
(15.08.1942 – 22.10.2016)
 

Заклунна-Мироненко Валерія Гавриїлівна

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 489/2012 від 24.08.2012)

орден Держава

      Народилася 15 серпня 1942 року у місті Енгельс Саратовської області (Росія). У 1959-1960 роках навчалася у київському технічному училищі № 3. У 1960-1962 роках працювала на посаді кресляра-конструктора у конструкторському бюро п/с 24 у Києві. У 1962 році поступила у Школу-студію Московського художнього академічного театру імені М.Горького у Москві, яку закінчила у 1966 році.
      З 1966 року працювала у Київському російському драматичному театрі імені Лесі Українки (нині – Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки). На сцені цього театру вона створила незабутні жіночі образи: Клея ("Лисиця і виноград", 1966), Катя ("Ходіння по муках" за О.М. Толстим 1967), королева Єлізавета ("Дон Карлос", 1967), Тетяна ("Розлом" Б.А. Лавреньова 1967), Елісон ("Озирнись у гніві", 1968), Луїза ("Правду! Нічого крім правди", 1970), Одинцова ("Марія", 1970), Анна ("Камінний господар", 1971), Наталія Пушкіна ("Останні дні" М.О. Булгакова, 1974), Валя ("Російські люди", 1975), Трубачова ("Дивний лікар", 1976), Алла Сергіївна ("Випробування", 1976), Сара ("Іванов" А.П. Чехова, 1977), Ніна ("Довгожданий", 1978), Леся Українка ("Сподіватися" Ю.М. Щербака, 1979), Оксана ("П'ять днів у липні", 1979), Любов Сергіївна ("Тема з варіаціями", 1980), бабуся ("Я, бабуся, Іліко та Іларіон", 1982), Майя ("Переможниця", 1983), Мадонна ("Іван і Мадонна" Кудрявцева, 1987), Мар'я ("Мар'я", 1988), королева Анна ("Молоді роки короля Людовика XIV", 1993), міс Тіна ("Історія однієї пристрасті", 1994), Лідія Василівна ("З вами небезпечно мати справу", 1995), Варвара Василівна ("Осінні скрипки", 1997), Людмила Миколаївна ("Любов і війна", 2000), Бабуся Еухена ("Дерева вмирають стоячи", 2003) тощо.
      Дебют в кіно відбувся у 1967 році у фільмі "Весільні дзвони", де Валерія Заклунна зіграла роль Тосі. Потім пішла ціла низка ролей, серед яких: Оксана ("Театр і шанувальники", 1967), Марина ("Помилка Оноре де Бальзака", 1968), княжна Долгорукова ("Мир хатам – війна палацам", 1970), Марія Одинцова ("Сибірячка", 1972), Стефа Коцюмбас ("До останньої хвилини", 1973), Домнікія Руднєва ("Дума про Ковпака", 1973-1975), Ольга Іванівна Лупан ("Всі докази проти нього", 1974), Катерина Дерюгіна ("Любов земна" і "Доля", 1975-1978), Зоя ("Прості турботи", 1975), Ірина Петрівна ("Фронт за лінією фронту" та "Фронт у тилу ворога", 1977-1982), Ліда ("Люди на землі", 1978), Павла Брус ("Пізня ягода", 1978), Клавдія ("Місце зустрічі змінити не можна", 1979), Віра Михайлівна ("Тут на моїй землі", 1980), Маша Кирилова ("Особливо важливе завдання", 1980), Сергєєва ("Надзвичайні обставини", 1980), командир полку гвардії-майор Євдокія Богуславська ("У небі "нічні відьми", 1981), голова колгоспу Замфіра ("Срібний вік", 1983), Дарина ("Женихи", 1985), головний редактор Яніна Михайлівна Шорохова ("Випадок з газетної практики", 1987) тощо.
      29 березня 1998 року обрана депутатом Верховної Ради України ІІІ скликання від Комуністичної партії України (№ 5 у виборчому списку). 12 травня 1998 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняла присягу та приступила до виконання повноважень Народного депутата України. Голова підкомітету з питань охорони історико-культурної спадщини Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (з 07.1998). Член фракції КПУ (з 05.1998). Склала свої депутатські повноваження 14 травня 2002 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІІІ скликання.
      31 березня 2002 року обрана депутатом Верховної Ради України ІV скликання від Комуністичної партії України (№ 5 у виборчому списку). 14 травня 2002 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняла присягу та приступила до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції КПУ (з 05.2002). Голова підкомітету з питань творчої діяльності, мистецтва, культурно-просвітницької політики Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (з 06.2002). Заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамахірією. Член групи з міжпарламентських зв'язків з Китайською Народною Республікою. Склала свої депутатські повноваження 25 травня 2006 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІV скликання.
      26 березня 2006 року обрана депутатом Верховної Ради України V скликання від Комуністичної партії України (№ 6 у виборчому списку). 25 травня 2006 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняла присягу та приступила до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції КПУ (з 05.2006). Секретар Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (з 07.2006). Член групи з міжпарламентських зв'язків з Польською Республікою. Склала свої депутатські повноваження 23 листопада 2007 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України V скликання.
      Член Спілки театральних діячів України (з 1967). Член Спілки кінематографістів України (з 1970). Віце-президент Професійної гільдії кіноакторів України (з 1989). Президент Дитячого благодійного фонду "Арата".

      Указом Президента України Віктора Януковича № 489/2012 від 24 серпня 2012 року за визначний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність провідному майстру сцени Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, народній артистці України Валерії Гавриїлівні Заклунній-Мироненко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Померла 22 жовтня 2016 року. Похована у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища (дільниця № 52а, VIP-дільниця).
      Народна артистка УРСР (1979). Народна артистка Росії (22.05.2004).
      Лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (1975, за роль Стефи Коцюмбас у фільмі "До останньої хвилини"). Лауреат Державної премії СРСР (1979, за роль Катерини Дерюгіної в дилогії "Любов земна" – "Доля"). Лауреат Державної премії Росії імені О.Довженка (1978). Нагороджена орденом "Знак Пошани" (1974); орденом "За заслуги" II ступеня (2003), Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги ІІІ ступеня, 22.08.1996, за видатний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, вагомі творчі досягнення та з нагоди п'ятої річниці незалежності України), медалями. Має близько 100 дипломів міжнародних і вітчизняних кінофестивалів, почесних нагород і відзнак, зокрема: "За кращу акторську роботу в театрах України" (1994), "За видатний внесок в українську кінематографію" (1994), "Київська пектораль за найкраще виконання жіночої ролі" (1995), "За кращу театральну роль сезону" (1998).

Заклунна-Мироненко Валерія Гавриїлівна. Байкове кладовище. Дільниця № 52а (VIP-дільниця)


Заклунна-Мироненко Валерія Гавриїлівна. Схема розташування могили на Байковому кладовищі. Дільниця № 52а (VIP-дільниця)