Жар Михайло Васильович
(єпископ Лонгин)
(19.08.1965)
 

Жар Михайло Васильович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1071/2008 від 24.11.2008)

орден Держава

      Народився 19 серпня 1965 року в селі Петрашівка Глибоцького (з 1991 року – Герцаївського) району Чернівецької області. У дитинстві залишився сиротою, бідував. У 1971-1981 роках навчався в середній школі села Петрашівка. У 1991-1995 роках навчався на Секторі заочного навчання Ново-Нямецької (нині Кишинівської) Духовної Семінарії (Молдова), у 2002-2007 роках – у Чернівецькому Православному Богословському інституті. У 1984 році одружився на Соломії Лілії, через рік у них народився син Володимир, у 1987 році – син Михайло, у 1989 році – дочка Марія.
      18 січня 1990 року Преосвященним Антонієм (Москаленко), єпископом Чернівецьким і Буковинським в Свято-Миколаївському храмі міста Чернівці висвячений в сан диякона. 19 січня 1990 року тим же Преосвященним висвячений в сан ієрея і призначений настоятелем Свято-Параскевського храму села Підвальне Глибоцького (нині Герцаївського) благочиння, храму Різдва Пресвятої Богородиці села Бояни Новоселицького благочиння (нині монастир) і Свято-Параскевського храму села Банчени Глибоцького (нині Герцаївського) благочиння Чернівецької єпархії.
      У 1992 році взяв на виховання двох дітей, одне з яких мало діагноз дитячий церебральний параліч. Потім усиновив ще двох братів. Часто носив подарунки в дитячі будинки, а одного разу взяв відразу десятеро дітей.
      30 квітня 1996 року, з благословення архієпископа Чернівецького і Буковинського Онуфрія (Березовського), пострижений у мантію з іменем Лонгин (на честь святого мученика Лонгина Сотника, пам'ять 16/29 жовтня). Постриг здійснив секретар Чернівецького єпархіального управління архімандрит Мелетій (Єгоренко). З 1996 року, з благословення Священного Синоду Української православної церкви займався будівництвом Свято-Вознесенського чоловічого монастиря в селі Банчени Герцаївського району Чернівецької області, який був освячений Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром у 1998 році. З 1999 року, з благословення Священного Синоду Української православної церкви, займався будівництвом жіночого монастиря на честь Боянської ікони Божої Матері в селі Бояни Новоселицького району Чернівецької області. У липні 2008 року рішенням Священного Синоду Української православної церкви затверджений намісником Банченського Свято-Вознесенського чоловічого монастиря в селі Банчени, з возведенням у сан архімандрита. З 31 липня 2006 року по вересень 2011 року займався будівництвом Свято-Троїцького собору у Свято-Вознесенському Банченському монастирі, який 2 жовтня 2011 року був освячений Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом.
      Паралельно з будівництвом обителей займався будівництвом притулку для дітей-сиріт. Притулок був розташовувався в Свято-Вознесенському Банченському чоловічому монастирі, а після був переведений в село Молниця Герцаївського району Чернівецької області, де був побудований комплекс будівель нового притулку, який 29 вересня 2002 року був освячений Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром.
      На кінець 2008 року у притулку для дітей-сиріт М.В. Жара перебувало на вихованні та утриманні 155 дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківської опіки (піклування). З них 3 дітей – його власні, 29 – усиновлено, на решту оформлено опіку або піклування, оскільки згідно з чинним законодавством не передбачено обмежень щодо кількості дітей, які можуть бути усиновлені, чи у відношенні яких може бути оформлено опіку (піклування). Переважна більшість дітей, які перебували під опікою М.В. Жара важкохворі, перебували на диспансерному обліку, 28 з них – це діти-інваліди, в тому числі 18 – із значними патологіями розвитку. Значна частина дітей, які виховуються у притулку для дітей-сиріт М.В. Жара – це діти, які перебували в притулку для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх облдержадміністрації, обласному будинку дитини, втратили батьків або зазнавали в сім'ях, у яких жили, психологічного, морального, фізичного насильства. Усиновлення дітей здійснювалося у порядку, встановленому чинним законодавством України за рішенням судів, органів опіки та піклування. Рішення про встановлення опіки над дітьми приймалися виконавчим комітетом Чернівецької міської та Молницької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області. Стосовно кожної дитини наявні документи щодо визначення правового статусу дитини: копія рішення суду про усиновлення або рішення виконкому про встановлення опіки, свідоцтво про народження.
      До складу притулку для дітей-сиріт входять два триповерхових будинки, у тому числі багатоквартирний будинок для дітей, у якому кожна дитина після свого повноліття отримає власну квартиру, їдальня, пральня, велике підсобне господарство. Доходи притулку поповнюються за рахунок благодійництва парафіян Свято-Вознесенського монастиря та шефської допомоги обласної державної адміністрації, підприємств Чернівецької області і коштів, які притулок отримує від держави на дітей відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". У притулку створено належні умови для проживання, виховання, лікування та утримання дітей. У кожній із кімнат проживає по 3-5 дітей. Таких кімнат на кожному поверсі 8-10. Усі вони обладнані сучасними меблями, мають килимове покриття, свіжовипрану постільну білизну. У кімнатах є дитячий одяг, багато дитячих ігор та іграшок. Створені всі необхідні умови для дотримання особистої гігієни дітьми, у т.ч. для дітей-інвалідів. Дітей доглядають послушниці з монастиря (на одну дитину 2 послушниці), які працюють позмінно (по місяцю). Також у будинку з числа послушників є власний дипломований за фахом кухар, дві дипломовані за фахом медсестри, один дипломований за фахом лікар-стоматолог, один дипломований за фахом юрист. Є власний автотранспорт. В притулку М.В. Жара не було зареєстровано жодного випадку жорстокого ставлення до дитини, випадків самовільного залишення дитиною притулку, ніхто з дітей не перебував і не перебуває на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх.
      Із загальної кількості дітей шкільного віку 73 навчалися у Молницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. 8 дітей-інвалідів навчалися за індивідуальним планом. Для дітей дошкільного віку було організовано підготовчі заняття. Для цього в будинку були відведені спеціальні класні кімнати, де є необхідне приладдя та підручники. Організація медичного обслуговування дітей здійснювалася за територіальним принципом і була покладена на медичний персонал Герцаївської Центральної районної лікарні та Молницьку сільську амбулаторію. Згідно наказу обласного управління охорони здоров'я № 111 від 1 квітня 2003 року двічі на рік спеціалістами проводився поглиблений медичний огляд дітей (згідно нормативів для дітей-сиріт). На кожну дитину був складений план індивідуального оздоровлення. Дітям було забезпечено безвідмовну госпіталізацію в обласні дитячі лікувально-профілактичні заклади. Крім цього, за ініціативою обласного управління охорони здоров'я, М.В. Жаром були забезпечені медичний догляд дітей середнім медперсоналом цілодобово, дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму перебування дітей. Систематично дітей відвідував терапевт-педіатр місцевої дільничної лікарні. Вихованців притулку часто консультували спеціалісти з Києва та з-за кордону. Завдячуючи М.В. Жару, окремі діти лікувалися у зарубіжних клініках, де їм надавалася хірургічна допомога. Діти були забезпечені повноцінним харчуванням, їжу готували дипломовані кухарі. Кожного літа діти оздоровлювалися на березі моря (Євпаторія, Констанца). За рахунок коштів, передбачених на оздоровлення дітей, вони також відпочивали в пансіонаті матері і дитини "Зелені пагорби" села Виженка Вижницького району Чернівецької області. У притулку для дітей-сиріт були створені всі необхідні умови для фізичного і психологічного розвитку дітей, забезпечення їх соціального захист. Діти безперешкодно реалізовували свої права та обов'язки.

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 1071/2008 від 24 листопада 2008 року за визначні особисті заслуги перед Україною у реалізації державної політики соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, багаторічну благодійницьку діяльність багатодітному батьку-опікуну, настоятелю Свято-Вознесенського чоловічого монастиря Чернівецької області Михайлу Васильовичу Жару присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      М.В. Жар не зупинився на досягнутому, продовжуючи свою благочинну діяльність. Кількість його вихованців з кожним роком неупинно зростала. У березні 2010 року у нього на вихованні було вже близько 250, а у травні 2012 року – близько 400 дітей (з них 82 дитини – ВІЛ-інфікування та 86 – вроджені інваліди), які залишилися без батьківської опіки.
      8 травня 2012 року рішенням Священного Синоду Української православної церкви М.В. Жару визначено бути єпископом Банченським, вікарієм Чернівецької єпархії. 21 травня 2012 року, у храмі на честь Всіх святих київського Свято-Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії відбулося наречення архімандрита Лонгина (Жара) на єпископа Банченського, вікарія Чернівецької єпархії. 22 травня 2012 року у соборному храмі відбулася архієрейська хіротонія архімандрита Лонгина (Жара) на єпископа Банченського, вікарія Чернівецької єпархії. По завершенні хіротонії Блаженніший Митрополит Володимир звернувся до єпископа Лонгина зі словом настанови та вручив йому архієрейський жезл, після чого нововисвячений архієрей благословив віруючих.
      Нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня (20.01.2006, за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і духовний розвиток регіону, вагомі трудові здобутки та з нагоди Дня Соборності України), ювілейною медаллю "20 років незалежності України" (19.08.2011, за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю), нагрудним знаком "Хрест Пантелеймона Цілителя" Міністерства охорони здоров'я України (16.06.2009).
      Відзначений орденом УПЦ святого преподобного Нестора Літописця II ступеня (29.09.2004), орденом УПЦ святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня (29.09.2009), орденом РПЦ святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня (29.08.2001), орденом "Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви за церковні заслуги" (20.09.2011), орденом преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських, орденом преподобного Агапіта Печерського. Нагороджений правом ношення другого наперсного хреста з прикрасами (24.09.2011). Переможець конкурсу "Людина року в українському християнстві – 2009" Спілки християнських письменників України (СХПУ). Лауреат загальнонаціональної премії "Гордість країни", яка організована фондом Віктора Пінчука разом з Новим каналом та газетою "Факти", у номінації "Сімейна історія" (2010).