Жизневський Михайло Михайлович
(26.01.1988 – 22.01.2014)
 

Жизневський Михайло Михайлович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 158/2017 від 13.06.2017)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 26 січня 1988 року у місті Гомель (Білорусь). Ріс у селищі Стяг Праці (Сцяг Працы) Гомельського району Гомельської області. Навчався в гомельській школі № 15 у військовому класі. Після десятого класу пішов до училища вчитися на газозварника.
      11 вересня 2005 року через політичне переслідування білоруським КДБ 17-річний юнак був змушений емігрувати до України. Жив спочатку в Донецьку, згодом у Кривому Розі та Києві, потім винаймав житло у місті Біла Церква Київської області. Працював зварником, монтажником вікон. Був позаштатним кореспондентом газети "Соборна Київщина", любив журналістику. Був аполітичним, але співпрацював з організацією УНА-УНСО, оскільки та мала гарну страйкбольну команду, а він займався страйкболом. Також захоплювався історією, міфологією, лицарським рухом, військовою справою. Користувався псевдонімом Локі – на честь бога скандинавської міфології.
      Був громадянином Білорусі, але дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї нової Батьківщини, відчував біль своєї нової держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради української землі найцінніше – своє життя.
      Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. Входив до Самооборони Майдану, брав участь в охороні об'єктів Майдану, чергував у наметах, допомагав у роботі УНА-УНСО. У камуфляжній формі, з беретом на голові, армійським ременем на поясі, у до блиску начищених черевиках на ногах він завжди стояв на вході в палатку УНА-УНСО по правий бік від сцени Майдану. Вважався одним з найактивніших членів цієї організації на Майдані.
      Зранку 22 січня 2014 року М.М. Жизневський, як зажди, вийшов з намету і швидкою впевненою ходою пішов у напрямку вулиці Грушевського, а вже о 9-й годині ранку загинув від пострілу мисливською кулею в серце біля стадіону "Динамо". Похований у селищі Стяг Праці Гомельського району Гомельської області Білорусі.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 158/2017 від 13 червня 2017 року за особисту мужність та героїчне відстоювання засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності Михайлу Михайловичу Жизневському посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Нагороджений орденом Героїв Небесної Сотні (27.11.2014, за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції гідності).
      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 26 листопада 2014 року на вулиці Грушевського у Києві, де загинув Герой, йому було відкрито пам'ятний знак. 28 березня 2016 року у Києві на фасаді будинку № 22 по вулиці Білоруській відкрили пам'ятник білорусам, загиблим за Україну; серед прізвищ, які містяться на пам'ятнику – прізвище М.М. Жизневського. 20 травня 2016 року рішенням сесії Овруцької міської ради вулицю Германа Титова в місті Овруч Житомирської області перейменовано у вулицю Михайла Жизневського.