Зайко Яків Якович
(04.04.1940 – 18.02.2014)
 

Зайко Яків Якович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 4 квітня 1940 року у селі Делятичі Новогрудського району Гродненської області Білоруської РСР у родині робітників. Трудову діяльність розпочав у 1957 році бетонником Будівельно-монтажного управління № 74 у Житомирі. У 1957-1959 роках навчався у житомирському технічному училищі № 5. У 1959-1960 роках працював столяром Будівельно-монтажного управління № 9 у місті Бердянськ Запорізької області. У 1960-1962 роках – столяр Житомирських Центральних ремонтно-механічних майстерень. У 1962-1965 роках – слюсар Житомирського льонокомбінату.
      Закінчив заочно вищу партійну школу при ЦК КПРС за фахом журналіст. Член Спілки журналістів України (з 1964). У 1965-1967 роках працював завідувачем відділу газети "Радянський шлях" міста Бердичів Житомирської області. У 1967-1968 роках – відповідальний секретар газети "Промінь" селища Лугини Житомирської області. У 1968-1970 роках – редактор радіомовлення житомирського заводу "Електровимірювач". У 1970-1973 роках – завідувач відділу житомирської обласної молодіжної газети "Комсомольська зірка". У 1973-1984 роках – відповідальний секретар, згодом заступник редактора житомирської газети "Зоря комунізму". У 1984-1989 роках – редактор інформаційного вісника "Новини Житомирщини"; секретар правління обласної організації Спілки журналістів України. З 1989 року – голова журналістського кооперативу "Посередник"; головний редактор житомирської газети "Трудова Волинь"; головний редактор київської газети "Фермер – вільний селянин".
      Член КПРС з 1969 року, виключений у 1988 році. У 1988-1989 роках за політичну діяльність 8 разів притягався до адміністративної відповідальності. Голова Громадянського фронту Житомирщини (1989-1993). Був головою клубу творчої молоді та головою літературної групи Житомира. У 1990-1993 роках обіймав посади голови Житомирської обласної асоціації фермерів та віце-президента Асоціації фермерів України.
      У березні 1990 року обраний депутатом Верховної Ради України І скликання від Богунського виборчого округу № 153 (Житомирська область). 15 травня 1990 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації. Входив до Народної ради, фракції Народного руху України. Склав свої депутатські повноваження 10 травня 1994 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України І скликання.
      Після закінчення своєї депутатської каденції активно працював в Асоціації народних депутатів України минулих скликань, де був членом Правління. В цій іпостасі свою головну місію вбачав у створенні літопису українського парламентаризму доби незалежності. Головний редактор газети "Голос громадянина", серії книг "Верховна Рада України", "Літопис державотворення": "Декларація про державний суверенітет України. Історія прийняття, документи, свідчення", "Здобуття незалежності України 1991. Історія проголошення, документи, свідчення", "Конституція України", "Парламент" (видання Асоціація Народних депутатів України).
      У грудні 2013 – лютому 2014 року перебував на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності, насамперед як літописець народного спротиву. 18 лютого 2014 року помер від інфаркту під час атаки "Беркуту" на барикади по вулиці Інститутській. Похований у Житомирі на Корбутівському кладовищі.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Якову Яковичу Зайку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Державний службовець 1-го рангу (05.2002).
      Нагороджений орденом "За заслуги" ІІ (23.08.2011, за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові) та ІІІ (15.08.1997, за особисті заслуги у розвитку української державності, активну законотворчу роботу та з нагоди шостої річниці незалежності України) ступеня, Почесною Грамотою Верховної Ради України (10.2002).
      Автор багатьох історичних і публіцистичних творів, зокрема 6-томного людинознавчого дослідження "Духовність життєдій" (1957-2005: том 1 – "Мистець", том 2 – "Заручники недолі", том 3 – "Так! ", том 4 – "Трагедія Сталіна", том 5 – "Рух душі", том 6 – "Сам = Бог"); трилогії "Юля" (1998-2005: том 1 – "Роман з Юлією Тимошенко", том 2 – "Ритм Всесвіту", том 3 – "Юля! Я тебе люблю!"); дилогії "Месія" (2000-2006: том 1 – "Любі друзі", том 2 – "Місія Ющенка"); серії "Життєпис часу": "Лицарі нескореного українського духу. Драма України з Юлією Тимошенко в епіцентрі подій" (2012), "Ліна Костенко", "Суд честі" (2013).
      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 18 лютого 2016 року у Житомирі на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 8 (майдан Згоди № 5), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.

Зайко Яків Якович. Місто Житомир, Корбутівське кладовище