Зубенко Владислав Віталійович
(22.04.1991 – 28.02.2014)
 

Зубенко Владислав Віталійович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

орден Золота Зірка

      Народився 22 квітня 1991 року у Харкові. Закінчив харківську середню загальноосвітню школу № 15, потім – Харківську залізничну академію. Навчався на відмінно, писав вірші, брав участь в олімпіадах та конкурсах. Після закінчення академії працював на Південній залізниці. Захоплювався історичною реконструкцією, одягнувши лицарські обладунки, брав участь у турнірах в Україні та за кордоном. Його репортажі про ці події було опубліковано у студентській газеті. Був гравцем спортивної версії гри "Що? Де? Коли?". Був розумною, активною та небайдужою людиною.
      Активно займався громадською діяльністю. З десятого класу очолював шкільне самоврядування, пізніше брав участь як волонтер у програмах з пропагування здорового образу життя. Був волонтером-скаутом YMCA України, волонтером Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дзержинського району Харкова.
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      19 лютого 2014 року у лицарських обладунках приїхав на Майдан Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. Того ж дня був зарахований до однієї з сотень Самооборони Майдану. 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській отримав важке вогнепальне поранення, куля снайпера влучила йому у живіт, коли він прикривав щитом поранених побратимів. Був шпиталізований до Київської міської клінічної лікарні № 4, а згодом переведений до реанімаційного відділення Інституту серця Міністерства охорони здоров'я України. У Владислава Зубенко були пошкоджені нирки, печінка, легені, діафрагма, спинний мозок. Лікарі видалили частину печінки та готували його до подальшого лікування в Ізраїлі або Німеччині, але 28 лютого 2014 року він помер. Похований у Харкові на кладовищі № 13.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Владиславу Віталійовичу Зубенку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській.